За багато-багато років до появи цієї книги, а саме – 1883 року, була створена і видана книжка про пригоди дерев'яного хлопчини, яка належала перу італійського письменника Карло Лоренціні, що друкувався під псевдонімом "Коллоді", і називалася вона "Пригоди Піноккіо. Історія однієї маріонетки". У її фіналі дерев'яний ледащо, базікало, брехунець і бевзик перетворюється, на відміну від свого російського брата-близнюка, на справжнього живого хлопчика. Після виходу книги 1883 року вона вже до початку XX століття витримала п'ятсот видань! А на сьогоднішній день у світі налічується понад дві сотні перекладів "Пригод Піноккіо" різними мовами!..
Годі й говорити, що такий успіх казкової повісті Карло Коллоді викликав просто зливу підробок, псевдопродовжень і наслідувань. Але, разом із тим, ця казка й спонукала чимало непересічних письменників присвятити свою творчість винятково дітям. Зокрема, одним із своїх літературних "прабатьків" творця Піноккіо називає Джанні Родарі
Саме від книги Карло Коллоді веде свій початок відома казка Олексія Толстого "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно". Сам письменник говорив, що малим прочитав книжку Коллоді, але загубив її згодом і переказував друзям, кожного разу по-іншому. Так і придумав Буратіно.
А насправді було трохи по-іншому. Олексій Толстой італійської мови не знав, коли письменник був маленький, книга Карло Коллоді в Росії ще не перекладалася, це сталося лише 1906 року, тобто коли письменникові вже йшов двадцять четвертий рік.
Письменник ішов до остаточного варіанта "Золотого ключика…" довгі-довгі роки. Казкова повість про пригоди Буратіно є не просто переробкою "Пригод Піноккіо". Олексій Толстой практично заново переписав казку Карло Коллоді, відкинувши її надмірну, нав'язливу місцями повчальність і моралізаторство. Крім того, Олексій Толстой наповнив її іскрометним гумором, веселощами, схожими з традиціями балаганного Петрушки, а то й скоморохів. Повість-казка Олексія Толстого має значно стрімкіший сюжет, більш опуклі, виразні та яскраві характери персонажів.
Коли вийшла казка, то відразу стала не просто бестселером, а й стала об'єктом найпильнішої уваги театральних режисерів і кінорежисерів: почали з'являтися вистава за виставою, фільм за фільмом… Буратіно та його італійський брат-близнюк вчать дітей істини, яка полягає в тому, що найважливіше, за словами Буратіно, "це рятувати товаришів, от і все!.."
ДИТЯЧА КНИГА СТАЄ "ДОРОСЛОЮ"!
Льюїс Керролл
4 липня 1862 року в Оксфорді на річці Чарвел зустрілися давні друзі: тридцятилітній професор математики, магістр наук та його превелебність Чарлз Латвідж Доджсон і три маленькі дівчинки-сестрички – Лорина, Аліса й Едіт Лідделл. Вони сіли у човен та й повеслували потихеньку проти течії, за дві милі, до містечка Годстоу. Там вони висадилися на берег, прилаштувалися в затінку розлогих дерев, попили традиційного англійського чаю, і Чарлз Доджсон на прохання сестер почав розповідати казку про пригоди дівчинки Аліси, їхньої ровесниці, котра крізь кролячу нору потрапила під землю і побачила там безліч незвичайних і дивовижних речей…
Професор математики Оксфордського університету і водночас священик Чарлз Доджсон, поза межами роботи, завжди був душею компанії, умів приваблювати до себе людей, особливо – дітей. Проте в університеті його вважали черствим, навіть трохи зарозумілим чоловіком, бо він ніколи не виказував своїх емоцій. Та варто було йому зустрітися зі своїми кращими друзями – сестрами Лідделл, як він мінявся настільки, що годі було й упізнати!..
Народився майбутній автор всесвітньо відомої казки 1832 року і вже в одинадцять літ показав себе неабияким вигадником. Так, у себе в саду з дозволу батьків і з їхньою допомогою він побудував іграшкову залізницю – одну з перших в історії! Вона мала кілька станцій з буфетами, де пригощали бутербродами й тістечками, а пасажири отримували справжні квитки для мандрівки потягом. Умів хлопчик показувати і всілякі хитромудрі фокуси. А якось він побудував удома справжній ляльковий театр. А однієї сніжної зими, аби розважити ровесників, він зі снігу утнув такий химерний лабіринт, що мало кому щастило вибратися з нього без сторонньої допомоги…
Як бачимо, Чарлз Доджсон уже з дитинства любив усе нове, незвичайне, химерне, загадкове. Саме тому вже в юнацькому віці він захопився фотографією, що на ті часи було дуже рідкісним явищем.
Уже в більш дорослому віці він написав кілька веселих гумористичних віршів, які охоче друкували часописи. А паралельно він продовжував викладати математику і писати наукові книги. Але Чарлз Доджсон не хотів, аби його ім'я плутали як математика і письменника, отож і вирішив вигадати собі псевдонім – Льюїс Керролл!..
Льюїс Керролл розповідав трьом сестричкам неспішну розповідь про дивовижні пригоди Аліси, їхньої ровесниці. По закінченні розповіді на вимогу дівчат-сестричок професор пообіцяв принагідно записати свою химерію і подарувати рукопис казки сестрам. Він дотримав слова, і подарував книгу середульшій сестричці – теж Алісі.
А влітку 1865 року книга вийшла з друку – і саме 4 липня, в день, коли Чарлз Доджсон уперше розповів казку сестрам на березі річки! Того ж дня Льюїс Керролл власноручно подарував Алісі Лідделл перший примірник книги з автографом. Щоправда, книга називалася не "Аліса в підземеллі", як назвав свою усну розповідь Чарлз Доджсон того спекотного дня, а "Пригоди Аліси в Країні Чудес". Відразу після виходу книга набула неабиякої популярності. Письменник спершу навіть злякався своєї несподіваної слави. І коли до нього в Оксфорд приїздили читачі, аби познайомитись особисто з автором "Пригод Аліси в Країні Чудес", він усім відповідав, що він ніякий не Керролл, а Чарлз Доджсон, викладач і професор математики.
Перші примірники першого видання казки своїм зовнішнім виглядом авторові не сподобались, і він поставив перед видавцями вимогу вилучити їх із продажу. Так і зробили… Щоправда, кілька примірників розійшлось. Від найпершого видання "Пригод Аліси в Країні Чудес" у світі лишилося стільки примірників, що їх можна полічити на пальцях однієї руки. І нещодавно один із них було продано на міжнародному книжковому аукціоні за… один мільйон п'ятсот сорок тисяч американських доларів!.. От і виходить, що "Пригоди Аліси в Країні Чудес" – найдорожча у світі дитяча книжка.
За популярністю в Англії ця книга – друга після Біблії. Окремі слова, вислови, словосполучення, більш розгорнуті цитати з казки давно для більшості англійців стали, так би мовити, крилатими: мало не кожна інтелектуальна розмова не обходиться без цитування казки Льюїса Керролла, і це вважається показником освіченості та вихованості, або, як кажуть, хорошого тону…
Унікальність цієї казки у тому, що, вигадана для дітей, вона стала улюбленим читанням дорослих! А досі, як відомо, бувало навпаки, скажімо, "Робінзон Крузо", "Гуллівер", "Мюнхгаузен" створювалися для дорослих, а їх залюбки читають діти.
ХЛОПЧАК, ВІДОМИЙ УСЬОМУ СВІТОВІ
Марк Твен
Народився Сем'юел Клеменс (Марк Твен) у США, в селі Флорида 1835 року. Невдовзі родина Клеменсів переїхала до містечка Ганнібал, де і минули кращі роки дитинства майбутнього всесвітньо відомого письменника.
Том, як любив наголошувати письменник, це він сам у дитинстві. Марк Твен говорив, що розповідав у творі про власні витівки. Він був невсидючим хлопчаком і завдавав матері чимало клопотів. Вона не мала ніякого клопоту з його молодшим братом Генрі, тому старший брат вносив різноманіття своїми витівками.
Після закінчення школи Марк Твен був набірником у друкарні, рульовим на пароплаві, партизанив у громадянську війну, видобував руду на срібних копальнях… Невсидюх і шукач пригод, він об'їхав ледь не всю земну кулю. Якось під час перебування в Англії Марк Твен був запрошений на прийом до короля. І коли англійський король Едуард поплескав його по плечу, письменник так само у відповідь… поплескав по-дружньому по плечу самого короля!..
1872 рік. Сем Клеменс уже утвердився як Марк Твен, він одружений і знаменитий. Він сидить за робочим письмовим столом і пише "Пригоди Тома Сойєра". Завершений рукопис він надіслав своєму американському видавцеві Хоуеллсу, котрий, прочитавши повість, назвав "Тома Сойєра" "безумовно найкращою книгою для хлопчиків, яку мені доводилося коли-небудь читати". Боячись книжкового піратства, яке існувало вже й тоді, Марк Твен вирішив спочатку видати книгу в Англії. І от у червні 1876 року повість побачила світ. Американське ж видання вийшло у грудні 1876 року. Спершу у пресі з'явилося, окрім схвальних, чимало негативних відгуків. Літературні критики та оглядачі дорікали письменникові, що він виховує своєю повістю дітей зовсім не так, як потребує педагогіка. Дехто з критиків обзивав веселого невсидюха й непослуха Тома "звичайнісіньким провінційним хуліганом"!.. Та минуло зовсім небагато часу, критичні хвилі притихли, вляглися, – і книга Марка Твена під усіма вітрилами вирушила у мандри навколо світу!
Книга "Пригоди Тома Сойєра" стала настільною не лише у дітей, котрим, власне, вона була адресована, а й у багатьох дорослих.
Сем Клеменс свого часу встиг поплавати-попрацювати на пароплаві. Так от, слова "марк твен" вигукував матрос, який стояв на вахті, чим сповіщав лоцмана про те, що корабель у цьому місці на мілину не сяде.
У декого може виникнути запитання: чому автор розповідає про книгу, яка з'явилася у ХІХ столітті, коли пообіцяв розповідати у своїх нарисах про славнозвісні книги ХХ століття? Річ у тім, що за статистичними даними Міжнародної дитячої та юнацької бібліотеки в Мюнхені, цього найавторитетнішого закладу в царині літератури для дітей, "Пригоди Тома Сойєра" протягом усього ХХ століття входила і входить до першого десятка не лише найтиражніших видань, а й книг, які читають найбільше!
ЧАРІВНИК КРАЇНИ ОЗ, АБО СМАРАГДОВЕ МІСТО
Ліман Френк Баум народився 1856 року в США, у штаті Нью-Йорк, і був останньою, сьомою дитиною у великому, галасливому і не такому вже й заможному сімействі Баумів. Усе свідоме життя Френк Баум, починаючи з раннього дитинства, захоплювався колекціонуванням марок. З 1890 року він видає власну газету, а в 1897 році започатковує ще й часопис з дизайну "Вітрина".