Я неквапом підійшов до неї і вмостився поруч, зручно і насторожуючи.
Ми забронювали номер в сусідньому готелі. Може добре попасти від лікарів, але настав час ризикувати, життя тільки одне. Вона знала, що я хочу, що зараз буде, тому піддавалась всім моїм рухам. Мене насторожували Вікторові мотиви, це брало моє серденько і вижимало всі соки, як губку, заливаючи мої очі ревністю.
Рука ковзнула нижче погладжуючи вразливе містечко, що зараз уже почало трохи пульсувати від збудження. Я злегка посміхнувся і провів вільною рукою до щоки і відкривши її рот проштовхуючи туди пальці. Розалінда швидко зрозуміла що треба робити, так що рясно змастила пальчики слиною обводячи язиком кожну фалангу. Я провів мокрими пальцями по її животу, від чого та закотила очі від задоволення і погладив ними статеві губи, накрив клітор, став масажувати його круговими рухами , отримуючи реакцію у вигляді череди стогонів.
У відповідь я лише пустив смішок, а потім схилився обличчям перед розведеними ніжками дівчини, облизуючи теплим язиком найпотаємніше містечко дівочого тіла. На раптову стимуляцію воно зреагувало лякаючи — з її очей бризнули сльози тоненьким струмочком, аж надто вона потопала у власних почуттях. Я смоктав маленьку горошину клітора, те й роблячи, що всмоктуючи її і після випускаючи зі своїх вуст. Поки грайливий язик стимулював чутливий горбок, довгі пальці ковзнули до піхви, проникаючи всередину та огладжуючи м'які стінки.
Беручи в уста горошину чутливого горбка, граючись із нею, я одночасно грав із емоціями. Від припливу приємних відчуттів Роза вигнулась у спині, знову закушуючи до болю нижню губу. Почав виводити кругові рухи своїм пустотливим язичком, від чого дівчині в буквальному сенсі зносило дах, адже так приємно відчувати рухливі доторки в такому неприступному для всіх інших місці.
Знову вигинаючись у спині, вона надривисто простогнала. Навіть не думала, що це так важко терпіти, все тіло стало таким чутливим. Не в змозі більше бути мучителькою хтивої тортури. З кожною секундою дівчинка збуджувалася все більше і більше, а кожна клітина організму відгукувалась на слабкий майже невловимий рух губ, що манять. Роза жадібно вдихала повітря, коли відчула, що занадто швидко почав доводити до її піку. Я ще старанніше і так само акуратно вилизував кожну її частину пробираючись язиком як найглибше і приділяючи більшу увагу клітору допомагаючи собі пальцями і вводячи їх у дівчину.
Поки та стогнала і звивалася на ліжку намагаючись зімкнути ніжки і закінчити все швидше, її тіло говорило що хоче більшого, тому я дозволив їй кінчити.
— Ну як?
— Ти найкращий, Леонід.
Вона тягнулась до моєї шиї, чипляючись своїми гострими нігтями за неї Роза повалила мене на ліжко. Ця ситуація збудила мене остаточно, бракувало повітря, я томно вдихав все можливе. З моїм здоров'ям стало гірше після того випадку під час зустрічі з друзями, реанімація пішла не в кращу сторону в цей раз. Відчуваючи свою збудженість, але не здатність продовжувати я безневинно ліг біля неї.
Вона гладила мою голову дякуючи за таку насолоду. Її доторки не могли зрівнятися з Вікторовими, ті були більш ніжніші, більш близькими та рідними. Від них моє серце зупинялось і водночас злітало на крилах, які могли дати можливість на свободу.
— Я люблю тебе, хочу, щоб ти був поруч.
Ці слова стали останніми, над нею взяв контроль сон.
Я літав у думках, сьогоднішній день показав багато чого нового і хорошого. Скільки мені ще буде щастити? Чому так різко змінились обставини? Що мені робити з любов'ю Рози? Все ж тимчасове, немає нічого вічного. Навіть блакитне небо, яке бавило настрій змінилось на холст тривожних думок. Вічність — синонім до неможливого.
За вікном була бійка між сонцем та хмарами. Яскраві фарби сонця різали полотно, намагаючись порадувати. Виходило не вдало, тому кімната була омита сірим тоном. Я хоч і заснув доволі пізно, всерівно прокинувся рано. Чомусь моє серце вибивало тон хвилювання. Роза безтурботно спала, за ніч навіть не поворухнулась.
Сьогодні була п'ятниця. Медсестри казали, що має бути професорський обхід. За цього потрібно поспішити. Я й так багато шкоди привів відділенню враховуючи недавнє розслідування. Необхідно запитати у дівчини, щодо допису, можливо за ніч він набрав популярність. Ще одна причина побентежити її сонне тільце. Тому я нахилився до неї торкаючись щік, слова прорізали мертву тишу.
— Доброго ранку, Роза, прокидайся.
Вона мовчала. Я очікував, почути її лайливі слова або якісь інші ознаки живого, але Розалінда лежала не порушно. Мене ополонив переляк, моя знервована рука доторкнулась до шиї. Притиснувши, я не почув серцебиття. Її дівочі груди не рухались, не бавились з повітрям. Вона мертва. Світ обернувся з ніг на голову , я томно задихався прохолодою.
— Роза, Розалінда, Роз.
