Інший, що блукає за кулісами,
Тримає спокій,
Шукаючи ті двері "Exit".
Він давить дужче на моральність,
Щоб я не став для всіх як хибність,
Що поведе у інший шлях.
Він все шукає та шукає.
Але він знає, що часу має.
Що неодмінно знайде вихід.
Чи я даремно трачу час..
Не знаю..
Та й поки невідома,
Темна сутність
Не вабить часу.
Вона ще дужче прагне темноту,
Доки "Інакший Я"
Тримає спокій.
"Спокій – це не означає,
що за кулісами очікувана байдужість." ▲
Перший вірш — 00:54 05.12.22
Невідомий в тумані руйнації
Пам'ятаю сон.
Незвичним він для мене був,
Де падав сніг і дув на мене тихий вітер,
Де темні силуети поглядали на мій сум.
У роздумах великих, нездійсненних,
Сприймав я все за цю реальність:
Тривожні сторінки, асоціації з минулих
І у роздумах майбутніх..
І тут туман в очах з'явився,
Гілки дерев до ніг спустились,
Темніше заяснилось і я поринув..
Поринув я в глибоку ніч.
Навіщо ти читаєш?
Чому ти думаєш про мене?
Чи можу відійти з твого життя на день?!
Поринув я в руйнацію будівель,
Хоч зі мною?
Якщо довіра є в тобі, — Ходімо..
Ми поринули з тобою разом,
І бачимо структуру, — реалії життя,
Заходиш в дім "Системи Руйнівної"
Як невідомий, з темного туману,
Виводжу я тебе із цього світу,
Відкрию очі я для тебе.
— Поглянь на це все – нищівне:
Дикунство у вияві "поваги",
Необдумані тваринні дії,
Болючі погляди кривих очей,
Тих самих, розмальованих "людей".
Не контрольованість "відповідальних":
Вкриваючи всі рамки, руйнуючи життя.
Криваві політичні дії.
Велике руйнування всіх моралей.
Чи не у ямі ти застряв великій,
Чи не боляче сидіти тут одному?
Довіра є в тобі, людино?
Цей світ давно як став людським,
А не для диких звірів.
Ти ігноруй систему руйнівну,
Знайди той шлях, а не туман!
Та йди за ціллю, не за планом,
Ти вір у себе, вмотивуй!
Відкрий для себе очі ясні
І стань відомістю для щастя!
А я піду в туман, блукати далі,
Поринувши в глибокий сон.
Бувай
.
.
.
02.04.2023
Déjà vu*
09:28 / Maрсель – Франція
Молода пара закружляла зі звуками струн гітари, що лунали від проїзної частини по вулиці "Rue Puvis de Chavannes"*. Чоловік похилого віку неохоче поглянув на закоханих та поринув у думи.
— Я десь це бачив…
І час на це я весь потратив,
Так чутно звук метро,
Закурю цигарку ще одну.
— Я пам'ятаю перший раз,
Де десь кружляв спокійний вальс,
У історичному Provance*,
— Хоч так, мені тоді було спокійно,
Я почував себе надійно!
Хоч звуки радіо мене тримали,
Та спогад голосів твоїх забрали:
Мене у прірву, у двобій,
У поєдинок всіх подій!
Чому так сяє твоя постать?
Чому слова твої пророчать?
І я знову цим живу..
Бо побачив дежавю.
26.03.2023
Тютюновий дим розсіявся невеликого радіусу, а пил осів на квітковий вазон.
* Rue Pavis de Chavannes – Вулиця Пюві де Шаванн, названа на честь французького живописця (Пьєр сесиль Пюві де Шаванн);
* Déjà vu — (з перекл. на франц.) "десь бачив";
* Provance – історико-географічна область, розташована на південному сході Франції, біля берегів Середземного моря.
Ранкове сонце тихої весни
Ранкове сонце тихої весни,
Зелених трав.
Забуте?
Прогулянки вечірні
Під слабкими ліхтарями…
Вже забуті?
І звук природи,
Ти забув?
"І погляд тих її очей яскравих,
Перекриваючи моральні думи.
І запах ароматів тих духмяних,
Створюючи ілюзію казок.."
