У барвах душі (поетична збірка, частина 1)

Галина Савчук

Сторінка 6 з 6
/em>
Мимоволі дружиш із сльозою.
(17.02.1995)
* * *
Коли сонце заходить,
Місяченько сходить;
Коли зорі моргають,
Танки витинають,
З очей океани течуть,
Холод і страх печуть,
Самотність убиває,
Буднів розлад їй допомагає.
(11.03.1995)
* * *
Біда приходить тоді,
Коли її не чекають.
У розпалі щастя
Зароджується нещастя.

На забутих згарищах
Розквітають сади.
Занепад тривалий,
Спричиняє розквіт небувалий.
(12.03.1995)
* * *
Вечором збіжить сльоза,
Вночі пройде гроза.
Вранці усмішка засяє,
Веселково все заграє.

Поринеш у роботу,
Закрутишся, як дзиґа,
Забудеш всю гіркоту,
Розтопиться крига.
(07.07.1995)
* * *
Шокували побляклі фарби,
Не вистачало лише гарби,
Щоб з'їхати в безодню.
І раптом дрібниця –
Подарунок дивака.
Все грає, міниться,
Усе іскриться,
Дійсність не така гірка.
(17.07.1995)
* * *
Йому подобалось
йти проти течії,
Заробляти печії
Зовсім-зовсім випадкові.
Грати в ігри загадкові.
Не кидався на гроші,
Не думав, не гадав,
Як в хаосі пороші
Не ловити гав.
Як дурити простаків,
Швидко багатіти.
Був одним із диваків,
Що можуть душу зігріти.
(18.07.1995)
* * *
В хаосі, пороші
Легко заблукати,
Загрібати гроші,
Святе переступати.

Ніхто не осудить,
Ніхто не провчить,
Нікого не нудить,
Не пече, не болить.

І чорне не чорне,
І біле не біле,
Повільне – моторне,
Зелене – вже зріле.
Суцільна плутанина,
Не вийдеш на край.
Жахлива картина –
Для лукавих рай.

Все покаже час –
Лікар і суддя.
Нерозумних нас,
Приведе до пуття.
(26.07.1995)
* * *
На поклик і ласку весни
Білокора красуня береза
Хутко реагує після зими
Виходить чудова імпреза.
(4.08.1995)
* * *
Сміється і сумує,
Як закохане дівча.
Дуріє, бешкетує,
Наче дитинча.

Рум'яніє, багряніє,
Золотаві коси розпускає,
Щось в куточку мріє,
Легкий смуток навіває.
(12.09.1995)

1 2 3 4 5 6