Мені не вірилось. Я панічно продовжив переконувати себе у правдивості смерті. Вона мовчала. Тиша правила нами. Я швидко схопив власний одяг, вдягнувшись взяв її за сідниці направився до виходу з готелю. Спина голосно плакала, стогнала від неймовірної болі. Але я не зупинявся, йшов, не бачучи куди. Люди з подивом, хвилюванням зустрічали мене але було всерівно . Я завис у роздумах, які тягнули, як камінь на темне дно.
Брудна лавка під мною виблискувала своєю історією. Мед. персонал енергійно кружляв навпроти мене але я не зважав уваги. Мені було тяжко зібратися з силами. Частинка світу, який сяяв щастям в один момент випарувалася.
Хотілось переглянути зроблені вчора фотографії, ще раз, але я сидів, як статуя — без емоцій. Очі перестали горіти наснагою, їх прикрасила злість. В цьому винні лікарі, що хотіли гроші. Я вдарив по лавці з неймовірною силою. На мене злякано подивилась мама Рози, яка присіла не далеко. Її очі горіли сльозами, вона їх прикривала. Я старався не дивитися на неї, душа починала боліти ще сильніше. На місці удару присів Денис. Я не очікував на нього, тому й злякався.
— Не бий її, руки боліти будуть.
— Та всерівно.
Він дивився на мене з розумінням та жалістю. Я цього не хотів.
— Йди геть.
— Пішли вип'ємо кави, у мене є таблетка, яка допоможе тобі розслабитись.
Я почав злитися не тільки на лікарів, а й на весь світ. Мені потрібно було побути самому, але він ні звідки взявся, та ще й хоче мене нагодувати таблетками. Я що психічно хворий?
— Чому ти тут?
— Також захотілось прийти до Рози, поцікавитись. Ми все-таки були знайомі.
— Похорони будуть завтра.
— Зрозуміло, — він поправив неохайне волосся. Я згадав про своє, яке аби, як заплутано мовчало про свою розчарованість. Ден доторкнувся до моєї руки, його була суха і морозна, хотілось зупинити хлопця, — пішли?
— Буде професорський обхід.
— Пустяк. Ти ж пропускав його не один раз, чи не так?
У відповідь кивок, пропущу і зараз. Було присутнє небажання, але я привстав. Він зрозумів, що я згоден, тому й сам встав та почав вести куди я й сам не знав.
Ми присіли на лавці, що була в кінці коридору ортопедичного відділення. Я й сам не помітив, як повітря прикрасилось відвертими розмовами. По дорозі ми взяли кави. Сидівши Денис постійно намагався доторкнутися до мене, як і раніше, це настрожувало. Але я отримав від нього обіцяну таблетку, яку запив гарячим напоєм. Чарівна дія ліків щикотала кістки з середини.
Криваві промені заходу сонця залишали подряпини на ніжно-небесній гладині, випалюючи контури на небі. Хмари більш не прикрашали краєвид, тепер воно правило. Останні промені сонця били прямо у вічі, залишаючи на них друк. Воно відбивалося скрізь: у людських очах, на шибках будинків і навіть на залізних рейках. Немов наставав останній день, бо пожежа полонила всю землю. Трава блищала від вогню, люди жмурилися, дивлячись на сонце. Але ніхто не смів глянути йому в очі. Воно обпалювало, дряпало, різало, але водночас манило до себе, до тепла, все вище. Кожен мріяв дотягнутися, але ніхто не зміг дістати, згоряючи в його променях. І ось, настав морок. Ні, він не лякає, а лише ніжно кличе до себе, ніби нашіптуючи на вухо. Нічне місто прокидається, освітлене вогнями неонових вивісок, і люди не спатимуть, поки вдосталь не насолодяться цими краєвидами.
Денис спостерігав за цим через вікно, що поруч. Я втомився, він також, адже ми довгенько засиділися. Ден запропонував тихо піти у палату до мене, переконуючи в те що всі вже сплять. Я не був здатний контролювати себе, немов випив хорошу дозу алкоголю. Коли привстав обличчя Дениса змінювалось на Вікторове. Я не міг зрозуміти з ким я зараз.
Йдучи за ним слідом ми прийшли до ліжка, всі дійсно спали, навіть Нік дивився сни. Денис вирішивши нарешті відпочити, улігся на моєму ліжку. Він в очікуванні закусив нижню губу. Але тепер перед мною був Віктор та його мускулисте тіло. Я горів бажанням застрибнути на нього та душити своїми поцілунками. Мій розум задурманило гаряче бажання.
Розслабившись, Вік нарешті відчув на своїй шиї мої — чужі, але такі улюблені губи. Видавши тихий стогін, він нестерпно припав до них, затягнувши мене в ніжний і водночас бажаний поцілунок. Відсторонившись від губ він грайливо посміхаючись штовхнув мене на ліжко, став над мною і підповз навколішки ближче до пагорба на моїх трусах. Хлопець почав масажувати його через тканину , ще більше дратуючи та збуджуючи.
Після, вирішивши не витрачати час на ігри, Віктор припустив долонь трохи нижче, під труси і обхопивши однією долонею, почав маструбувати вже опухлий від нестримного збудження член. Переставши грати, він узяв голівку в рот, і почав її смоктати, вслухаючись у мій важкий стогін, що все більше розпалював в ньому пристрасть. Приблизивши орган глибше, Віктор продовжив смоктати, поступово пришвидушуючи темп.
Взявшись за стегна, він почав втовкмачувати собі в горло член. Він рухав головою і допомагаючи собі язиком, вилизував тонку шкіру, обвиту мережею вен , що трохи випирають.І нарешті, Вік відчуває у роті смак сперми.