Завантаження
Богдан-Ігор Антонич, Весна (скорочено)
Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?..
Дивіться також:
- Весна (повний текст) ▲ читається менше, ніж за хвилину