Вона рухається дуже повільно, оскільки тягне техніку та боєприпаси. За наказом штабу їхні сухпайки віддають Третій армії. Напівголодне військо все ж таки досягає місцяп ризначення, але в останній момент отримує розпорядження про зміну напрямку руху.
Дев'ятого січня починається артилерійська битва. Радянським військам вдається успішно наступити і захопити Пено.
Тимко і Марко знаходяться у резерві, недалеко від фронту. Тиждень вони проходять військову підготовку, а потім їм видають бойову зброю. Частини швидко проходять санобробку і рушають.
Разом з Тимком, Митяєм і Марком воює татарин Абдулаєв. Його вважають східним чародієм. Абдулаєва знає керівництво всіх підрозділів, з якими він часто грав, проте не завжди чесно.
У рядах підрозділу крокує хитрий і ледачий Громов. За ним ніколи нічого поганого не спостерігали, адже він йшов у бій з усіма. Проте до кінця битви про нього ні слуху, ні духу, а опісля він з'являвся: важко дихав і показував порваний одяг. За характером неговіркий. Але його одна риса дивувала абсолютно кожного: у тилу він похмурий, біля фронту — веселий і усміхнений.
Командиром роти є молодий, сором’язливий, чуйний Моргунов. Він ніколи не лається і не розповідає про свій бойовий шлях, проте кожен помічає його кульгавість і бойові ордени на грудях. Бійці його дуже поважають, адже він відстоює їхні права перед командуванням. Моргунов створив особливий план занять із ротою, щоб навчити бійців поводитись у воєнній обстановці.
Тимко приєднується до Абдулаєва. Група Вихора одягає білі маскхалати і одержує ножі. Завдання частини — привести "язика".
Вихору наказують чатувати один будинок. Коли з хати виходить німець, Тимко нападає на нього. Проте офіцер вибиває Тимковий автомат і кидає його в сніг. Тут з’являються Абдулаєв і захоплює ворога. Татарин задоволений, "язик" у них.
Коли приходять в розташування батальону, вартовий повідомляє, що один взвод накрило міною. Тимко бачить пораненого Марка.
Німці стріляють по наступаючих. Вибуховою хвилею Тимка відкидає у сніг. Він повзе і помічає під хатою двох німців з кулеметом. Тимко кидає у них гранату, але один німець виживає. Тоді Вихор вдаряє його по касці.
Радянські війська захоплюють східну частину села і просуваються далі. Червоноармійці поспішають туди, де ще відбиваються німці. Вороги переходять у контратаку.
Тимко помічає недалеко німецький офіцерський кашкет і біжить до нього. Раптом хтось вдаряє його по спині. Офіцер лізе вгору по схилу. Вихор вистрелює в нього і втрачає свідомість.
Незадовго до того, ранять командуючого армією генерал-лейтенанта Овчаренка. Генерал задихається від болю, але щохвилини запитує молодого ад'ютанта про справи на фронті. Ад'ютант доповідає, що радянське військо просувається вперед, лижники захоплюють важливий воєнний об’єкт — станцію і перерізають єдину дорогу для відступу німців. Генерал розуміє, що розгортається повномасштабний наступ. По дорозі він зустрічає вантажну машину, яка збирає трупи. З величезного досвіду війни генерал знає, що те військо, яке наступає, має більше жертв, ніж те, що обороняється.
Санітари розповідають Овчаренку про пораненого молодого бійця Вихора, який тримає в руці офіцерський кашкет.
Ад'ютант каже, що він знищив кулемет, яка стріляв у батальйон, і цим дав можливість швидко повести наступ. Генерал приколює до шинелі Тимка медаль "За відвагу".
XIV
Йоньці наказують перелаштувати клуб на церкву.
До Орисі приходить мати і просить повернутись додому, оскільки дівчина скоро народить дитину. Орися відповідає, що залишиться у Вихорів. Вона ображена, бо колись дуже благала батьків дати згоду на одруження з Тимком, проте вони відмовляли.
Спроби Йоньки кравцювати закінчились невдачею: люди зрозуміли, що старий хоче на них нажитись, тому відмовились від його "праці".
До хати Вихорів приходять Гошка, Северин Джмелик і якийсь німець. Вони забирають весь теплий одяг, але не знаходять шинелі і чобіт.
Орися йде до річки полоскати одяг. Їй робиться недобре, вона відчуває, що незабаром народить. Латочка, який прийшов на річку ловити рибу, знаходить Орисю і приносить додому. Уляна каже Йоньці їхати за повитухою. Старий довго збирається в дорогу, бо думає кого б знайти, хто мало візьме грошей за цю справу.
Йоньки довго немає, Уляна просить допомоги у Явдохи Гречаної. Орися народжує хлопчика.
Нарешті приїжджає Йонька. Але замість лікаря він привозить Шкурупія — знаменитого на всі хутори бикоріза, який погоджується прийняти пологи. Жінки сміються і кажуть, що дитина вже народилась.
Уся сім’я щаслива. Хлопчика охрещують Матвієм. Хрещений батько дитини — Гаврило, матір — Ганнуся, Орисина подруга.
Хлопчик смаглявий, чорнобровий — викапаний батько.
XV
Оксен з іншими партизанами ловлять Ступську поліцію, яка має наказ вбивати тих же партизан.
У сільраді Гамалія представляється шефом сусіднього району і каже, що знає розташування партизанського загону "Іскра". Він ранить німецького офіцера. Командир третього взводу доповідає Оксену, що гарнізон розсіяний, німці і поліцаї прорвалися на Зіньків. Оксен наказує робити відхід.
Партизани підривають мінний склад. Загін Оксена зустрічає німецький ар'єргард — посилений загін поліції. Вони довго б’ються. Оксен вирішує відходити в яри. Там зустрічає ще п’ятьох партизанів. Їх всіх окружають німці. Вони вирішують осісти в яру і зробити окопи. Оксен спалює партійні квитки всіх п’ятьох комуністів.
Санько — наймолодший від усіх — не витримує і вистрілює з гвинтівки. Після цього німці наступають. Вони вбивають Санька, Шередегу, Грицька Притику. Кир застрелюється. Живими залишаються тільки Оксен і Зозуля. Німецький офіцер наказує їх взяти живими. Джмелик хоче самостійно поквитатися з ними. Він заходить у тил, вбиває Зозулю, ранить Оксена.
Оксен ледве вилазить з окопу і йде на Джмелика. Джмелик вистрілює ще раз. Гамалія падає, але різко схоплюється. Бачачи, що вже опору нема, з кущів вилазять німці й поліцаї. Вони розмовляють про те, що німець ніколи б не убив свого земляка, на відміну від українців.
Тадик наказує вбити Оксенову сім’ю. Джмелик каже, що сам поїде в Троянівку і це зробить. У хаті Оксена, чоловік радить тікати. Він пояснює, що в дитинстві Гамалія не вбив його, тому він і не вб’є його дітей.
Мертвих партизан виставляють в селі напоказ. Старий Гамалія приходить подивитись на героїв. Його ведуть до офіцера, а він не бажає з ним розмовляти. Побачивши забитих, старий пильно вглядається в кожне обличчя і перед кожним схиляє голову". Він дякує сину, що він не зганьбив його перед людьми. Тихо прощається і легко, бадьоро йде геть.
Раптом усі завмирають: Оксенова рука витягнута так, ніби тримає пістолет. "Він ще й досі відбивається". Офіцер наказує стратити старого Гамалію. Дід просить людей пам’ятати, за що він помирає. Старого розстрілюють.