Галина Малик — Подорож Алі до країни сяк-таків (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Галина Малик

Повість "Подорож Алі до країни сяк-таків"

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ перший, в якому зникає список

Одного разу, під час уроку в 3-В, до класу прибігла організатор школи і покликала вчительку Наталю Никифорівну, адже до школи привезли якісь дефіцитні товари. Наталя Никифорівна, згадавши, що триває урок, наказала сидіти тихо, а порушників дисципліни записувати на список. Це мав робити Сашко Тишко. Діти знали, що до кінця уроку буде свобода. Двоє хлопців видерлися іншим двом на плечі і грали у "коней" і "вершників". Раптом усі вони попадали і кинули вазон – старий фікус. Вазон з дощок розламався і на підлозі була купа землі. Діти думали прибрати, але зрозуміли, що Кефіра (так називали вчительку) все одно побачить. Всі подивились на Сашка. Він не збирався нікого записувати. Але один з "вершників" сказав: "Та нехай пише, хто його боїться! Він же у нас зразковий!". Тому Сашко взяв листок і записав чотирьох хлопців. Тут з'явилася щаслива вчителька з пакунками, з одного навіть стирчали курячі лапки. Вчителька запитала, хто розбив вазон. Сашко боявся, що потрапить до директора, викличуть батьків, тому нехотя сягнув за списком. Але його не було. Вчителька сказала, що їй все ясно, а завтра Сашко має з'явитися з батьком. Слово взяла староста Люба Чаварга. Вона вмовила вчительку не казати директорові, а то він почне розслідувати, чому не було вчительки на уроці… А завтра діти посадять новий вазон.

Дивіться також

Розділ другий, в якому Сашко промовляє зачаровані слова

Дорогою додому Сашко думав, хто вкрав список. "Може, літака скласти?" – подумав Сашко, заходячи до своєї кімнати. Кімната була завішана моделями літаків і грамотами з конкурсів моделювання. Усі звали Сашка "інструктор-конструктор". А завуч навіть – "гордістю школи".

На столі лежав новий літак, Сашко почав складати. Але робота щось не клеїлася: зубчики не потрапляли у свої місця, розміри не збігалися, деталей не вистачало. І тут Сашко зробив дещо, про що буде потім дуже жаліти. Він приклеїв крило клеєм і сказав: "Сяк-так триматиметься!". Хтось ніби зітхнув у кімнаті. Сашко подивився на своє фото, де він стояв із призом у руках. Зараз він на фото був похмурим, а потім Сашко на фото поставив приз у куточок, сказав: "Дочекався і я від тебе! Тепер замість мене матимеш сяк-така!" і зник.

Розділ третій, в якому починаються неприємності Отакої!

Сашко схопив фото і вирішив показати татові, але зрозумів, що дорослі не повірять йому. Він закинув фото між книжки. З того часу із Сашком почали коїтися неприємні речі: він перестав розуміти, як складати моделі, на зауваження вчителя праці Тиберія Тиберійовича відповідав: "Сяк-так буде!". Тому у табелі Сашка за "трудове навчання" стояла трійка. І вона у табелі була не одна. І за що б тепер не брався Сашко, усе робив сяк-так. Сашкова мама думала, що син перевтомився і на зимові канікули відправила сина у село до дідуся.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розліл четвертий, в якому з'являється Аля

У селі зимою було гарно, особливо, коли багато снігу, а колгоспний конюх дядько Микола заллє з шланга ковзанку за конюшнею. Тому Сашко приїхав і відразу побіг на ковзанку. А там його друзі: Василь, Юрко і Петько. Хлопці зраділи і сказали, що будуть будувати штаб зі снігу, дощок і ящиків. Сашко керував будівництвом, але коли дійшло до випробування на міцність, штаб провалився, хоча хлопець переконував, що штаб до весни простоїть. Хлопці з села реготали. А Сашко виліз з купи снігу і побрів, куди очі дивилися. Услід йому кричали: "КонсХРЮктор". Сашко раптом згадав слова: "Замість мене матимеш сяк-така". І раптом йому в брову поцілила велика сніжка. Він побачив перед собою... Альку, з сусіднього під'їзду, що попередила його про Недоладію. Аля не хотіла так сильно вдарити Сашка, тому весь час питала, чи Сашкові не боляче.

Розділ п'ятий, в якому виявляється, шо Аля не може стояти осторонь

Аля теж приїхала на канікули до села. І Сашко зрозумів, що саме Алі може все розповісти. Вони прибігли до дому Сашка, і він усе розповів. Аля сказала, що раз той був на фотокартці, може, й цей на фотокартці? Сашко взяв альбом дідуся і знайшов фото. Воно було з моря, на ньому були Сашкові тато й мама на березі, а між ними... Сашко хотів витягнути і розглянути, але фото надірвалося і з нього вискочив хтось. Цей хтось схожий був на футляр для окулярів, до якого причепили тоненькі ручки та ніжки, вужчий зверху, ширший знизу, він скидався ще й на грушу, сплющену з двох боків. Довкола незнайомця був замочок-блискавка.

Розділ шостий, в якому розкриваються перші таємниці

Цей хтось хотів відрекомендуватися і, розсунувши блискавку, витяг якісь папірці: довідку, посвідчення, акт, доповідну записку. Це був Сяк-так номер вісімдесят вісім (на спині мав намальовані дві вісімки). Сашко мовчав, був ошелешений. Але Аля, що бувала в бувальцях, взяла папери. Вона запитала, що Сяк-так робив у альбомі. Сяк-так відповів, що у його країні всі живуть у чомусь, зробленому сяк-так. От і це фото було зроблене якимось халтурником на морі. І коли Сашкового інструктора-конструктора було перенесено до країни сяк-таків, то Сяк-так оселився у фото. Аля згадала, що країна Сяк-таків межує з Недоладією. Недоладько, її давній приятель, розповідав про цю країну: вона дика й пустельна, там безліч небезпек. Сяк-так сказав, що туди вирушив Сашків інструктор-конструктор, і, відповідно, зі свого боку, замість нього звідти прибув сяк-так. А щойно Сашко звикне робити все сяк-так, він (Сяк-так) повернеться додому.

