Байка
сіре місто
все спітніле від дощу
майже північ,
а я до тебе йду...
як намисто, теплі зорі миготять
так цікаво: чому вони горять???..
сіре місто
все спітніле від дощу
майже північ,
а я до тебе йду...
як намисто, теплі зорі миготять
так цікаво: чому вони горять???..
Знімає речі, лускає, ховає
Таємний зміст своє наявне "Я"
І знов до мене долинають
Твої пророчі та прості слова...
вже ранок. дощ тихенько пада на вікно
я налию кави. без цукру...
Чи готова ти до світосприйняття?
Чи готова ти прийти в моє життя?
І стати назавжди єдиним цілим...
Так чи ні?
Відповідай мерщій мені!
Я так чекав цієї миті...
Так чекав.....
вибач, але я повинен з'ясувати
хто заважає мені спати?
хто випромінює яскраво так неон?
мабуть, це є космічне тіло...
це — плутон.....