Комісар пояснює, що не може йому зараз дати у руки зброю, оскільки він має незрозуміле ставлення до Радянської влади.
Тимко, заходячи до хати, бачить чеченців, що шукають місця прилягти. Хлопець добре ладить з чеченцями. Елдар розуміє, що двоє молодих чоловіків погано ставляться до хазяїнів. Тоська підходить і сипле Маркові в очі попіл. Тимко штовхає Тоську. Він дістає ножа, але його вибиває Елдар. Він ледве не вбиває Тоську кинджалом. Злякані Тоська і Госька покидають хату.
V
У колгоспі гамір, бо роздають зерно. Люди гребуть пшеницю у мішки, рядна, торби.
Надвечір все переходить у справжній грабунок. До колгоспу приїжджають залужани, забирають весь інвентар. Тетеря благає, свариться, але ніхто не слухає.
Тетеря збирає Бовдюга, Кираі ще десяток людей. Карпо, Северин та Андрій Джмелики забирають колгоспне майно, кажучи, що будуть вільними господарями із допомогою німців.
Северин з своїми братами б’є Кира.
Павло кидається на залужан. Вони тікають. Після цих подій Тетеря робиться ще мовчазнішим, цілими днями сидить удома.
VI
До будинку Орисі та Уляни приїжджає багато бійців. Дорош просить покласти у них пораненого. Валентин бачить, що у Троянівці все спалено. Григор Тетеря розповідає, що приїхали залужани, стали забирать зерно і техніку. Василь Кир, Латочка, Павло Гречаний не хотіли віддавати, зчинилась бійка, троянівці розігнали залужан. Тоді Джмелі підпалили колгосп.
Тетеря радить не гарячитись, трохи почекати, бо Джмелі невдовзі пиячитимуть. Тоді їх можна і накрити.
Пізно ввечері до Дороша приходить незнайомий чоловік і каже, що Карпо Джмелик веселиться у своїй хатині і при собі має кулемет.
Дорош викликає Погасяна, Чохова і наказує йти до хати Карпа.
У хаті чутно співи. Микита сам заходить до будинку. Він розповідає Джмелику, що втік з армії. Карпо запрошує його до столу, але спочатку обшукує. Коли він підходить ближче, Микита його б’є і забирає зброю.
У хату забігають бійці, зв’язують Карпа і тягнуть його лугами.
Уночі Орися бачить, що поранений боєць підвівся і кличе її. Огоньков просить Орисю перенести його у інше місце, бо "його хочуть убити". Раптом Огоньков схоплюється, кричить, а тоді помирає.
Бійці збираються і їдуть на схід. У лісі Чугай вбиває Карпа.
VII
Фронт наближається.
Страх живе серед людей. З того часу, як Джмелики пограбували артіль, Павло Тетеря постійно сидить удома і записує в книгу все колгоспне майно.
"Новою властю" у селі є Северин Джмелик, Андрій Джмелик, Тадик Шамрай і Гошка Мотовило. Вони ходять по хатах, вимагаючи зброю, щоб передати її німецькому командуванню. Але останнім часом вони тільки крадуть самогон на Залужжі.
Йонька, після колотнечі в артілі, краде худобу, зерно.
Гаврило бачить Юлюу платті з широким вирізом. Вона каже, що йде до німців глянути на європейську культуру. Чоловік каже, що вони, можливо, вбили Федота. Юля відповідає, що це війна, а на війні завжди вбивають.
Люди поспішають на майдан, сподіваючись отримати від німців землю.
Німецькі мотоциклісти підшукують затишні хати для офіцерів. Жителів просто викидають надвір.
Під вербами відпочиває сто німців. Всі веселі, бо фельдфебель має одну забаву: він кидає у воду мило, за яким кидаються сільські хлопчаки і, пірнаючи, забирають брусок один у одного.
Юля, побачивши цю забаву, гнівається і кричить німцям цього не робить. Жінка відчуває на собі погляди офіцерів, які уважно слідкують за нею. Вона поспішає до школи, де вже збираються селяни.
Німці не дозволяють людям сідати, бо з хвилини на хвилину має з’явитися комендант, якого люди мають зустріти скиданням шапок і низьким поклоном. З’являється офіцер зі своєю собакою. Хома Підситочок йде вручати йому хліб-сіль. Німець віддає хліб вівчарці.
Офіцер Отто Штаубе каже людям, що німці звільнили їх від комуністів і євреїв. За це вони повинні служити Німеччині: віддати зброю, не чинити опору. За порушення наказу буде розстріл. Комендант запитує, які люди мають прохання до діючої влади. Всі починають сперечатися, яка земля дістанеться кожному.
Старостою погоджується бути Тодось Шамрай. Комендант задоволений, бо бачить, що він зможе бити людей. Штаубе запитує Тодося, які він має заслуги. Шамрай каже, що стріляв у Гната Реву. Він обіцяє чесно служити Адольфу Гітлеру і німецькій владі.
Джмелики зі зброєю розганяють натовп людей.
VIII
Родина Шамраїв жила багато, бо старий Купріян запроваджував у своє господарство багато техніки. У 1929 році його прийшов розкуркулювати Гнат Рева.
Сім'ю Купріяна везуть на північ.
На якійсь станції охорона випустила стару і Тадика подихати свіжим повітрям. Хлопчик зірвався і покотився у прірву. Його, непритомного, знайшли мисливці. Весною він одужав, і був присутній на полюванні. За характером був замкнутий і жорстокий. Він втік із поселення. З того часу почалося життя злочинця: він зарізав свого товариша, втік у Крим, де перепродував крадені товари. Контрабандисти викинули його із вагона у пустелю. Алейого підібрав караван. У одній з бійок його ранять. Після лікарні він потрапляє в тюрму. Вночі йому сниться батько, який запитує його, чи помстився він кривдникам.
Після в’язниці двадцяти чотирирічний Тадик переїжджає до України. Поводить себе тихо. Тоді, коли Гнат повертався з хутора, Шамрай чатував на нього у яру. Коли він зрозумів, що промахнувся, то кинувся тікати до Західної України. Але пізніше територію окуповують німці, тож він повертається у Троянівку.
Тадик наказує не жаліти сім'ї членів радпартактиву. Перша жертва — Оксен Гамалія. Северин просить Шамрая самому поквитатись з цією сім’єю. Северин забирає Оксенові речі і штовхає жінку до дверей.
Із Вихорового двору забирають тільки Юлю. Северин заступається за Уляну та Йоньку, бо Тимко колись переховував його.
Юля йде спокійно, без страху, навіть підбадьорюючи Олену.
Вони прямують до хати Гната Реви за його дружиною Настею.
Чоловіки б’ють Настю і Олену. Юля вдаряє Гошку по голові і тікає. По дорозі зустрічає чотирьох німців: офіцера і трьох солдатів. Офіцер запитує Юлю, що сталось. Вона відповідає, що Гошка хотів її зґвалтувати. Офіцер б'є Гошку і каже Юлі сідати в машину.
Карателі покидають двір.
Опритомнівши, Олена йде до колодязя. Вона також несе воду Насті.
Коли жінка заходить до будинку бачить зґвалтовану дочку Насті.
IX
У час коли йде війна, Йонька краде худобу і продукти. Німці забирають у людей господарство. Йонька хоче відвести корову на Василів кут, до далекої рідні. Хутір розташований у лісах та болотах, куди німці не підуть. Вирушає опівночі. На шляху зустрічає німецьку машину, але встигає заховатись.
У лісі помічає озброєних людей. Серед них впізнає Оксена. Гнат розповідає Гамалії, що Олену і Настю побили німці, Настя померла.
