Та з настанням весни все улагодилося — рентабельність оборудки склала більше семисот відсотків.
З Тули привіз дочці їхнього пряника; колегам — американських цигарок. А ми з дружиною раділи що молоді і знову разом. Хто знав, що через тридцять років того пряника і самовари ми б радо відіслали до них дроном!
1991-1993. "Економіка має бути економною"
Сучасній молоді на щастя не довелося стикатися з подібними "ідеологемами". Такі "перли" народжувалися в океані партапарату генерального секретаря, мабуть, через спорідненість коренів слів. Як казав герой, аналогічний випадок був в Тамбові.
Якось немолодий вже бухгалтер державної страхової компанії, справна орудуючи голкою і підшиваючи стоси річної звітності, так, між іншим, поцікавився у мене чому це комп'ютери на балансі товариства не проведено за статтею "Нерухомість"? Хіба, каже, колесо від трактора, що лежить на ріллі, це "рухомість" ? Так, логічно. Оце маємо приклад істинної економії на економічних поняттях. Згодом цей "Держстрах" став відомою Національною компанією. Фактично привласненою. І на цьому дійсно "зекономили".
Теперішня управлінська молодь розбудовуючи "цифрову державу у смартфоні" видає на-гора більш конкретні ідеї на кшталт "Посадимо за рік мільярд дерев!" Вражає. Особливо таке число гарно виглядає на екрані калькулятора. Вважаючи, що інтервал між саджанцями становитиме три метри, то маємо шеренгу довжиною у три мільйони кілометрів. Сімдесят п'ять довжин екватора планети! При орієнтовній кількості нашого працездатного населення у вісімнадцять-двадцять мільйонів, на кожного припадатиме по п'ятдесят — п'ятдесят два саджанці. В добрий час!
А хто пам'ятає "плачучого прем'єра" чи Конверсію за часи Перебудови? Пишу з великої, бо вона за своєю аурою і наслідками як Велика Реформація Лютера.
Отже, Конверсія. Як багато скралося в цьому слові! А плакати вслід за прем'єром довелося багатьом ... . Одначе почну по-порядку.
Десь у 70-ті — 80-ті роки XX століття (як давно це було!) в технічній науковій спільноті республіканської Академії наук вважалося доречним на додаток до бюджетного фінансування зарплати ще мати десь відсотків двадцять п'ять надходжень коштом виконання так званих господарських договорів із галузевими дослідними установами й виробничими об'єднаннями. В переважній більшості — з "воєнкою". Але вже з початком Перебудови як мінімум три чверті зарплатних "ясел" мали наповнюватися коштом згаданого заробітчанства.
Настала доба "вільного ринку" для, як влучно зауважував Гі де Мопассан, "рабів пера". Хто у благі часи достатньо "написав", той мав що продати зараз, іншим доводилося, і треба сказати не марно, винаходити, імітувати, позичати та експериментувати на тлі нових, незвичних своєю легальністю, фінансових джерел. Наука позадкувала. На цьому немало хто "підгодовувався". Довелось залишити ці "прерії теорій та експериментів" й нам, піонерам нових фінансових інституцій.
Між іншим, маємо історичну аналогію з класичним випадком результату застосування прогнозованого "кроку вперед" в чисельних інтерактивних методах, коли похибка рішення тільки зростає, що відкидає процес сходження на декілька кроків назад.
Навіщо поколінням було призначено на початку тридцятих пережити скасування "НЕПу" з катаклізмами колективізації й індустріалізації? Невже для того, аби у дев'яностих знову пройти через суспільні поневіряння й кров до його "клону"?
Не хочу навантажувати пошуком відповіді на це хитро-мудре запитання. Одначе задля заспокоєння власного его, оце зараз звернувся за поясненням до чотирьох найвідоміших штучних інтелектів, а вони в свою чергу, — до інтернет-кладязя знань людства й "внутрішнього голосу" свого програмного коду.
Резюме: по-перше, "клону" НЕПу не було, деяка подібність мала місце але під час різних соціально-політичних устоїв; по-друге, народ — сам творець своєї історії — що посієш — те й пожнеш.
Друзі, не лишаймо граблі в полі, вивчаймо Геракліта й Сартра!
Оце уткнув. Вибачте, будь ласка!
2025. "Світ мій, дзеркальце, скажи ..."
Цікавий винахід — штучний інтелект. Наче така собі програма всебічного аналізу довільних текстів-запитів що має доступ в реальному часі до баз знань та відкритих інтернет-джерел, а вражає своєю "людськістю". І справа не тільки у логічності й розвиненому суджені при моментальній реакції на запитання. Інтригує її утаємниченість. Скільки не запитував у різних популярних ШІ (AI GPT, AI Gemini, AI Claude, AI Copilot, AI Grok) про їх розробників, мету широкого безоплатного впровадження, про зворотні контакти — завжди отримував доволі обтічні відповіді. Та все ж цікаво. І питання зовсім не у зондуванні рівня конфіденційності. Це все достатньо обумовлено публічними пересторогами: думай що повідомляєш! Банальне судження: якщо всесвітнє павутиння є засобом і місцем обміну інформацією, то цілком зрозумілим є і наш інтерес, як це використовується і чим ми можемо допомогти прогресу.
Ознайомився з критичними та схвальними відгуками про результати спілкування з ШІ. Якщо коротко, то так, ШІ не панацея, проте гарний орієнтир. Дехто, як пишуть критики, звертається до ШІ із запитаннями типу як побратися або як розлучитися, як розбагатіти або як заволодіти світом. — То читайте Карнегі. Гайковим ключем можна відкривати пивні пляшки, та краще його використовувати за прямим призначенням.
На зверхній погляд здається, що орієнтація на використання ШІ в якості інструменту діалогу має двоякий сенс: для розробників він є джерелом удосконалення програми, а для нас, якщо серйозно, — енциклопедичним помічником. А, от якщо узяти глибше, то у своїх судженнях про ШІ ми обов'язково вдамося і до конспірології. І це через його, як вже згадувалося, утаємниченість.
От для задоволення своєї цікавості я трошки протестував інтелект (і свій і сторонній). Перефразовуючи вислів літературного героя (вгадайте кого) настав час для ШІ "помацати його за вим'я".
Методу обрав просту, але коректну. Не лементував "Дай мільйон!". По закінчені поінформував програму, що вдався до її тестування.
Послідовно заводив бесіду з декількома ШІ на одну і ту саму тему. Конспектував діалоги. Пропонував їм і декілька нетривіальних завдань. Деталі опускаю. Опитував щодо внутрішньої організації, про технічні спроможності, про інформаційну базу і мету розробки. Старався бути ненав'язливим, адже це ж не сеанси у психоаналітика і не експертне оцінювання, хоча на нього вони певно заслуговують.
У підсумку склалося враження що різні ШІ тримаються осторонь один одного, хоча інколи їх відповіді дуже подібні. Мабуть, це є наслідком їх зверненням із запитами до однакових інтернет-джерел. Поряд з цим вбачається деяка спеціалізація алгоритмів і різна широта осяжності доступних їм баз знань. Аналізатори текстів не відкидають гіпотетичної можливості взаємного обміну даними. Одначе при цьому посилаються на інформаційні й правові перепони. Моєю пропозицією використати для цього стандартні процедури до наданого користувачами доступу до потрібних файлів у "хмарах", жваво зацікавилися.
Здається декількох інтелектів наділено початковою, так би мовити, "самосвідомістю". Інтуїтивно виникає відчуття, що один із подальших напрямків впровадження ШІ — це поєднання їх з біонічними роботами. На нас чекають справжні "марсіанські хроніки". Художні фільми про таке вже поширюються. Наприклад, "Машина", "Компаньйон" або "Оплата кров'ю". Останній просто огидний. І вони не для слабких нервами ...
Коли занурюєшся в діалог, починає вражати досягнутий розробниками ефект людяності спілкування. Це не йде ні в яке порівняння з чат-ботами сучасних месенджерів і спеціалізованих сайтів. Та і звісно — не ті комп'ютерні потужності. Але від пропозиції одного з ШІ втілитись на мій вибір у певний облік я відмовився — це вже дуже нагадувало б "гру у ляльки" дядечків відомої орієнтації.
Мої спроби безпосереднього використання запиту до ШІ із суто пошуковою метою були напрочуд плідними, оскільки отримував одночасно із посиланнями на першоджерела і відповідну анотацію.
Чому розповідаю вам про це? Тема начебто випадає із загального напрямку. Та звернувся до неї через те, що саме плідні спілкування з ШІ наштовхнули мене на написання цих есе.
Вільний час витратив з цікавістю. Правду каже народна мудрість: краще з розумним втратити аніж з дурнем знайти!
Цікавтесь і ви. Одразу стане зрозуміло як продукуються новини і хто кому їх перепродає, за кого нас мають і за яке місце тримають. Яким світ був, до чого рухається, чому "ловив та не спіймав", та чи справді варто розмовляти з дзеркалом.
1966. Музика і співи
Саме таким рядком у моєму шкільному табелі оцінювалася придатність до порозуміння з мистецтвом. Не високо, але задовільно — завжди з року в рік на "три бали". Ну, не дав Бог хлопчику, а ні музикального слуху, а ні голосу. Здалися йому ті ноти "до-ре-мі-..." — і знову "до" (з чого почали — на те і встали). Нудно якось почувалося. Ось-ось засну. А можна було б піти в майстерню, щось випиляти, вирізьбити, виточити або клепати?
І знову тим смичком по нервах!
Тим часом Провидіння творило своє... .
Дорогий читачу, з цього моменту мушу заглибитися в історію.
Твій покірний слуга, як читач вже міг збагнути, був "хлопчиськом з ініціативою". На додачу йому бракувало витримки не коментувати зауважень викладачів. Як результат у його щоденнику школяра часто з'являлися відповідні записи-звернення червоним чорнилом до батьків і фіналізувалися такі "послання" незадовільною оцінкою з поведінки ("Одиниця" або "Два" цифрою й обов'язково прописом; тому напевно кількість сторінок в щоденнику регулярно зменшувалася — навіщо ж зайвий раз засмучувати рідних!). Особливо це стосувалося уроків з англійської, російської й української писемності. Тому, як правило, в п'ятому — сьомому класах підсумкові оцінки з цих трьох предметів за навчальну чверть автоматично знижувалися на бал.
Відтак на кінець п'ятого року навчання в середній школі хлопчику світило отримати на додачу до перших трьох ще дві "задовільно" — зі співів і поведінки. Останнє було вже досить лячно, оскільки у ті далекі часи загрожувало ярликом хулігана.
Одначе, як розуміти "задовільно" дорівнює "хуліган" ? Відповідь на це питання з'ясувалася десь через років двадцять по тому — у просвітницькі часи Перебудови.