Та Юрко знав, де щоденник, бо злочинці саме грали в карти. Хлопець помітив, що біля лисого лежало найбільше грошей, отже, вигравав нині він. І щоденник виграв. Лисий, якого називали Черепом, усе заперечив. Сопля рвонувся до лисого, вдарив і, стиснувши його обома довгими руками, заволав, що той його обкрутив. Череп зізнався, що щоденник у його сумці.
Юрко забіг усередину і швидко знайшов реліквію. На ній було написано: щоденник учня української імени Кирило-Мефодіївського братства гімназії Добрянського Олеся. У правому кутку була дата – 7 січня 1918 року. Почувся звук поліцейської сирени, бо хтось викликав поліцію через галас і постріли.
Розділ 23. Тут гімназист зустрічає трьох щасливих людей
Мама вже кілька годин місця собі не знаходила. Тато теж не міг нічого робити, нервово міряючи кроками квартиру. Тож Юрко отримав відразу від обох, щойно переступив домашній поріг. Але зробив, як сказав відставний міліціонер: почав ридати і говорити, що загубив Джентльмена, шукав його, тому і забарився.
Заснув Юрко швидко, впав у темне провалля. Вночі у нього піднялася температура. Тато викликав "швидку", лікар сказав, що це від сильного хвилювання і стресу. Поспати гімназистові таки вдалося. Навіть не бачив і не чув, як зранку прийшов із візитом пан Шпиг. Він вручив батькам бульдога-втікача і розповів, що надибав пса в одному з дворів. Під кінець дня жар остаточно спав, Юркові стало набагато краще, та до гімназії його ще не пускали.
У неділю хлопець пішов на прогулянку у парку Шевченка. Ліза, як і минулого разу, прийшла на прогулянку перша. Бонна відійшла поодаль. Поки Ліза гралася з бульдогом, хлопець тинявся парком. Раптом до нього наблизилися троє людей. То була літня жінка, яка випромінювала шляхетність. З нею був Назар Захарович Шпиг. А ще з ними був воїн Олесь Добрянський. Юрко познайомився з акторкою. Вона розповіла, що скоро зніматимуть кіно про її брата, героя Крут. На його честь незабаром мали назвати одну з київських вулиць. Коли дивна трійця пішла, Ліза запитала Юрка про Олеся. Виявляється, її тато був з ним знайомий. Олесь прикривав їхній волонтерський автобус. Сам-один затримував сепарів та росіян, коли ті не хотіли пропустити поранених.
Назавтра в гімназії все було, як звично. Голіцин при першій зустрічі швидко відвів погляд, а потім узагалі відвернувся і намагався триматися від Юрка подалі. На великій перерві Юрко покликав Голіцина до коридору. Між хлопцями відбулася словесна перепалка.
Коли повертався додому, зустрів на вулиці поряд із гімназією пана Шпига. Юрко розповів, що читав кримінальну хроніку: поліція затримала відомого в злочинному світі Аркадія С., який зізнався в навмисному вбивстві свого товариша Якова Зозулі. Та чомусь ніде не згадувався Шпиг, адже це його заслуга. Шпиг сказав, що хай тішиться Медвідько, а йому дурної слави не треба. Потім детектив сказав, що для Юрка є дещо від Олеся. То була невеличка пласка бляшана коробочка. Олеся цікавила думка Юрка. Воїн збирався на Донбас, та цього разу не надовго. Провідає своїх у батальйоні, повезе джип броньований волонтерський. Як повернеться, хоче зустрітися. Обговорити дещо. Поки сидів в ув'язненні, цікавинка одна причепилася. Тепер перевірив, і переконався – справді варта уваги. Хлопець відкрив коробочку, там була сірувата маса, схожа на попіл. Шпиг сказав, що коїться якась чортівня, та це вже окрема історія. І за звичкою смикнув себе за вус.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу