Тим, хто при Верховній Раді Україні "Завжди"
На тлі..
На тлі розлуки із життям,
На сірому камінні
Протікає кров людей,
Невинних у своїм житті.
А ви на тлі,
Наживаєтесь ще далі,
Сміючись, ґвалтуючи життя.
То в бік, закони обертавши,
Склавши долю лиш для себе.
Кров тече,
Омиваючи ті гори, скелі.
Немов ті сльози із очей.
Пробиваються всі стіни,
Затикаючи майбутнє.
То що ж ви виродки зробили?
Політики кровавої війни.
На тлі розлуки із життям,
Дотікає кров
До нашого кінця.
30.06.2024
"Влада – вже не влада, якщо прислухаються до народу.
Бо інакше ми не звикли. " ▲
Про Більшість Корпорацій
Зворотній час уже настав,
Нічого не лишилось..
Лиш вітер дув у бік картин,
Де історія героїв.
Досягло воно своє,
Суспільство знову раде.
Проте у меншій мірі,
Похиливши камінь віри…
Вона така, ця корпорація вогню, —
Як загориться, — так і піде..
То й не судилось нам спочити,
Бо не вчасно ми тушили.
17.04.2024
Все ж таки,
Вогонь палав до тла.
Сон, Я і Ти
Заснути і не прокинутись ніколи,
Залившись з тобою в тому сні!
І з тобою поглядати в сонце,
Лиш тільки ти відкрила мені сяйво,
Бо якось сонце згасне назавжди!
Лиш тільки ти і є те сновидіння,
Бо заснути можна назавжди
Лиш
Тільки
Я
і
Ти, моя Муза
10.05.2024
"Чи то справді з тобою заснем,
Та збагнув, що є найліпшим другом самоти."
by SadSvit
Яскраво сонце сяє
Яскраво сонце сяє,
Проте тебе не вистачає!
Я весь затих…
У спогадах минулих.
Погода вже не та,
Коли була у нас зима:
Така сувора, зла, холодна..
І посмішка твоя.
Я весь затих,
Серце не говорить.
І я у спогадах
Заснув.
08.12.2024
(Адресовано одній людині, S)
Звернення 1 — "Навіщо...?"
Господи, поглянь..
Все лине через плам'я,
Все так палає до провалля
І сірий пил тут осіда.
Я відчуваю привкус крові,
Безжальне відчуття вини.
Чому її не врятували,
І не спинили цей хаóс?
Ці істоти кляті раз за разом
Несуть два келиха пітьми.
І все згорає. Знов.
Долю так, та й вже не зміниш.
І через плам'я її бачу:
Вона така квіткова... Очі її щирі!
Секунди били в струни серця,
А піт змішався зі слізьми.
Я відчув її страждання,
Але було вже надто пізно..
Не розумію я себе, —
Скажи мені,
Навіщо..?
16.07.2024
(Звернення до Нього)
Звернення 2 — "Скажи так"
Скажи так, не розвернувшись.
Не поглянувши у очі,
Не знаючи, хто я.
Це не дуже складно.
Руїни кожної будівлі
Поступово ширяться на горизонт.
Все темніє повністю до тьми,
Ти ж знаєш.
Чи скажеш так?
Що світло вже не щире,
Що океани не спокійні,
Що у воді одна пітьма?
Що поглинає кожне тіло,
Розгойдуючи нашу віру:
Руйнуючи квартали,
Забираючи життя.
Чи повіриш ти мені,
Що падає остання крапля?
Крапля "волі" в нашому житті.
Не розвернувшись, а відчувши.
Чи скажеш так?
18.12.2024
(Звернення до Нього)
Сила
Ми так тримали невгамовну,
Всім непомітну, нерозгадану силу.
Наші руки зжаті, тримаючи приливу,
Енергійних дій проти ворожу зливу!
Хай всі побачать іронію правдиву!
Всі серця візьмуть ініціативу!
Вона загрозлива, небезпечна,
Вразлива, неможлива.
Та тут лише одна альтернатива!
Наша перспектива дійшла до того дива,
Що ворожа та брехлива
Впаде спокуса нечестива!
І процес вже не зупиниш,
Наша сила особлива!
Для них настане
Наша злива.
31.03.2023
"Та навіть якщо земля згасає,
І на ній ні душі вже немає,
Я тебе не забуду,
Я тебе знайду."
by MONATIK
Існує
Велика стіна,
А за стіною
Велика надія.. ▲
Частина 3 | Затемнення
Кінцеве Сяйво Нашої Землі
І не за вогнем вони стояли,
Наші славні козаки.
І не в сльозах вони були,
Їхні тіні молоді.
Вони вернуться, знай,
До рідної землі.
І неодмінно тут засяє
Полум'я надій!
Вогонь горітиме надалі,
Обпікаючись між нами!
І утворивши так кінцеве сяйво,
Знищить весь тягар землі.
А Народ між нами буде битись,
Воювати за моралі,
Хтось за правду, хтось за мрію
І хтось тихо за надію.
Тримається держава у вогні,
Шатаються всі стіни.
Ангел бачить сяйне небо,
Опускаючи перо.
І не за вогнем вони стояли,
Наші славні козаки.
А ми все далі зачиняєм
Долю сповнених надій.
Кому це варто?
Ліпше розпалити сяйво разом
Та чекати далі козаків,
На своїй землі.
08.09.2024
Дім — на працю – дім
Трамваї б'ються об залізо,
Всі кудись спішать.
Сонце припікає тіло,
Холод бігає в ногах.
В кожного свої думки,
Вони кудись летять.
Димиться вся робота,
Час, перерва і в затяг.
І кожної нової днини
Принцип думає лиш так.
Бо лиш у своїй домівці,
Так закручений наш стяг.
Дім – на працю – дім.
Home — to work and home
The trams are hitting the iron,
Everyone is late for work.
The sun bakes your body
And the cold runs under your feet.
Everyone's thoughts are in own sky,
They fly to unknown ways
And work in our smoke,
Time, a break, a smoke.
And so every day
The principle thinks the same.
Because only at home
The flag is twisted
in its own way..
Home — to work and home. 14.06.2024
Голуби
Старі птиці відлітають,
А нові прилітають,
Лиш тільки голуби безсмертні..
І що ж схватило вас до біса
Так прожити все життя?
Злітаючи все нижче…
Величезні Ви тіла,
Сильний дух є то у вас,
Але бажання все ж не те.
І так завжди:
Всі літають, щось планують
Та будують…
Кожна птиця,
Всі бояться за своє,
Лиш тільки голуби безсмертні..
13.06.2024
Для тих, хто переможе
Лине без упину сяйна доля твоя,
Ніхто не зна, чи з нею гарне вороття..
Так ся могутня істина у ній!
Сказав лиш тихо я.
А хто я?
Пророк, що знає сенс життя?
Що знає більшість: що й куда?
Лину мов із сильним духом..
Хоча той дух вже не такий..
Не такий у нього, в неї, в них, в людей.
Поглянь: немов скажені там бісились,
Аби добити до кінця.
Таким і ворогів не треба,
— свій мушкетами закриє.
Той запалить словом, засмутивши.
І нема нікого, хто помирить..
А доля лине, б'ються далі,
Один за одним добивають.
Прошу, не будь як всі вони,
Бо ясна доля вб'ється назавжди.
"Така реальність" —
Сказав
лиш тихо
я.
17.06.2024
"росіяни"
Серед нашого степу
Гарні птиці літають.
Чи на право, чи на ліво,
А спів є вільним.
І до вечора гучного
Сонце світить,
Гріючи все тіло.
І так було у нас,
Не в чужій країні.
Все, — до поки не прийшли вони:
окупанти, орки, комуністи.
До поки влада не скорилась,
Бумага доки не злетіла.
Вогонь над хатою палає,
У ванній краплі крові.
Розбиті келихи на кухні,
Іграшка розірвана знарядом.
Це все вони!
Безжальні росіяни,
Кулак об стіл, в потік.
Що ж ви сука наробили?
Безжальні комуністи..
Вогонь палає,
А птиці ще літають,
Чи на право, чи на ліво
А спів є вільним.
16.06.2024
День нас затьмарив
Він нас повністю затьмарив,
Замикаючи безжальні струни
Життєвих втрачених надій.
Його бажання далі рве надії,
Перемикаючи шляхи
З протилежних берегів.
Застрілений, щасливий настрій
Змінив самотній день,
Сумлінно.
17.12.2024
***
А хочеться згадати,
Але не пам'ятаєш,
Як давно таке було.
Чи то вранці,
Чи у вечір
Сонце своїх гріло.
Лиш хочеться згадати
Бо повернувшись,
Побачиш дім
З руїн.
19.12.2024
"Твої руки завжди холодні,
Але гріли, коли падав сніг.."
by KVITKOVASOBAKA
Перевтілення
Війна.
Змінює усіх.
Назустріч, в бік,
Неважливо як в потік.
В потік вже змінних нам обличь.
Тих, що повністю змінились,
Яких не повернути у життя.
Які закритими дверима є.
Усі, хто як художник,
Що так малює зміни,
Невдовзі зрозуміє сам:
Справжні фарби перевтілень.
Назустріч, в бік, майбутнім.
Зміни, що улізли в наше тіло,
Також, не забувши,
Залишать ту війну.
Тиша Майбутнього
Так хочеться відчути ту знайому тишу,
Що перекривала шелест від чужих розмов.
Відчути рідні руки, що пригортали,
Гріючи доволі дивне це життя.
Україно,
Ти як?
Чому ти падаєш так низько,
Захлинаючись у своїх думках?
Чому дощі тебе не оминають,
А сонце, ніби спеціально,
Далі обпікає твоє тіло?
Це так набридло, знаєш?
Ти сама стаєш гнітучим місцем на землі.
Обвалюється життя,
Руйнуються будівлі,
Змінюється шлях.
А ти злети як сильна птиця,
Що прагне вище ще літати
Що прагне швидше долетіти,
Що прагне вже повернутись у життя
До своїх земель,
Туди, де хилиться калина,
Туди, де всі чекають на вечерю
І лунають рідні голоси,
Просто злети все вище.
Не так, як то було раніше.
Тоді все стане по місцях,
І от побачиш.
Як у піснях заграє муза
Про щастя,
А не про війну.
Просто живи життям,
Не виживанням…
Україно,
Лиш так все буде тихо..
В майбутній тиші,
Коли та птиця
долетить..
01.12.2024
Ти як?
Все гаразд? Ти дочитав(ла) до цього моменту? Насправді дивно, адже деякі вірші інколи не римуються, або ж не мають тієї метафоричності, яка б дуже підходила. Зазнаю. Так воно і є. Але дякую, якщо дійшов(ла) сюди. Багатенько перечитано, цікаво за який час? Цікаво розвернувся сюжет, не правда? Чи трішки банально? Ну, маю на увазі: "З добра, — у зло, а потім, скоріше за все навпаки". Насправді сам не знаю, що далі. Хм…
У цій збірці я втягнув всі вірші у моєму житті, написані включно з 05.12.2022 до 31.12.2024. Ідеальні та неідеальні. Гадаю, що воно того варте. Із часом, практикуючись над тим, чим ми займаємось, — ми покращуємо свої навички, відкриваючи нові горизонти. Круто, дуже. Типу, спостерігати над тим, як покращується результат. Але чи допливли ми до своїх цілей? До того, що ми хотіли ще на початку нашого шляху? Скоріш за все ні, ніж так.
На щастя, навички і справді покращуються, але шлях залишається незмінним. А змінивши, починаєш з початку. Іронічно.
Тоді, коли я був малим, я прагнув стати пілотом, подорожуючи країнами, відкриваючи для себе цей світ. А потім обставини змусили змінити свій шлях.