Карти віщували і лихо, та циганка не хотіла говорити про це. Гриць кинув циганці гроші і запросив на своє весілля, а вона поблагословила його. Вона так і не дізналася, що то був саме Гриць, хоч виглядав, як оповідала дівчина, і на чорнім коні від'їхав. Спускаючись з гори, Гриць роздумував над словами циганки про чорні очі, такі були у Туркині. Раптом він побачив саму Тетяну. Вона сказала, що позаду йде її мати. Зустріч була короткою, Гриць сказав, що він все в роботі, а Тетяна пообіцяла прийти.
Одного дня, може, в три тижні по стрічі Тетяни з Грицем, Іваниха Дубиха відправила дочку до Маври. Дівчина надіялася зустріти Гриця, але замість нього побачила старого діда, цигана. То був Андронаті. Довідавшись від дівчини, що вона дочка Іванихи Дубихи, старий розповів, що був у селі Третівці і синьоока Настка просила їй дещо переказати. Андронаті переповів все так, як просила Настка: що Гриць давно любить Настку, що скоро відбудеться вінчання. Потім старий сказав, що Тетяна у всьому сама винна, що не треба було починяти Грицеві. Дівчина виправдовувалася, розповідала, як вони тут зустрічалися, запевняла, що Гриць любить її. Андронаті зареготався, дівчина трутила старого, він упав і погрозив п'ястуком і бичем, а потім закляв.
Тетяна побігла додому і зізналася матері про Гриця. Потім дівчина знову побігла у ліс, до Маври. Розповіла їй про все. Циганка вирішила, що піде до Гриця і сама про все розпитає його, а потім спробує навернути хлопця до Тетяни. Дівчина сказала, що не треба навертати, коли він зрадив. Коли Тетяна пішла, Мавра зрозуміла, що хлопець, який приїздив до неї під час дощу, був Грицем з Третівки. Циганка відчувала, що Тетяна не переживе цього горя.
Тетяна два дні і дві ночі майже не лягала, не їла і не пила, чекала, що дізнається Мавра. Мати не зупиняла дочку, розуміла її горе, але стерегла, щоб дівчина нічого собі не заподіяла. Третього дня Тетяна знов пішла до Маври. Циганка розповіла, що сама говорила з Грицем. Він Тетяну любить, але так вже склалося, що вона друга з ряду – мусить уступити. За тиждень в нього з Насткою весілля. Маврі було жаль і Тетяни, і Гриця. Дівчина йшла від Маври і роздумувала, хто ж винен. Вона вирішила, що винне лихо, яке в Грицеві заховалося, і Тетяна це лихо вб'є. Вночі дівчина сказала матері, що йде шукати цвіту папороті. Мати ледве стримала її. Почувши від матері, що завтра неділя, дівчина пригадала, як колись Мавра казала: "В неділю рано…".
В неділю рано Тетяна побігла в ліс, але до Маври не хотіла йти. Тетяні здавалося тепер, що Мавра вже не любить її, що любить Настку. Та опинившись біля Мавриної хати, дівчина почула, що всередині хати чути голос якогось чоловіка. То був Андронаті. Він говорив, що їм обом, Маврі і йому, не йти тепер до Гриця признаватися до нього, розповісти йому, чий він син, бо він циганів не любить. Ліпше переждати аж по його весіллі з Насткою. Від сьогодні за тиждень в неділю їх весілля. Тетяна втратила рівновагу душі. Зачувши про весілля Гриця з Насткою, вона скричала і побігла. Дівчина прибігла під "Білий камінь", кликала Гриця, та його тут не було. Тут вона знайшла зілля, яке Мавра казала копати у неділю. Тетяна кинулася рвати зілля.
Настав вечір в середу перед весіллям. Мавра перебирала вдома зілля і думала, котре дати Тетяні, щоб її жаль за Грицем утихомирився. Вирішила дати зілля з-під "Білого каменя". Воно добре, чудотворне. Як дати його мало, воно в сон кидає; а дати забагато, воно іноді і смерть приводить.
Мавра була щаслива, бо віднайшла свого батька, якого вважала мертвим, і знала, що Гриць її син. Гриць незабавки жениться, піде на своє, а його молода, добра білолиця дівчина, заможна, обіцяла йому, що візьмуть Андронаті до себе. Тепер Мавра хвилювалася лише за Тетяну, але циганка ще могла її врятувати. По весіллі візьметься до неї, приведе назад до розуму. А там... з часом вона Гриця забуде і за другого піде.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Було вже пізно, коли до Маври прибігла висока, молода, в лиці біла дівчина з заплаканими очима. То була Настка. Вона просила Мавру бігти рятувати хворого Гриця, бо йому починено. Рано він поснідав, відтак впав у сон і так спить мертвецьким сном. Мавра зірвалася на рівні ноги, вхопила клунок з своїм зіллям і побігла з Насткою. Дівчина кричала, що Гриця отруїли, бо під вікном знайдено пляшку, а пастух бачив дівочу постать, як летіла лісом, якась чорноброва… Було в четвер рано, як на місці стали, та Гриць був уже мертвий.
Під час похорону Гриця циганка Мавра в нечуваній розпуці кидалася на старого батька і звинувачувала, що він її сина від неї забрав, підкинув багачам, щоб зазнав ліпшої долі, як циганська, і ось яка доля постигла його в багатстві. Старий Андронаті зразу боронився, а відтак умовк. Почувши жалібну гру трембіти, старий згадав, як чув її тоді, коли тримав колись білого внука на руках...
Між присутніми в хаті була й Іваниха Дубиха, бо думала, що Тетяна з'явиться тут. Люди ззиралися на неї, перешіптувалися, а їй те байдуже. Раптом знадвору почувся спів. То прийшла Тетяна. Висока, худа, бліда, з розшарпаним волоссям, червоними маками заквітчана, з очима, що нікого не бачать. Дівчина співала: "В неділю рано я зілля копала, в понеділок рано пополокала, в вівторок зілля я варила, а в середу рано я лихо убила". Мавра зі сваркою кинулася на дівчину і п'ястуком звалила дівчину додолу. Іваниха Дубиха опинилася коло доньки і крикнула Маврі, щоб не била дочку, а її. Мати запитала дочку, чи це вона отруїла Гриця. Тетяна почала ніжно співати: "Гей, на Івана, гей, на Купала... гей, гей, гей!.. Красна дівчина долі шукала — гей, гей, гей!". Потім дівчина вибігла з хати, а мати повалилась додолу.
Поховали Гриця. Андронаті і Мавра вернулися до циган. Іваниха Дубиха з людьми шукали Тетяну, яка пропала без сліду. Вночі мати почула шум річки, а потім – спів дочки: "Гей, на Івана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..Красна дівчина долі шукала — гей, гей, гей!..". Іваниха Дубиха зірвалася. Надворі був ясний день. Чи їй спів Тетянин лиш приснився? Та тут заблисла їй страшна думка до голови. Жінка з челяддю побігла над ріку. Біля каменя плавав один великий цвіт червоного маку. Друга квітка була біля берега.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу