Любомир Погорілий

Живу, бо пишу.

Пишу, щоб суть слів своїх і почуттів розкрити.

Твори

Klavier

KLAVIER[1]
 
Було се наче вчора: тихий шелест трав і така ніжна музика, що так і викликала захоплення, грала з невідомих мені інструментів: чи то була скрипка з барабаном, чи то було...Се незвичайне фортепіано? Не знаю, бо не бачила я те видовище. Але знала: музика — це не просто щось таке, не просто се було буденне в нашому житті. Я жила музикою. Хоча і рідко мала змогу зіграть на чомусь...

Читати повністю →

Він

"Присвячую тому, кого кохаю більше ніж себе"
 
"ВІН"
"Люди дивляться в дзеркала, але не бачать себе справжніх"

Я теж так думала. Кожного разу дивлячись в дзеркало, я видивляла кожну зморшку на своєму лиці. Як мені казали: "Старість, коте, то не радість".
Я теж так думала. Кожного разу помічаючи сиву волосину на своїй голові, мені хотілося аж кричати! Як таке може бути! Звідки!..

Читати повністю →