Бо був момент, коли перестав я сміятися,
то що зветься в мене темні часи.
Як у рибаків,
коли не мають улову.
Тому смійтеся та посміхається
поки можете, бо це незабутні емоції.
І хочу щоб вона з вами на вік залишилася,
а я піду далі її шукати в себе.
Але знаю одну посмішку,
яка як світло на мене злилося.
Тому скоро буду з вами посміхатися щиро,
а ви й далі робіть – це без мене.
Неписане майбутнє
Про те, що можна гомоніти віками,
актуальна як ніколи –
ім'я її майбутнє,
що не настає.
Думи багатьох у тому, що воно саме,
як у казино та ймовірність,
але це життя,
де ти сам її робиш.
Живеться просто тім, хто вдачно родився,
а є вони генії, які все самі роблять.
Пам'ятайте, вони ніколи нікого не чекали,
бо така в них неписана реальність.
Є таких вдосталь, що знають як зробити –
майбутнє, яке їх влаштує,
бо самі добивалися цього,
щоб показати, хто вони.
Тому пам'ятайте одне –
майбутнє можеш сам збудувати.
Головне не прорахуватися,
бо буде худа.
Прекрасний сон
Одне пам'ятаю точно
тей прекрасний сон,
коли я спав.
Багато снів таких було в мене,
але тільки декілька знаю.
Як улов на рибалці,
тільки велика рибина на думі.
У тому сні було таке,
що я проснувся у постелі,
в якій до війні спав,
то було приємне відчуття.
Але просинаюсь і розумію –
то тільки сон.
Коли я ще раз там посплю?
Коли повернуся мій рідний Києве?
Певен, що повернуся,
бо тужу тут на чужині.
Звісно тут є теж люди,
багато з яких з-за кордону.
З ними знайомився та проводив час.
Є і українці з різних місць,
дехто ще до війни тут уже,
а є такі як і я.
Але сеодно чогось не вистачає,
як дівчині хлопця, як гітарі струни.
Це зараз у мене мрія
повернутися до свого милого краю.
Логіка чи почуття?
Багато чого знаю я.
Але на одне немає відповіді –
логіка чи почуття,
Бо сенси в них різні.
Є правило золоте –
розум усьому голова
Але так воно насправді,
бо почуття теж керують.
Те що зветься любов,
вона як зброя, або як активатор.
Якщо спробувати її скривдити,
то вона постоїть за себе.
Навіть світ проти любові
буде здаватися нікчемним.
Бо за почуття сильнішого немає,
Логіка – це як пазл,
з якої складається картина,
що потім тобі згодиться,
хоч і не всі її розуміють.
У неї дещо інше від почуттів –
холодний розрахунок, який майже завжди вірний.
Але "майже", бо один прорахунок
і тебе не стане за мить.
То що почуття чи логіка?
Для кожної людини свої преорітети,
але краще золота середина,
бо вона сильніша.
Траекторія любові
Багато чого є дивного,
коли особливо – це відносини.
Як траекторія,
яка буває незвичною.
Ту яку майже незмінити,
але вона може змінити,
та людина,
що піде з тобою на край світу цього.
Іноді шляхи будуть різні,
що непередбачуване своїми подіями.
А ти з нею можеш усе,
головне – це захотіти.
Коли будете на одній хвилі,
то і розумітися будете швидше
Бо той світ який ви створили
будете розуміти тільки ви.
Відносини любові добрі,
але пам'ятай, що якщо зациклишся,
то може піти щось не так,
тому пильнуй себе та її.
* * *
Коли стан спокійний,
що зазвичай проміжний,
який нічого не обіцяє,
такий як самотність.
Як та точка невідворотності,
яка водночас добра та погана.
Бо краще вже з кимось,
ніж самому думки перебирати з собою.
Люди думають, що розумні люди добрі,
воно так, але далеко не всі їх розуміють.
Вони то звикли,
звичайна людина з таким ватажком вбилась.
Порада буде одна,
шукайте собі людей,
через яких нема тої самотності,
яка вбиває.
Погане передчуття
Те відчуття,
коли відчуваєш себе у безпеці,
але завжди на поготові,
це зветься довіра.
Добре, коли в тебе є близькі,
які тебе підтримають,
але буть уважний зі своїми словами,
бо можуть вони тобі нашкодити.
Все іде по плану,
але знаходиться тей, хто тебе ранить у спину.
Як той підступний злодій,
якого ти не очікуєш.
Найсумніше, коли це хтось з твоїх кращих,
тей якому ти все довіряв.
Але після цього ти відчув холод,
який ще буде в тебе довго.
Обережний будь зі своїми думками,
краще подумай ще раз, а потім кажи.
Тоді збережеш себе,
ще і дорогих тобі людей.
* * *
Ті шматочечки, які об'єднують в одне,
тебе як особистість.
Та картина,
яка з пазлів складалась.
У кожного вона своя,
у когось гарна, у когось мужня,
але вони говорять про тебе,
як про окремість від інших.
Можуть бути схожі пазлики,
але шляхи різні.
Як моряки,
які у плаванні бувають.
Кожна невелика зміна,
яка змінює тебе,
дасть свій плід,
але згодом.
Історична похибка
Скільки було цікавого
у тій історії,
що багато чого змінило,
як та похибка.
Їх існувало багато –
Наполеон, Вашингтон, Бандера.
То одні з тих, хто хотів зробити людям на краще,
що би легше вам було.
Коли народу було погано,
вони допомагали йому.
Як мореплавці,
що не дають потонути кораблю.
Були інші, так звані антагоністи –
гітлер, сталін, путін, їх об'єднує одне –
вбивці, що придумали свій ідеал,
який вів людей в оману.
Їхня ціль була одна,
яка вбивала сенс людей.
Як ляльковик,
який загрався своїми ляльками.
Звісно ті антагоністи не признаються світом,
але скільки їх ще може бути,
коли живемо у такому світі,
де вони є і ще й правлячі.
Думка буде в мене одна,
що пора вже змінити владу тих,
хто вдягнув рожеві окуляри,
за яких нічого не бачить.
* * *
Багато чого існує,
що може зберегти життя
розум, мудрість, їх багато,
але реакція швидкострільна береже.
Говорила вона мені,
що я знадоблюся ще, не просто казала.
Як серферу вітер,
який дає більше насолоди.
Коли їхав на велосипеді,
я не думав як швидкість зменшити,
думав як швидше вираж проїхати,
щоб час отримати.
Звісно не можна завжди
тільки на неї покладатися,
бо реакції може стачити,
а тебе ні.
Душа безсмертна
Ходив один мудрець у полі,
трохи сивий, але ще як живий.
Підійшов до нього хлопчина,
спитавши, що таке душа?
Той відповідаючи йому,
що це скарб, який треба берегти.
Як ту дівчину,
яка з тобою до кінця днів твоїх.
Пам'ятай, що будуть добрі моменти,
а будуть погані, але йти далі,
бо душа має покращуватися,
як свідомість.
Душа безсмертна та,
яка змогла знайти сенс у щасті,
неважливо у який час,
головне розуміти її.
Темні часи
Пам'ятаю ті хвилини,
коли було відчуття,
що хтось ніж у спину вставив,
а то були темні часи.
Були у кожної людини,
у кожного свої.
Як ті глибокі шрами,
які залишаться на все життя.
Але не просто так вони бувають,
звісно буде важко їх згадувати,
але ми люди,
які вчаться на помилках.
Тому пам'ятай, що ті хвилини,
тебе навчають та роблять кращим,
звісно шрами залишаються,
але в минулому.
Кайдани мучні
Тії кайдани мучні,
як з титану.
Не так просто їх позбутися,
як ту звичку.
У кожного вони свої,
які заважають тобі,
але ти вже звиклий до них,
думаєш, що і так непогано.
Але якщо є у тебе воля,
то ти можеш його зняти.
Знаю, що не легко –
це як втратити близьку людину.
Пройдуть дні, місяці, роки,
а ти потім зрозумівши,
що без тих кайданів легше жити,
як журавлю, який у вирій летить.
Тому друже та подруга моя –
знімай свої кайдани мучні,
бо без них буде легше,
але пам'ятай – це складно.
* * *
Такі люди є, але їх небагато,
які би просто так допомагають
не на свою користь,
а роблять просто так, бо добрі.
Добро буває у різному,
у когось то розмови, у тих добрії діла.
Як Бог,
який допомогти у любий час готовий.
Ті добрі люди живуть добре,
бо як написано в святому письмі,
тей хто допомагає возночить в тисячі крат,
як плоди, які ще ростуть.
На багато чому розуміються,
допоможуть тобі з усім,
бо їм просто подобається робити – це діло,
яке Бог їм заповів.
* * *
Пам'ятаю себе на думці,
що за кордоном краще.
Частично є правда,
але насправді все інакше.
Звісно ранок так же починається
прокинувся, помолився, причепурився.
Але їжа на смак інша,
коли він уже не тей.
Мова інша –
Це не солов'їною розмовляти,
Як людина, яка жила у місті
переїхала в село.
Також люди інші,
саме ставлення у них тут добре,
але розуміти хочуть не все,
що русофобія то норма.
Я вже звик до них,
але хочеться на мить вернутися туди,
згадати цю мить,
яка тепер для мене мрія.
Еволюція з часом
Говорив мені старий,
що світ докір змінився,
гоняться весь час за чимось,
а точніше за новим.
Тим чого раніше не було,
тепер то файно.
Це так з усім –
телефонами, автівками, а головне наукою.
Нас завжди цікавило,
як робити швидше та краще.
Хто вправно працювати вміє,
той собі добре жити буде.
Зараз цінують тих,
хто знає як змінити світ на краще,
що більше собою займатися,
аніж цією справою.
Нескінченна траса
Вічна гонка,
скільки згадую, але не закінчується.