Аля і Сашко дізналися, що королева Сяк-Такева взяла два слова – "сяк" і "так" – і зачарувала їх. І щойно тут їх хтось вимовить, як його талант негайно опиняється у країні Сяк-так! Скоро всі таланти опиняться в країні Сяк-так. Буде війна, бо королева хоче забрати папір. Папір потрібен у країні Сяк-так, бо там усі пишуть ябеди, за котрі отримують нагороди.

Раптом Аля забрала усі папери Сяк-така. Він почав плакати і просити повернути, бо без цих паперів він ніхто. Аля сказала, що люди ніколи не віддадуть свої таланти. Але Сяк-так сказав: "Та люди ж самі по-свинськи поводяться зі своїми талантами! Подивися, вони їх розбазарюють, продають, топчуть, розмінюють, нарешті, закопують у землю! Вони з ними поводяться сяк-так!". Тут Аля зрозуміла, яке лихо загрожує людству.

Розділ сьомий, у якому Аля і Сашко переконуються, шю Дир-Пир їм не допоможе

Аля запропонувала Сашкові піти до голови сільради – Дирмидонта Пирмидонтовича і все розповісти. Сяк-така дівчинка посадила у свою рукавичку. Сашко сумнівався у допомозі Дир-Пира (як усі його називали). Адже Дир-Пир ще нікому не допоміг. Он Вірка-бібліотекарка котрий рік ходить до нього, бо в неї в бібліотеці холодно, як на Північному полюсі. Дир-Пир кожного разу наобіцяє їй, наобіцяє...

Коли Аля і Сашко добігли до сільради, Дир-Пир, здоровенний товстий чолов'яга з густими чорними вусами, саме збирався додому. Він накричав, що прийом уже закінчено. Та коли Аля сказала, що буде велике нещастя, Дир-Пир наякався усяких несподіванок, неприємностей і незручностей. Він лягав і вставав, примовляючи: "Господи, тільки б нічого не сталося", бо звик перекладати свої обов'язки на інших, а відповідальність за свою сільраду переклав на Господа.

Діти розповіли, що на людей напали сяк-таки і забирають таланти. Коли голова усе вислухав, то дуже розлютився, бо діти розказують йому якісь казки. Він широко розчахнув двері і ступив до дітей, щоб за коміри вивести їх із сільради... І раптом Сяк-так у рукавичці сказав: "Так, так їх, Дир-Пир! Ура! Твій Пекар давно живе у нас, в країні сяк-таків!". Дир-Пир раптом охнув, затулив вуха руками і чимдуж кинувся геть.

Розділ восьмий, у якому Дир-Пир відкриває свою страшну таємницю

Діти вирішують іти до дому Дир-Пира. Голова мешкав недалеко від сільської Ради. Двері до хати виявилися незамкненими. Дир-Пир сидів за столом. Перед ним була пляшка і огірки. Аля подумала, що голова пив березовий сік.

Голова сільради зізнається дітям, що колись був дуже гарним пекарем. До нього їздили вчитися пекти хліб. А одного разу він замісив тісто, яке ніяк не підходило. А оскільки не мав часу, то й сказав: "Ет, велике діло, сяк-так спечеться!". І як пішов тоді, то більше у пекарню і не повернувся. Став головою. А тепер і голова з нього нікудишній, і хліба пекти не вміє. Бо Пекар Дир-Пира до країни цієї триклятої потрапив.

Аля хотіла порадитися з головою, але він сказав: "Я тепер сам наче отой сяк-так – без документа нічого не вартий!". Тоді дівчинка витрусила з рукавички Сяк-така і запитала, як потрапити у його країну, інакше знищить всі його документи. Сяк-так розповів, що для цього потрібно мати перепустку – написати на когось доповідну. Аля обурилась, що вони з Сашком такого не можуть зробити. Та в документах Сяк-так виявився список Сашка. Той список, що він написав у школі для Кефіри і якого марно шукав. Далі Сяк-так розповів, що треба, щоб хтось, хто не втратив свій талант, вислухав Алю з Сашком і повірив усьому. Аля похнюпилася, бо завдання було не з легких.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ дев'ятий, в якому потрібна людина знаходиться

Враз Дир-Пир вигукнув, що така чиста душа є. Це Вірка-бібліотекарка! Аля прихопила Сяк-така і діти вже вирушили, та раптом голова попросив: якщо потраплять у ту країну і побачать його Пекаря, хай попросять повернутися.

Був понеділок, вихідний у бібліотеці, але Вірка була на роботі. Вона була закручена у величезну квітчасту хустку, мов качан кукурудзи. З хустки стирчав тільки кирпатий ніс та пасмо волосся. Вірка запитала дітей, чи хочуть взяти якусь книжку. Але Аля сказала, що вони по допомогу і розповіла все. Вірка слухала, охала і сплескувала руками. Вірка сказала, що вірить, тільки не знає, як допомогти. І раптом бібліотекарка зникла. Аля з Сашком здивовано озиралися.

Кімната наче була та сама. Але стеля стала нижчою, на підлозі купами лежали стоси паперів.

1 2 3 4

Дивіться також: