Розділ 1
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Серед ночі почався сильний дощ, але навіть попри його стукотіння Ярина почула, як щось зашурхотіло в сусідній кімнаті. Вона чула стишені кроки, шепіт, а коли там яскраво спалахнула люстра, хтось гукнув: "Утікаймо!". Утікали через вікно, але до кімнати Ярини раптом забіг переляканий хлопець, а за ним – її дядько Павло. Хлопець вискочив у вікно, і швидко дядько з тіткою виявили, що у них вкрали усю готівку.
Зранку дільничний переконував дядька Павла та тітку Наталю, що грабіжників знайдуть. У цьому селі Градови нікого не знали і винайняли будинок, щоб провести тут літо, бо природа мала піти на користь Яринці. Павло і Наталя Градови не були заможними людьми, зарплата й відпускні – усе їхнє багатство. Дядько Павло – водій-далекобійник, тітка – учителька молодших класів. Цей будинок вони винайняли тому, що його власники знали загиблих Яринчиних батьків і знизили оренду...
У кабінеті дільничного, що знаходився в сільській раді, Градови невдовзі дізналися, що їх пограбували троє хлопців-підлітків – двоє місцевих, за якими плаче виправна колонія, і один з міста, який потрапив під негативний вплив. Ярина мусила впізнати одного з хлопців, якого бачила вночі. Та перед цим у кабінет прибігла розкішна пані в капелюсі, у гарній сукні й на височезних підборах. То була мама Артема Кожедуба (міського хлопця), яка не вірила, що його підозрюють у пограбуванні. Вона велася зверхньо, кричала і розповідала, що є заслуженою артисткою України, примою обласного драматичного театру, а Артем – їхній єдиний син і чемпіон України з бальних танців.
Була в кабінеті і мама Санька (одного з хлопців), звичайна сільська жінка, яка спершу покрикувала на дільничного, а потім почала ридати. Був і прадід Сашка (іншого хлопця), батьки якого вже кілька років не приїздили із заробітків. Прадід вважав, що в тюрмі онук нарешті стане людиною. Під час впізнання Артем Кожедуб дуже хвилювався, адже не розумів, як він міг стати грабіжником. Двоє його друзяк звикли бувати у дільничного, але ж не він. Артем поглянув на Ярину: звичайна дівчина, темно-русе волосся, заплетене у дві коси, біло-зелена футболка, джинси, текстильки. Не красуня й не страховисько, але вона сиділа у кріслі колісному! Дільничний спитав її, кого з хлопців вона впізнає. Її погляд мимохіть ковзнув по обличчях Сашка та Санька й зупинився на Артемові. Його вона впізнала, хлопець це зрозумів, але вголос Ярина сказала, що нікого не впізнає. Дільничний не засмутився, а сказав, що все одно є відбитки пальців, сліди на підлозі, відбиток підошви на грядці під вікном. Матері Санька і Артема почали виступати на захист своїх дітей, та вирішив усе дядько Павло. Він сказав, що забере заяву, але хай хлопці повернуть гроші.
- Метелики у крижаних панцирах (повний текст) ▲ читається за 17 хвилин
- Метелики у крижаних панцирах (аналіз)
- Розкажіть про родину Градових. Чи можна назвати її типовою? Обґрунтуйте свою думку. (та інші запитання)
- Біографія Оксани Радушинської
Розділ 2
Артем Кожедуб кілька раз приходив під паркан обійстя, де поселилися Градови, але ніяк не міг наважитися зайти. Він хотів віддати дядькові Павлові 266 гривень – його третину від розтриньканих восьми сотень. Зараз Артем не розумів, як міг когось обікрасти. Та тієї ночі Санько і Сашко називали його мамієм, сміялися з його бальних танців, говорили, що він здрейфив…
Коли Артема побачив дядько Павло, то прийняв гроші і присоромив за крадіжку. Раптом хлопець спитав, чи може поговорити з Яриною. Спершу дядько відповів, що їй ні про що розмовляти зі злодієм, але потім сказав, що дівчина у садку. Артем і сам не сподівався, що отак просто піде до Ярини. Вона сиділа на лаві під яблунею і читала, а поруч стояв порожній візок. Побачивши хлопця, Ярина налякалася, але дядька і тітки не було поруч. Артем підійшов зовсім близько, усміхнувся і привітався. Вони почали розмовляти, Ярина зрозуміла, що Артема не треба боятися. Він подякував за те, що Ярина не вказала на нього, а вона зізналася, що просто боялася помсти. Хлопець розповів, що пішов на такий вчинок, бо хотів довести, що не боягуз. Ярина дізналася, що Артем приїхав сюди на дачу.
Причиною того, що Ярина не могла ходити, була автокатастрофа. Тоді загинули її батьки і двоюрідний братик Ілля, син Павла і Наталі Градових. Поки Ярину виходжували в лікарнях, вона звикала до того, що осиротіла. Ярині ніхто не обіцяв, що вона колись стане на ноги. Якось, під час прогулянки на візку у парку, дівчина почула розмову двох жінок, які побачили її. Одна говорила, що дівчина своїм каліцтвом спокутує чиїсь гріхи. З того часу їй снилися авто на слизькому асфальті, сліпучі вогні, скреготіння металу та вчувався мамин голос, а інколи – татів. Після тих снів дівчина два-три дні не вставала з ліжка – така була немічна.
Розділ 3
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Сашко, Санько та Артем перекопували город баби Гані, щоб заробити трохи грошей. Робота рухалася поволі, бо хлопці розмовляли. Санько і Сашко ще були винні гроші і заздрили, що Артем уже віддав. Той розповів, що розмовляв з Яриною і вона нормальна дівчина. Санько почав жартувати про те, що Артем влип по вуха. Артем заперечував, а Санько розповів, що його двоюрідна сестра Карина ще минулого літа хотіла закадрити Артема. Цього літа вона теж приїхала в село і гостювала в Санька. Сашко вважав, що Артему везе на дівчат. Два тижні тому Сашкові виповнилося 15, а за сільськими мірками то вже було багато. Його прадід Семен Петрович, що вже кілька років був хлопцеві за маму і тата, бо ті на заробітках, намагався втримати хлопця від поганого і шукав йому різну роботу. Сашко вчився неохоче, а з класу в клас переходив тому, що не завдавав вчителям клопоту. У них з прадідом були загострені взаємини.
Коли хлопці понесли гроші дядьку Павлу, то дізналися від тітки Наталі, що він у рейсі. Тітка ж гроші не хотіла брати, вважала, що це справа Павла. Хлопців це спантеличило, вони боялися дільничного, бо й повертали лише частину грошей. Артем спитав тітку, чи можна до Ярини, але почув, що дівчина захворіла. Коли він зиркнув у вікно, то побачив скоцюрблену Ярину у дитячій піжамі. Йому стало шкода дівчини, бо біль мучив її тіло. Хлопець хотів чимось потішити її. І от уранці на підвіконні її кімнати тітка знайшла букет польових квітів. Це був перший Яринчин букет від Артема. За кілька годин зник напад болю, і дівчина стала веселою. Того ж дня приїхав Олег, старший син дядька Павла і Наталі, який мав близько 25 років. Двоюрідний брат зневажав Ярину, допікав холодним поглядом, уникав розмови. Він наче подумки промовляв, що вона тут зайва, що його батьки несуть цей хрест через неї. Олег приїхав просити грошей, і коли тітка уже стояла з грошима в руках, з'явився дядько Павло. Тоді Олег розповів, що потребує 95 тисяч гривень, бо заборгував. Він програв в автомати, спершу була менша сума, а потім… Йому погрожують, тому батькам слід взяти кредит. Дядько Павло запропонував Олегові йти в автопарк водієм і заробити ці гроші. Той відповів, що це не для нього, бо має економічну освіту. Коли тітка попросила сина йти на роботу, бо є ще й Яринка, Олег сказав, що ця дівчина їм ближча, що її лікують, доглядають, а про сина байдуже. Дядько не витримав і дав йому ляпаса. Олег пішов, а дядько сказав Ярині, яка стала свідком усієї цієї сцени, не брати нічого до голови.
Розділ 4
Артем вмовив Сашка і Санька познайомитися з Яриною. Спільних тем для розмов, як виявилося, було небагато. Для двох сільських хлопців вона була якась надто тиха, мовчазна, більше слухає, ніж розповідає. І не така гостра на язик, як місцеві дівчата. Та ще хлопці боялися її дядька. Та Ярина не була нудна. Має почуття гумору, добре тямить в комп'ютері. Артемові з нею було цікаво. І дня не мине, щоб він не забіг. Навіть причину вигадав: покликати Сашка, який жив по сусідству. Згодом Артем почав приходити, щоб допомогти Яринці з навчанням, бо вона щороку складала іспити екстерном, самостійно чи з тіткою вивчаючи різні дисципліни. Артем був старший від Ярини на рік.
Якось Сашко промовився перед Артемом і Яриною, що в парку буде дискотека. Артемові стало шкода Ярини, і він раптом сказав, щоб вона теж йшла. Дівчина розуміла, що їй там не місце, але Артем був наполегливим. Сашко вважав, що Артемова ідея була безглуздою, але теж вмовляв дівчину. Ярина вагалася, їй хотілося йти, але чи не засміють її незнайомі, мовляв, припхалася, в інвалідному візку... Зрештою, тітка дозволила йти, і дівчина погодилася.
Уперше Ярина прямувала на дискотеку, і не сама, а в супроводі трьох хлопців. Дорога не була близькою. На дискотеці вони привернули до себе увагу і спершу почувалися напружено. За ними спостерігала Карина зі своєю подругою, дівчатам було по тринадцять-чотирнадцять років. Карині подобався Артем, але вона дуже зневажливо говорила до подруги про Ярину. Їй не подобалося, коли до Ярини і хлопців підійшли підлітки і почали знайомитися. Карина вважала, що у неї є багато переваг, хотіла зробити свої канікули незабутніми з допомогою Артема. Щоб план вдався, Карина вирішила заприятелювати з Яриною.
Розділ 5
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Каринині батьки уже вдруге влаштували їй еко-канікули в селі Вербки, хоч самі сиділи в місті у своїх офісах. Дівчина мала ефектний вигляд, руде густе волосся, стрункі ноги, носила надто відкритий одяг. У селі її тішило лише те, що тут відпочивав красунчик Артем Кожедуб.
На дискотеці Карина вдала, що проявляє увагу до Ярини. Коли вони познайомилися, Карина запросила усіх на свій 13-тий день народження, який, на диво, мав бути саме завтра. Санько насправді знав, що у Карини день народження восени, та Карина навіть не зважала, коли він про це сказав. Після цього Карина потягнула Артема танцювати. Ярині було боляче і принизливо, бо вона не могла й порухати ногами. Дівчина вирішила їхати додому. По дорозі її перестрів Олег. Він схопив візок, крутнув так, що Ярина ледве не випала. Скоро з'явилися Артем, Санько, Сашко і ще два хлопці. Вони хотіли забрати Ярину, та Олег вдарив Артема, почалася бійка. Олег сказав, що це його сестра і тітка попросила його привезти її додому.