- Все ж таки забув…
Куди ти вартість всю віддав?
З якою ціллю?
Чи оправдали сподівання, віра
В те щасливе, що чекав?
І знову варто мні лякатись?
Лякатись розуму твого?
Чому я знову дорікаю,
На цінність поглядів твоїх?
Не варто було сподіватись,
На щирі посмішки сумних обличь.
Подумав "Інакший Я"
В забутих, в тих годинах.
04.04.2023
Емоційне керування (1)
Стійка, контрольна емоційність
— неперевершена надійність!
Що залягає в самостійність,
На погляд іншого, у вірність.
Та ти повір в реальну дійсність,
А не в іншу "самостійність".
Бо так потрапиш ти на дно,
Де час для "тих" уже л#йно.
Для "тих", хто серце заодно,
Віддав для іншого в майно.
І став частиною чужого,
А не гідністю свого.
18.03.2023
"Необережність над власними емоціями може довести до неочікуваних пригод від чужих" ▲
Емоційне керування (2)
Темний,
Зрілий,
Примарнілий,
Втомлений чужою..
Чужою, різною структурою;
Марною порою.
Він поглядаючи сидів.
Поглядаючи в годинник.
— Коли вже час мине?
Коли зупинка буде мною?
Я вже стягну цю кляту маску,
Затьмарену нудьгою!
Не буду я вдавати в ту підлеглість,
Хоч раз я стану в особисту легкість!
Бо перестану бути так собою,
Якщо поллєш не той водою.
Я краще стану в справедливу сутність,
Ніж в темну й хибно-підозрілу присутність!
29.03.2023
Де лине час
Там є людина,
Що рухає на гору,
Чи пада вниз.
Лиш тільки ти
Прискорюєш цей час,
Знаючи, що можеш впасти.
Лиш ти.
Намагайся
не здаватись.
22.07.2024
Її посмішка
Я пам'ятаю те ведіння,
Зорю ранкову під гасіння,
Слабке, приємне сновидіння,
Що так заводило в творіння!
Я весь заплівся у коріння,
Проте відчув моє тремтіння,
Від неперевершеного вміння –
Милозвучного володіння!
Перепліталось це в цвітіння,
Хоч це було як те терпіння:
Мене все мучило сумління,
Чи не залишусь я камінням…
Ранкова посмішка її лиця
Перекривала дух митця,
Ідея змінювалась так,
Що я не думав аж ніяк..
Проте відчув жарке проміння,
Що перейшло в моє тяжіння,
Бо це було..
Лиш сновидіння…
21.03.2023
"Так хочеться жити в тебе в полоні
І бачити, як тікають від мене сни
В твої долоні…"
by Okean Elzy
Жовті квіти
Запах жовтих фарб,
Тоді було насправді гарно,
Стояв на вулиці подертий "ВАЗ",
Наставав світанок в нас.
Вдивлявся я у пишні квіти,
Вітер хилить їх до низу!
Посміхались мені віти,
Що жили собі поблизу.
І не думав ще тоді,
Що поїду я на віки
І згадуватиму ці дні,
Бо приснились мені квіти.
Горючий пил у тіло моє влився,
Дихання спинилось..
Неначе лавою облився,
В очах усе згоріло!
Відчув раптовий вибух,
Звуком тихим,
Погасли ліхтарі
На щирому тлі.
26.04.2023
(присвячено — 26.04.1986)
Про "Z" – Мовчання.
Красива річка в море лине,
От тільки серце моє гине…
Могутні стіни наших стін
Давно прокинулись, бо гнів!
На захист стали ми в загін,
Навколо обстрілів та мін!
Тримаючись всі разом міцно!
Хоч нам і так із ними тісно.
Із тими, хто псує життя!
Хто всіх доводить до ниття!
Хто всім "прекрасне" тут покаже
І всім "чудове" лиш розкаже.
От тільки дійсність в них мовчить,
А наше серце мов кричить –
Герої боряться за мить!
За кожну душу, що звучить!
.
Яскраво сонце мерехтить
І вільна ластівка летить!
.
