Вона надзвичайно популярна в англомовному аранжуванні як світовий хіт "Carol of the Bells".
Український композитор трагічно загинув від рук катів тогочасної влади. Йому було лише 43 роки…
Тримав він небо, як атлант,
хоч на землі був безпорадний…
Його вбивали за талант,
його вбивали за порядність.
Вбивали ті, хто там, внизу,
за те, що був він значно вище…
Дружина стримала сльозу,
але не посміхалась більше…
Від Вашінгтона до Дрогобича,
з‘єднавши в ціле полюсИ,
лунає "Щедрик" Леонтовича —
цей символ віри і краси.
ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ
Він – геній. Його тиха музика звучить у концертних залах багатьох країн світу, де є музиканти з консерваторською освітою. Адже на слух тут не зіграєш. Це вища математика.
Творчість видатного композитора сучасності, з одного боку, тісно пов'язана з музичною традицією, насамперед з німецьким романтизмом (і тут, звісна річ, особливе місце належить Роберту Шуману), а з іншого – являє собою один із найяскравіших і найсамобутніших зразків поставангардної мелодичної мови.
Звук неземний пливе над оркестром,
пальці стискають ручку крісла…
Вимкніть мобільні!
Лунає Сильвестров —
"Реквієм для Лариси".
Музикознавці, не мучте гудзиків!
Думки розбігаються від хвилювання…
Який тут аналіз?
Тиха музика
не підлягає анатомуванню.
Звук неземний пливе над оркестром
і на очах розправляє крила…
А у душі непомітно воскресло
те, що, здавалось, перегоріло.
ВОЛОДИМИР КОЖУХАР
Доля подарувала мені радість упродовж кількох десятиліть насолоджуватися мистецтвом цього блискучого диригента, народного артиста України.
Хоча, на превеликий жаль, Маестро вже відійшов у засвіти, він — не з тих, хто сидітиме склавши руки на вічному відпочинку. Переконаний, диригент від Бога і зараз десь за хмарами очолює небесний оркестр…
В руках у мене — абонемент.
Мені — п‘ятнадцять, я ще школяр.
В програмі — "Реквієм",
диригент —
лауреат конкурсів Кожухар.
Паличка стрімко злітає угору,
ковтаю повітря у вирі емоцій,
здається, за пультом навпроти хору —
сам Вольфганг Амадей Моцарт…
Мої стежини роками вже висніжені…
І знов овація, перегомін оркестру —
сидить біля пульту щасливий і виснажений
до останньої ноти ваш Маестро.
ЄВГЕНІЯ МИРОШНІЧЕНКО
Євгенія Мірошниченко — неповторне колоратурне сопрано.
Одна з найкращих у світі виконавиць надскладної партії Лючії в опері Гаетано Доніцетті "Лючія ді Ламмермур" і романсу "Соловей".
Професор Київської музичної академії, яка вивела на сцену цілу плеяду сучасних оперних зірок.
Пишаюся, що моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова, яка не одне десятиліття викладала мистецтво бельканто у Київському університеті культури і мистецтв, була однокурсницею і подругою божественної Євгенії.
Геній — якщо це мужчина,
а якщо жінка — Євгенія:
найкраща у світі Лючія,
оперна офігенія!
РОМАН КОФМАН
Це не лише блискучий диригент, який завжди втілюється у того чи іншого композитора (і це вже справжній, скажімо, Бетховен, а не Бетховен Кофмана), а й неперевершений вихователь публіки…
Якось під час виконання бетховенської симфонії на весь зал філармонії пролунав сигнал мобільного телефону. Диригент одразу зупинив оркестр, рішуче поклавши паличку на пюпітр… Після хвилинної паузи маестро продовжив виконання величного твору. Жодних дзвінків вже не було…
Бетховена так не слухають,
припавши гарячими вухами
до телефонів мобільних —
всесильних…
Бетховен — не кава розчинна
чи щось на кшталт капучіно.
Бетховен — потужне еспресо,
тут слухати треба серцем,
печінкою, шлунком, нирками,
а не абияк уривками…
Чи взагалі ви готові?
Вслухайтеся: Бетховен!
БОГДАН СТУПКА
Коли прощалися з геніальним актором біля його рідного театру, стояла приголомшуюча тиша. Але раптом її порушили аплодисменти — спочатку поодинокі, тремтливі, а потім пристрасні, бурхливі, наче водоспад…
Целофан шкребе, наче миша…
Маестро завершив гру.
