Зокрема, закликав завдавати ракетних ударів по українській енергетичній інфраструктурі, щоб не працювали лікарні й померло більше українців. У своїх постах та відео часто закликав до геноциду українського народу, тотальної війни та килимових бомбардувань:
— Україна як держава у нинішньому вигляді має бути знищена. Все, Європу раком! За нами не просто абстрактні сили якісь, за нами росія з ядерною зброєю, армією, мобілізацією. Ми всім навішуємо, бо ми не маємо іншого шансу. Все, всіх переможемо, всіх вб'ємо, всіх, кого треба, пограбуємо. Все буде, як ми любимо!
ВЛАДЛЕН ТАТАРСЬКИЙ (1982-2023), терорист, український колабораціоніст з росією, проросійський пропагандист, блогер.
КОЛИСЬ НАЙКРАЩИЙ СЛУГА КРЕМЛЯ,
А НИНІ ДРІБНИЙ ШАНТАЖИСТ
— Ви можете писати про що завгодно і будь-кого, але є три теми, які закриті навіть для обговорення. Це путін, патріарх російської церкви та держава.
Таке часто можна було почути на літучках головного редактора – колись дуже впливової людини в області пропаганди й одного з головних винуватців російської гібридної інформаційної війни проти України.
путін тепло відгукувався про видання Арама:
- Ми маємо таку інформаційну структуру, Life називається. До життя намагаються нас посунути ближче.
Отруйна жовта й одна з колись наймасовіших газет "Життя", яка йому належала, теж з самого початку була прихованим проєктом президента рф путіна. Кадрові перестановки серед творчого колективу в газеті нагадували частоту перетасувань агентів у спецслужбах. Управління здійснювалося з кремля. Репортери "Життя" дивним чином виявлялися єдиними журналістами, яким вдалося поспілкуватися із самим президентом, і агресивно, а часом просто хамськи пробиралися туди, куди не вдавалося пройти нікому з їхніх колег. Політична лінія газети – "м'яка опозиція президенту". Оглядачі газети не шкодували жодного чиновника, навіть із найближчого оточення путіна, включаючи і його друзів, проте самому президентові мало не цілували руки. У читача мимоволі складається думка, що видання захищає інтереси народу, а в країні є добрий цар і дуже погані бояри — чиновники.
Медіаменеджер створив унікальну платну мережу інформаторів, що складалася з сотень співробітників поліції, медиків, рятувальників та звичайних громадян, які найчастіше ставали свідками сенсаційних подій. Не приховував своєї дружби з кремлівською адміністрацією.
Значну частину робочого часу журналісти теж витрачали на стеження за публічними людьми зі своїх авто чи спеціальних автобусів, через вітрину кафе або таємно знімали під час вечірки чи вдома.
ГАБРЕЛЯНОВ Арам Ашотович (1961), пропагандист, журналіст, засновник і головний редактор Life.ru. та газети "Життя", видавець, гендиректор видавничого дому "Ньюс Медиа". Знаходиться під міжнародними санкціями.
Налагодивши полювання за скандалами та сенсаціями, Арам Габрелянов досяг того, що його видання розходилися сотнями тисяч.
Уміє підлізти до потрібних людей з влади, а потім їх зраджує, коли стають непотрібними. Так вчинив з хазяїном Ульяновської області, який допоміг великими грішми розкрутитися редактору Габрелянову. А як піднявся до рівня москви, то Арам відразу послав свого благодійника й, навіть, допомагав вигнати з роботи.
Не жаліє і партнерів, друзів, співробітників.
-Це стратегія Арама: він, як ракета, відкидає щаблі, що відпрацювали своє, — кажуть його колишні підлеглі, — говорять його колишні підлеглі.
Через тодішнього замісника голови президентської адміністрації Суркова потрапив у вищі ешелони влади: почав зустрічатися з путіним.
Якось гендиректор видавничого дому "Ньюс Медіа" Арам Габрелянов отримав на день народження диск із відеороликом. Поставив запис і побачив себе: не помічаючи стеження, вибігає зі станції метро "Луб'янка", мчить у бік кремля і ховається за Спаськими воротами. Приховане знімання подарували шефу його ж папараці.
Ризикнув — спробував обікрасти та надурити свого хазяїна – інвестора. І попався! Далі Арам, який управляв багатьма виданнями імперії друзів путіна, втратив майже все після "розлучення" з босами.
Ще деякий час лишався на плаву і, як міг, догоджав владі. Штучно створював скандальний ореол, щоб викликати вогонь на себе і відвернути увагу від реальних претензій до політиків. Наприклад, на хвилі ухвалення держдумою закону про декриміналізацію домашніх побоїв команда Габрелянова випускає ролик "Топ 5 способів застосовувати в сім'ї насильство і не залишити сліди побоїв на коханих". У підсумку гнів противників цього резонансного закону був спрямований на Life, а не на депутатів держдуми, які проголосували за законопроєкт.
Рятував репутації високопоставлених чиновників.
Навіть сам створював проблеми для влади, а потім самовіддано допомагав їх вирішувати сильним світу цього.
З прибутками допомогла війна проти України: зросли у 5 разів.
За останні роки Габрелянов — старший втратив майже весь колишній вплив, а від його медіаімперії майже нічого не залишилося. Ні про які розслідування чи ексклюзиви уже не йдеться. Попри це, Габрелянови залишаються вкрай багатими людьми і потоки коштів до них, хай і не такі великі, як раніше, не вичерпуються. А відбувається це тому, що Арам Габрелянов відкрив для себе нові аспекти журналістики. Захопився чорним PR. Навіщо тримати в life.ru сотні, якщо достатньо й кількох десятків людей, завдання яких із заданою періодичністю викладати негативні матеріали (відомості для яких, в основному, взяті з Інтернету) про великі банки, компанії або просто чиновників і бізнесменів. Усім їм після бомбардування пропонується дружити з life.ru та Габреляновими і скріпити відносини хабарем.
В Інтернеті знаходяться судові позови громадян (партнерів) з цими структурами або просто негативні коментарі на якихось форумах. Або беруться негативні статті з регіональних ЗМІ, події, які там описуються, штучно збільшуються в рази і присмажуються фактурою з Інтернету. Далі вигадується гучний заголовок. І готова бомба! Про кожну структуру подібні матеріали штампуються кілька разів на місяць. Уникнути цього, видалити негатив та убезпечити себе від розслідувань Life можна, налагодивши дружбу з власниками ресурсу.
Також для клієнтів практикується й інша послуга: видалення чи виправлення публікацій старого life.ru (ще коли видання було на піку популярності), що й досі доставляє клопіт VIP-персонам.
Ціни послуг пристойні: від сотень тисяч до 2-3 млн доларів.
Непоганий додаток до пенсії Арама.
СТРИБУНЕЦЬ ЄСАУЛ – ПАТРІОТ ЗА ГРОШІ, ОДРУЖЕНИЙ З МММ, ГОТОВИЙ ВБИВАТИ УКРАЇНЦІВ
І знову народний придворний співак!
Головний єсаул рашистської естради. Злодій. Карлик-аферист.
Все життя козликом стрибав "Я морячка, ти моряк".
Його пісня "москва" стала неофіційним гімном столиці.
Співак ресторанний, як і Лепс та Шуфутинський, але з путіним друзяки і до появи кремлівського проєкту — співака Шамана – був головним виконавцем патріотичних пісень. Шаман не просто наступає на п'яти, а може, ось – ось, викинути Єсаула зі звичної ніші на смітник. Давно пора! Шаман регулярно видає щось новеньке, займається магією, зомбує простаків сотнями, його чорна енергетика подобається багатьом. Ну, а Єсаул уже пенсіонер і, навряд, чи хтось згадає, коли в нього виходив останній хіт. Усе одне і те:
Панове офіцери…
Рашистська росія гордиться своїми героями!
Злодіями, брехунами, зрадниками! Шоу-бізнес подібний до флюгера — розвертається туди, куди вітер дме. І це особливо помітно останніми роками. А росіяни все більше перестають сліпо довіряти гучним прізвищам. А такі безголосі та безголові, як цей, табунами стрибають на російському телебаченні!
Вперед, росіє!
Ще перед початком повномасштабної війни росії проти України заявляв: готовий взяти автомат і поїхати вбивати українців. Звісно, на фронт не пішов, але на мітингах закликає нищити сусідній народ.
Олежику, може в окопи? Вас уже зачекалися українські снайпери: всі очі продивилися в оптичні приціли. Та й дрони усе вас виглядають. Гайда, казани вже киплять у пеклі.
ГАЗМАНОВ Олег Михайлович (1951), співак, народний артист рф. Знаходиться під санкціями України, ЄС. Довірена особа путіна на виборах 2024.
Великий патріот – звичайний виконавець і кон'юнктурник. Вловив момент, просочився в потрібне місце і в потрібний час. Як і чимало зірок на російській естраді, співає тим, хто платить, і каже те, за що платять. Лизоблюд. Тільки в рашистській росії можна заробити легкі гроші таким бездарам, як Єсаул.
По діду видно, що гнилий. Бездарні гидкі патріотичні пісеньки маленького супермена. Не співак. Безголосий хрипун. Розповідає казочки під мелодію. Щось кричить. Ганьба! Пацюк пацюком.
Уже пенсіонер, а все хлопчика з себе корчить.
Хотів стати депутатом держдуми: пролетів, як і Юрій Антонов.
Після анексії Криму пише пісню "Зроблений в СРСР":
Україна та Крим, Білорусь та Молдова – це моя країна.
В Україні, Латвії, Литві потрапляє до списку нев'їзних, а в росії – нагороджених медаллю "За визволення Криму та Севастополя".
Як і співак Тальков, іноді ганяє по сцені в шинелі. Газманов одягає двобортну офіцерську шинель поверх чорних штанів-шароварів і тільника — майки та схожий на ідіота.
Потім у шинелі й тупцювався та стрибав, кульбіти робив.
Та глядачі вже трішки порозумнішали й таке вже не захоплює, як у 90-х, коли одягнув військову форму на сцену – і всі у захваті!
Газманов не розуміє змін, що відбуваються зі смаками публіки. Для нього все лишається, як і раніше. Тож, дід і дратує народ.
Багато людей плювалося, коли Газманов, як і його колеги – співаки Винокур, Лещенко, Розенбаум, — опублікував своє фото в кітелі з купою орденів. Просто такий образ Олег вибрав для себе.
Комусь пір'я і лосини, як Кіркорову, комусь ордени.
Все життя проскакав на дерев'яній конячці й нагороди дерев'яні. Стрибунець у кітелі ще смішніший, ніж на сцені.