Я вже понад місяця не отримую ніяких відповідей, хоч увесь час інформую Київську міськраду і всіх заступників шановного пана мера та майже всі департаменти КМДА і депутатів міськради та всі райдержадміністрації столиці, що нав'язлива ідея виселення двірників –
пенсіонерів стає звичкою і перетворюється на традицію комунальників Києва. Уклінно прошу керівників рідного міста вплинути на їх доброго знайомого – ректора пана Цугорка, щоб забрав судовий позов про наше виселення, а на Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури та заповідних територій – аби перестав бути Третьою стороною судового позову пана ректора щодо нашого виселення. Просив можновладців, щоб комунальники, які підтримують пана Цугорка у намаганні зробити безхатьками біженців – пенсіонерів, та державні працівники культури не ганьбили ні себе, ні провідний мистецький виш та суди, ні найкрасивіше місто на світі — столицю мужньої України, яка воює і вистояла у майже смертельній битві зі скаженим звіром – сусідом та продовжує спротив.
Тож, після моїх звернень до багатьох інстанцій та до шанованих і впливових людей столиці — судові засідання в Києві по виселенню біженців продовжуються та не збираються зупинятися. Замість того, щоб воювати на фронті з російськими окупантами, державний службовець пан О. П. Цугорка, певне, відчуваючи мовчазну підтримку своїх покровителів, ще завзятіше на черговому судовому засіданні воює з українськими біженцями – пенсіонерами, не зважає на мої дії щодо захисту службового житла біженців, не збирається забирати з суду заяву про виселення.
Я вже не знаю куди й звертатися! Повсюди, навіть, і під час війни кругова порука і кумівство?
Бенкет під час чуми продовжується?
Добре… Дякую, що читаєте. Перепрошую, що відверто пишу, але дістало та наболіло! Та й хто, крім мене, веселого смішного двірника, скаже Вам правду у вічі? Але чи потрібна Вам ця правда? Хоча навіть королі та владики світу не відмовлялися слухати тих, кого вважали шутом. Вибачте, коли щось не так написав. Можу ще чимало розповісти про недопустимість виселення біженців, але мені вже час іти від ноутбука, бо моя кохана бабця кличе свого коханого дідуся приймати пігулки та няньчити внука...
Пропозиції-прохання до Київської міської ради та Київської міської держадміністрації:
1. Висловити свою думку про виселення через суд ректором НАОМА паном Цугорка з квартири українців, які нині за кордоном знайшли тимчасовий прихисток від російської війни проти України й захистити українських біженців від виселення через суд з їх домівок в Україні, зокрема, і в Києві.
2. Добре було, аби Ви коли не у ЗМІ, то хоч у соціальних мережах чи місцевих інтернет – виданнях — в якому завгодно скороченому варіанті, хоч і до одного речення, аби лише захистити житло біженців! — оприлюднили та поширили мій лист чи хоч моє звернення до пана ректора з проханням іти на фронт. Це вплине на пана Цугорка іти добровольцем захищати Батьківщину та ще й допоможе знайти юристів чи спонсорів, які в разі його відмови будуть готові через суд позбавити ректора рангу державного службовця, щоб не мав права займати державні посади. 3. Оскільки у художника нічого не виходить як у керівника, то звернутися з порадою до державного службовця пана О. П. Цугорка іти добровольцем до лав ЗСУ захищати Батьківщину. Пан Олександр Петрович здоровий розумний призовного віку і весь час хоче воювати, громити та відбирати, а такі й потрібні українському війську. На святе діло іде — добровольцем захищати свій народ. Тоді і народ має право і без священника відпустити йому гріхи.
4. Коли пан Цугорка не дослухається до поради іти воювати на фронт, то надіслати до суду міста Києва позовну заяву щодо позбавлення рангу державного службовця за те, що виселяють з домівки українських біженців, — пана О. П. Цугорка та тих, хто йому допомагає робити безхатьками українців.
5. Коли пан ректор НАОМА київську владу пошле, — як і мене вже послав, тільки не можу сказати чемному товариству куди, — з нашими порадами іти добровольцем у ТЦК, брати автомата і воювати з російськими окупантами, а не з біженцями – пенсіонерами, то звернутися до Прокуратури, СБУ, Поліції чи й не знаю до яких силовиків і правоохоронців з проханням пояснити чи немає в дуже схожих на провокативні й антидержавні дії під час війни однієї особи чи групи осіб у змові з власної ініціативи чи за винагороду ознак злочину, який компрометує державу, що воює, в очах світової спільноти й становить загрозу національній безпеці, а надалі й громадському правопорядку через можливі акції протесту та обурення суспільства, членів якого позбавлятимуть житла заради власної вигоди чи з метою створення умов для неповернення біженців. Чи мені, хворому пенсіонеру, це робити за Вас, шановне панство? Адже оце теж Ваша робота.
6. Коли у міської ради немає змоги судитися щодо позбавлення рангу державного службовця пана Цугорка і тих, хто йому допомагає відбирати службове житло в біженців, то розшукати безплатних юристів чи спонсорів, аби за кілька тисяч доларів допомогли найняти адвокатів, щоб від мого імені написали позовну заяву до суду міста Києва та були присутні на судових засіданнях, бо у мене немає і копійки в кишені, лише мінімальна пенсія, а через сімейні обставини не зможу приїхати на суди.
Кияни мають відповісти на виклик.
Сподіваюся, суд Києва зважить усе і прийме правильне рішення про позбавлення рангу держслужбовця пана О.П. Цугорка та тих, хто допомагає робити безхатьками біженців.
Шановні друзі, давайте створімо, як відповідь пану Цугорка і його покровителям, і наш судовий прецедент, який має зупинити виселення біженців та стати наукою для держслужбовців, щоб надалі навіть і не думали через суд відбирати службове житло в українців, зокрема і жителів Києва, які проживали до війни у гуртожитках та службових квартирах, а нині тимчасово знаходяться за кордоном.
Кияни теж не кидають своїх.
Слава Україні!
З повагою і надією
Лещенко Григорій Іванович
26 травня 2024 року
P.S. Ой, як кортить написати книгу про окремих українських начальників, у яких, навіть під час такої страшної війни, в думках лише когось обдурити та у когось щось украсти. Дістали схемами й брехнею, які прикривають словами про любов до Батьківщини, культури, мови!
А ви, шановні чиновники, хто намагається зробити безхатьками біженців та пенсіонерів з інвалідами, любите українців, простих роботяг без копійки за душею?
Та вже і писав про Вас книги, а Вам, як об стінку горохом...
Розумію, не на часі книга про тих українських діячів культури, які нізащо не підуть на фронт воювати з росіянами, а воюватимуть в тилу з українцями, як, наприклад, з нами, пенсіонерами…
То може написати про рашистських діячів культури?
КОЛИ ВЖЕ КНИГА ГОТУВАЛАСЯ ДО ДРУКУ, то ПОДУМАВ чи не ВНЕСТИ до неї ще ОДИН ЛИСТ:
ЯКЩО ВЛАДУ КИЄВА НЕ ВЛАШТОВУЮТЬ РІШЕННЯ ДВОХ СУДІВ, ТО ПРОШУ ПЕРЕДАТИ МЕНІ У ВЛАСНІСТЬ КВАРТИРУ ЧИ ВИДАТИ ІНШУ ЗГІДНО З ЗАКОНОМ.
БУДЬ ЛАСКА, ДОПОМОЖІТЬ ЗНАЙТИ СПОНСОРІВ НА ДРУК МОЄЇ КНИГИ "СПИСОК ПУТІНА"
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Меру Києва пану Кличку Віталію Володимировичу,
депутатам Київської міської ради, КМДА
від двірника Національної академії
образотворчого мистецтва і архітектури
Лещенко Григорія Івановича, пенсіонера
Вознесенський узвіз, 20, кв.1, м. Київ, 04053
+38 096 044 57 51 Viber +1 365 384 0872
Ректор Художньої академії шановний пан Цугорка О.П. та шановні представники влади Києва, які виступають третьою стороною, вже втретє звернулися в суд щодо виселення мене з дружиною з квартири в будинку, який виш орендує у столиці.
На запитання скільки ще разів збирається судовими позовами добивати бідних пенсіонерів ректор лише розводить руками. Суть його дій до дідуся, що писав книжки про корупцію, та бабусі — інваліда з ціпком така: доки його старенькі колишні підлеглі — злидарі не віддадуть Богу душу від переживань чи викачування грошей за суди і можна буде зайняти їх житло, в яке стареньких законно поселили і прописали ще за радянських часів, коли починали працювати двірниками.
За суд мій адвокат бере гонорар 3 000 доларів, а моя пенсія – 70.
Я так розумію, що ректор та влада Києва збираються умовляти чи вимагати від судів розглядати одну й ту саму справу нескінченну кількість разів. Пенсіонери — злидарі без копійки грошей за душею проти мільярдера мера Києва чемпіона світу з боксу Віталія Кличка і мільйонера ректора Художньої академії Олександа Цугорка, які державними грошима розплачуються з юристами за суди проти мене. Третій рауд! Бокс!
В академії говорять, що ректор має вибирати: пожаліти двох немічних вироблених тяжкою працею пенсіонерів, яких йому наказала виселити влада Києва, чи всіх студентів і викладачів вишу, для яких за непослух київські чиновники можуть підняти оплату за оренду будинку та території парку з символічної плати 1 гривня до мільйонів за рік.
Моя любов з такими шановними, як пан Цугорка, — взаємна!
Ми ніколи не забуваємо один про одного!
Я інформую народ про взаємне кохання двірника з мітлою і Цугорка з шикарним джипом, розкішним помешканням, зв'язками та мільйонами, усі кажуть, що зеленими. І під час небаченої ще з 1945 року в Європі війни пан Цугорка безперервно по-приятельськи атакує. Заявляє всім, що не відступить і таки доведе справу до переможного кінця!
На хвилинку, воює не з ворогом на фронті, а з хворими усіма професійними хворобами беззубим дідом й бабцею з ціпком, яка шкутильгає, бо отримала травму на роботі і стала інвалідом.
Достойний противник для шановного діяча культури Цугорка!
А може шановний пан Цугорка не все розповідає?
Чого не каже, що після смерті двірників можна буде квартиру приватизувати та продати?
А може це помста за мої книги, в яких чиновники, можливо, впізнали себе і так дружно та злагоджено атакують нас, стареньких?
Ще до війни Росії проти України я написав 10 книг циклу "Україна: епоха корупції" про корупцію у вищому керівництві держави — "Порох і корупція або Кому війна, кому мати рідна", "Ігри в маніяків або Коли Президент очолить корупцію", "Сміття Верховної Ради", "Пане Прем'єр – Міністр, годі красти або Донбас у серці назавжди", "Генеральний прокурор – злий пес Президента", "Мер столиці корупції або Як тебе не обікрасти, Києве мій", "Ректор – батько корупції", "Корупціонер, який розбив мені серце","Корупція – моє ремесло", "Страта журналістки".