Партизани несуть на носилках пораненого Левка. Оксен наказує Йоньці відвести пораненого на Голубів хутір, до брата.
Х
У будівлі лікарні німці влаштовують казино. Отто Штаубе показує офіцерам Юлю.
Всі вражені її красою. Отто каже, глузуючи, що вона може працювати офіціанткою в їхньому казино. Юлі показують її кімнату.
Вона згадує своїх батьків — лікарів. Вона завжди жила в достатках. Підлітком вона цікавилась знайомствами з дорослими. Уже у восьмому класі завагітніла. Батьки зробили їй аборт. Юля не хотіла вчитися, але батьки змусили її подати документи до медичного інституту. Замість вузу, вона днями гуляла по парках, задивляючись на військових. Юля зустрічалася з багатьма, але не надовго. Потім, зустрівши Федота, і вирішила вийти за нього заміж, жити тихо і спокійно, не турбуючись ні про що.
Юля обіцяє собі зробити все, щоб вибратись звідси.
Уранцідо неї заходить Отто. Він запитує, як їй спалося, але вона не розуміє по-німецьки, тому тільки усміхається. Він розуміє це по-своєму, бере її за руку і веде до ліжка, але вона вириває руку і каже, що ще не звикла до нього.
Він виходить з кімнати.
XI
Йонька вже займається торгівлею риби. Весь улов він продає німцям.
Юля приходить до будинку Уляни забрати свій одяг. Жінка бачить вагітну Орисю.
Коли Орися виходить з хати, Юля забирає собі якусь картонну коробку. Вона залишає свої речі Орисі.
Уляна дуже зла на Юлю, через те, що вона зрадила Федота.
Отто разом з Юлею виїжджають на природу.
Дівчина зав'язує очі і, сміючись, намагається зловити офіцера. Він вивертається від неї, але вона все ж таки схоплює його. Тепер він зав’язує очі, щоб спіймати її. Юля ріже його по горлі гострим предметом. Таке поранення смертельне.
Юля забирає пістолет, документи і тікає.
XII
Зима 1941—1942 року.
Зот Микитович веде півтисячну колону голодних і знесилених людей. Він дуже добрий чоловік, розуміє стан своїх людей і всіляко намагається їх підтримати: збирає для них теплі речі. Люди його поважають і жартома називають "капітан Чуркін". Біля нього їде Перехльостін — молодий міліціонер. Він впевнений, що колона тих людей не варта довіри від Радянської влади. Він переконаний, що його функція – контролювати тих небезпечніших державних злочинців, яких треба мучити голодом і холодом.
"Трудова армія" дістається хутора. Люди впускають її, зігрівають та годують.
Тимко й Марко заходять до багатого куреня козака. Він розмовляє з ними російською мовою. З ним проживає молода козачка Анютка. Вона розповідає, що її коханий Тимофій теж воює.
Тимко цілує Анютку. Вона відштовхується, каже, що не буде зраджувати свого коханого. Вранці Тимко чує розмову козачки з Коростильовим. Він — "чоловік низький, слабий, хитрий, брехливий, але не злий. Ніхто не знає чим він заробляє, проте одягнутий найкраще". Коростильов прикидається ворожбитом і каже Анютці, що все в неї буде добре, треба тільки почекати.
Коростильов просить пожити у неї на квартирі. Він каже, що німців вигнали з-під Москви.
Після сніданку хлопці йдуть довбати землю на окопи.
Тимко, Марко і Коростильов сідають грітися біля вогнища. До них підходять грек Цівадіс — злодій південного краю, Тоська й Госька.
Цівадіс каже грати в карти на удари в Коростильова. Грек виграє і штовхає чоловіка. Тимко не витримує, підскочує і вдаряє грека.
Вихор збирає речі, і разом з Марком і Коростильовим приєднуються до військового ешелону на фронт.
XIII
Дивізія, де служить Тимко з Марком, направлена на Північно-Західний фронт.