Стихії

Марія Козиренко

І. Повітря.
Затремтіло голосом:
"Чу-у-у-є-є-є-єш!"
Надихалось моїм співом.
Пелюсток запах — де?
Завис межи віт високих.


ІІ. Земля.
Не пускай, діво!
Народи мене краще взимку,
Щоб не так, як усім:
Виросла, зірвали...
Кому в жменю зеленого?


ІІІ. Вогонь.
До світла, до тепла —
Погрітися, осяяними бути;
Ловити з чужих очей
Оранжеві блискітки,
Щоб тільки попіл залишився.




ІV. Вода.
Кому за її течією?
Кому проти?
Пам'ятаючи,
що тільки один з нас
ходив нею.