Ось оплески ріжуть тишу —
так проліски пробивають грунт.
Та знов посміхається Тев‘є,
вражає Едіпа графіка рук,
різні характери, теми…
Маестро продовжує гру.
АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ
Діапазон голосу співака визначають октавами. Чотири октави — це дуже добре. П‘ять — це просто супер…
Акторський діапазон Анатолія Хостікоєва, — напевно, всі п‘ять!
Від потішного гротеска до пронизливої трагедіїї.
Еней, професор Хіггінс, Кін, Алексіс Зорба…
Сам себе запитую: а яка моя найулюбленіша роль цього справді великого артиста? Одразу відповідаю: поручик Лукаш у виставі "Швейк", де Хостікоєв грає практично всі ролі, крім хіба що Швейка. А чому саме Лукаш? Відверто кажучи, не знаю. Здається, коли чітко можеш розкласти, за що любиш, то, може, і не зовсім вже любиш, якщо взагалі любиш…
Мені пощастило спілкуватися з Анатолієм Георгійовичем під час творчої співпраці в театрі "АкадеміЯ", штаб-квартира якого знаходиться на Андріївському узвозі. Це людина не лише надзвичайної зовнішньої краси, а й внутрішньої — доброзичлива, толерантна, музично обдарована, з тонким почуттям гумору…
Якщо біля кас франківського театру величезна черга, можу з трьох разів вгадати, хто сьогодні виходить на сцену.
А можу і не гадати, а просто сказати: народний артист України Анатолій Хостікоєв!
Театр Франка. Черга до каси.
Нам пощастило — ми на балконі.
У залі яблуку нІде впасти.
У світлі софітів — Хостікоєв.
Професор Хіггінс. Поручик Лукаш.
Синьор з вищого світу.
Страждання. Зустрічі та розлуки…
Овація. Сльози. Квіти.
Так зупиняється мить щастя.
Ця мить з тобою до скону…
У залі яблуку нІде впасти.
У світлі софітів — Хостікоєв.
ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО
Кажуть, коли знаменитого українського дресирувальника проводжали в останню путь, над київським цирком стояло справжнє ревіння — леви і тигри вголос ридали…
Усміхнений, з довгим волоссям…
Та в зАсвіти час іти…
Над цирком — багатоголосся:
ридають гігантські коти…
НАТА ЖИЖЧЕНКО
Духовний лідер і вокалістка культового гурту "Онука" — це харизматична особистість, чарівна жінка. Справжня патріотка — і не лише на словах.
"Онука", як сказав би класик, енгармонійно поєднує українську етнічну
музику й сучасний електронний саунд.
Сьогодні композиції Нати та її однодумців можна почути в багатьох куточках світу…
Ната — онука Олени Пчілки.
Ната — дочка Михая КретУ.
Це водночас нью-ейдж і сопілка —
як уві сні на мостУ.
ТАРАС ПЕТРИНЕНКО
Якщо треба було б відправити позаземним цивілізаціям украй стислу інформацію про мою країну, але яка всеосяжно охоплювала б усі наші чуття — історичні, моральні, політичні, поетичні, музичні тощо, я (можливо, й не лише я) зупинив би свій вибір на пісні "Україно"…
"Україно" — не просто пісня,
автор — Тарас Петриненко…
Це — нині, вовіки і прісно,
те, що закладено в генах.
Не жмуток красивих гармоній,
а оберіг від наруги.
Це з небом наша розмова…
Щасти Вам, Тарасе Другий!
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Він — сьогоднішній, а не минулий,
а Чернігів його — Монпарнас…
І які би вітри не дули,
він — завжди теперішній час.
Соняшник крокує до сонця…
Спалахують каштанові очі,
ліки є від безсоння —
творчість.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко називав "єдиним мужчиною в нашому письменстві"…
Вона мінлива, неначе ртуть:
ось у доброму настрої, за мить — не в дусі,
учора — там, сьогодні — вже тут,
весь час у русі.
Мов яблука, падають вірші стиглі —
просто записує, одразу нАчисто.
Стільки треба усього встигнути,
цей день — останній неначе.
Наче сонце бачить востаннє:
закохується, мандрує, діє…
Прозора вся, ось зараз розтане,
але сподівається — без надії.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Тарас — не на полицях,
що покриті пилом,
він — не минулий,
а теперішній час:
розкинув руки,
мов потужні крила,
і — закриває нас.