Іван підтягнувся, зісковзнувши долонею.
"Але ж це просто, треба тільки ще раз спробувати", — повільно прокотилося в голові.
Він знову взявся за раму, видавлюючи з долонь кров.
Повітря ніколи не буває старим, у нього навіть буває присмак.
"Краще сховати руки під пахви. Так можна йти, не помічаючи котра година і який день — морозні сутінки.
Можна розвести біль в сторони, показуючи світові."
Плями на піджаку — наче хтось взяв кривавими долонями під пахви, як беруть малих дітей, ще й у кишені щось бренькає.