* * *
Відчиняються двері –
мов підошви риплять.
Зачиняються двері –
мов зубами скриплять.
Як не вітер, то протяг
до хати заносить
дим, і попіл, і холод осінніх багать.
Застигає листочок –
сургучева печать –
на зачинених дверях,
що все 'дно не мовчать.
Прищемивши до болю
твій погляд у небо,
голосами гусей тобі двері ячать.
РУШНИК
Ой кінь біжить, трава шумить…
Українська народна пісня
Ніяк не вийдуть з голови
і біг коня, і шум трави,
і курява дороги,
і білий череп у траві,
і чорний холод у крові,
і відчуття тривоги…
В степу могила, як гора.
Під нею вершник помира.
А пісня – виживає:
" Ой кінь біжить, трава шумить", —
і голос тягнеться, як нить,
що пам'ять вишиває.
ВИЙШОВШИ З ТЕМНОТИ
Світло в кінці тунелю,
ріж мені очі, ріж!
Хай буде завжди гострим
твій застережний ніж.
Болем в очах нагадуй:
"Вийшовши з темноти,
хоч би на мить замружся,
щоб не осліпнути".
***
Від населення і до народу
Шлях завдовжки в любов до землі,
Де кожнісіньке дерево роду
На невсохлім гойдало б гіллі
Зелен-пам'ять про власне коріння
Та про квіт, що не раз облетів,
Та ще віру в нові покоління
Не червивих вагомих плодів.
Мій народе,
Родючий мій саде,
Хай тебе лиш плодами зігне.
Хай ніхто тебе не обікраде,
Ну хіба що тяжіння земне.