Та ворог далі все мовчить…
19.03.2023
(Присвячено Герою України)
Герої
Вони бігли,
Мовчки бігли, оминаючи вогню,
Що так запекло розвивався,
Обпікаючи броню.
Інші під вікном лишились,
Аби відстояти хатню,
І із лихом всі змирились,
Захищаючи рідню.
Хтось вже хоче дочекатись,
А Хтось війну цю залишає,
І ти боїшся все ж дізнатись,
Чому війну Він покидає..
І знову смутно чути спів,
Вже й не перший раз.
Своїх Героїв ми вшануємо,
Дякуємо Вам!
23.05.2023
(Присвячено Героям України)
Резонанс
Стійка міцна будова,
А за ширмою промова –
Великих постатей відмова:
"Їхня справа не готова!".
На вулиці основа –
Народна сила і розмова:
"Якого біса так ідем —
За погляд іншого живем?".
Лине аура нервова,
На то причина є вагома!
"Таємна змова чи угода
(та сама західна вимога)?"
Вирішив "найвищий":
Взяти рішення на нижчий
Розвиток життя,
В момент красивого злиття..
Та все пішло,
Не як гадалось!
Не так як думали оті –
"великі" постаті, мерці.
Народна сила і розмова
Була і буде як основа.
Все коливається у нас,
Неначе сильний резонанс.
12.04.2023
"Народ не повинен боятися влади,
це влада має боятись народу!"
"Держава – це як дерево, за яким ти доглядаєш.
Як почнеться гроза, — будь обережним" ▲
…Кінець зв'язку
Повернусь, кохано, я додому,
Після завершення мого бою,
На тлі розлуки із війною,
Переможною боротьбою…
Ти вір у посмішки приємних лиць,
Дивись в майбутнє тих зіниць,
Де промінь сонця нас малює,
Де тільки спокій нам дарує:
Щасливі дні та мирні ночі..
Споконвіків – люблю ці очі!
Та поки серце у в'язниці,
Від гучної залізниці,
Де наший потяг під вогнем,
Назустріч ворогу ми йдем…
Під звук рушниці за спиною,
За тихий плач, за той стіною..
Я повернуся неодмінно,
Закривши очі вільно!
На тлі розлуки із війною,
Переможною боротьбою…
За стіл усі ми разом сядем,
І із спочинком ми поглянем
В щасливі посмішки дітей,
В яскраві миті всіх людей!
.
.
.
Кінець зв'язку.
17.03.2023
(Присвячено Героям України)
Кожен має власну долю існування.
Але не кожен має сили духу її змінити. ▲
Частина 2 | Тривожні Листи
Настане свій день, коли зрозуміємо похибки наші. Ми намагатимемось їх змінити, до поки сонце в наших серцях не згасне.
"В чому полягає найактуальніша проблема людства?
— Діями випереджати думки." ▲
***
Я сам не свій.
Ніби вчора я щасливий
Був.
Спинився час.
І птиці так літають низько,
Хмари так пливуть,
А я тону
Знов.
Двері, сум,
Протікають сльози,
Гріє покривало
І я…
заснув.
10.12.2024
Мовчи
В той день, коли я подзвонив,
Був красивий дощ…
Такий, що спалахували хвилі,
Накривалися дерева.
Хмари вкрили гори,
А чай все далі грів мні руки…
Люди далі все ж мовчали,
І ліс стояв, немов німий.
Вітер ще сильніше дув,
Навіювалось лихо.
А я сидів, чуючи гудки,
Так не дочекавшись,
покинув стіл..
мовчи.
20.06.2024
Спроба (У спробі заснути)
І прокинувшись, побачиш:
Кроваві очі, биті стіни,
Розбитий келих від вина.
Опустяться всі руки
І не захочеш далі жити,
На своїй землі.
Прокинувшись, —
Відразу тут заснеш,
Не маючи нічого,
Лиш тільки сум.
Навіщо далі жити?
Бо не варто спати.
Attempt
When you wake up, you'll see:
Bloodshot eyes, broken walls,
A broken glass with wine in it.
All your arms will drop
And the dream of living here
Will be closed,
On your own land.
When you wake up
You'll fall down
With nothing
So..
Only sadness.
Why live on?
Because you need
Don't fall asleep.