Васюня при своєму батечку теж навчився гарно хитрувати й маскуватись. Його дочка Катерина була хвора, і один старець порадив Васюниній жінці нагодувати всіх неімущих за здоров'я дитини.
41. Нейтралізація баби Валі
Сашко і Софійка забрали з дивної квартири блакитну стрічку і нарешті переконалися, що баба Валя не має ніякого відношення до таємничих подій. Вона просто час від часу забирала з квартири стрічки, яких тут валялося багато, і чіпляла на свого чорного кота Фантика.
42. За здоров'я Катерини
Софійка потрапила до Кулаківських якраз на обід. Васюня Кулаківський та його жінка Олена пригощали усіх бідних за здоров'я дочки Катерини. Між людьми був вусатий дядько – родич Міщенків, яким Кулаківські добряче насолили. Цей родич підбивав клини до однієї жінки. У нього було вже нове прізвище — Білий. Він був сином Мішеля, який спалив маєток графині Юзефи, своєї колишньої коханки. Юзефа з дітьми (одна дочка від Мішки!) встигла утекти.
43. По черешні
Увечері Софійка зі Сніжаною вже були в Половинчику. А вранці наступного дня пішли з дідусем до лісу по черешні. Дідусь сказав, що Міщенко поміняв прізвище на Білий. Сніжану аж пересмикнуло, бо йшли до лісу колишнього їхнього мало не родича. Адже Валентин був прапраправнуком Данила Міщенка. Усі Міщенки були хвалькуваті, брехливі, ненадійні.
44. Перша зустріч із Нею
Пустельник запросив Сніжану і Софійку до себе, щоб подивитися на картини. Під час відвідин художника тітка над кожною картиною виголошувала мало не промову. А потім дівчата побачили картину, на якій була намальована Сніжана, а внизу напис: "Перша зустріч із Нею". Виявилось, що художник, не такий уже й байдужий до Сніжани.
45. День, з якого не втекти
Софійка вирушила у минуле і побачила, що Катеринка стала здоровою. Було 22 червня 1941 року, почалася війна.
46. Бабусі й онуки
Софійка налякалась війни, але знайшла фото, де Катерині було років до 20-ти. Дівчина була красива, на виданні. Війна закінчилася, за Катерину можна не хвилюватися. На іншому фото Софійка побачила напис на звороті: "1970-ті рр.". На фото – 20-річний юнак із хитринкою в очах і світлою кучмою. Невже Іванків син?
Софійка перенеслася у часі і побачила хлопчика Толика. Він прийшов до хати, де колись справляли обід за здоров'я Катеринки. Тричі якось по-особливому постукав у вікно, і двері відчинила стара Олена – мама Катеринки. Толик був злий, бо він, єдиний нащадок, не жив у цій хаті.
47. Невдалий продаж
Софійка провідала Сашка, який бідкався, що мало заробляє. Дівчина підказала йому, що можна нарвати черешень у лісі Половинчика. Туди з Вишнополя недалеко, можна й велосипедом.
Наступного дня Софійка помандрувала у часі до Кулаківських, де виявилося, що Олена 30 років переховувала у погребі свого чоловіка Васюню, який не хотів йти на війну.
48. У Катерини
Софійка сіла у шафу і відправилася до молодої Катерини, яка уже мала хлопця і йшла з ним до мами Олени. У Олени жив малий Толик, бо його батьки – Іван з жінкою, загинули.
49. До Києва
Сніжана їде до Києва, до свого Пустельника, якого звати Сергій. З ними їде Софійка. На щастя, ані дружини, ані дітей у Пустельника в Києві не було.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
50. Такий тісний світ!
У Києві Софійка найбільше полюбляла тинятися в дворі Пустельникового будинку, який був дуже старовинним. Дівчина навіть впізнала місця, де ходив Мішель Міщенко з Юзею!
51. Всі знайомі, всі свої
У напіврозваленій альтанці біля Пустельникового будинку, Софійка встигла обладнати собі невеличку хатку. До Софійки підійшла дівчинка років 10. Її звали Іра, а прізвище – Біла. Вона виявилася ще однією дитиною Валентина. Коли Софійка сповістила новину тітоньці, та ані здивувалась, ані зажурилася. Встигла-бо збагнути, що від екс-жениха очікувати можна чого завгодно.
52. Додому
Сніжана і Сергій вирішили одружитися. Софійка повернулася до рідного Вишнополя і відразу помандрувала у час Катерини. Вона видавалась з усіх Кулаківських найдобрішою. І була вже не Кулаківською, бо мала прізвище чоловіка. Втім, Франя теж перейшла на чоловікове прізвище, та це не врятувало її від родового прокляття: Корній косував на Клавине подвір'я, де підростала його донька.
Катерина жила в будинку свого чоловіка. Вона з свекрухою чекала на чоловіка і свекра і готувала борщ. Надворі раптом почався дощ. Дівчина співала: "Іди, іди, дощику! Зварю тобі борщику…". Катерина чекала свого Семена. Нарешті повернулись Семен і його батько. Чоловік привіз Катерині блакитну стрічку! І враз блискавка впала на суху шовковицю у дворі, а потім дерево шугонуло об віконну раму й пронизало всю кімнату! Все почало горіти. Мешканці будинку загинули.
Раптом Софійка збагнула, що цей згорілий будинок знаходиться у її власному дворі, просто у минулому. У майбутньому замість хати тут стоїть п'ятиповерхівка! На місці спаленої кімнати – квартира, де справляються загадкові нічні гульбощі. А над нею – Софійчина квартира.
53. Розслідування триває
Софійка зрозуміла, що настав час, коли небо з землею зійшлося: блискавка! Ось воно, старцеве пророкування! Дівчина розвідала, що на місці їхнього будинку колись дійсно згоріли люди. Софійка вирішила зарадити пожежі.
54. Хто така червоноголова?
Софійка дістала у Вадима фото Катерини, де вона була молодша. Дівчина дізналася від бабусі хлопця, що очі Гордія Кулаківського на фотографії проколола баба Олена. Це добре запам'ятав малий Толик, який став у майбутньому дідусем Вадима Кулаківського.
А ще бабусі Вадима сподобалася Софійка. Стара сказала, що Софійка краща, ніж та червоноголова дівчина. Софійці стало сумно: невже у Вадима є дівчина? Скоро виявилось, що це Ірка Завадчук, адже у неї волосся було пофарбоване в червоний колір.
55. Крадіжка
Сашко і Софійка, прихопивши пилку, помандрували у часі. Вони спиляли ту злощасну шовковицю, яка стала причиною загибелі Катерини.
56. Скільки коштує життя?
Наступні дні минали в тривозі. Софійка чекала, коли вдруге зійдеться небо з землею. Софійка з Сашком перевдяглися у жебраків помандрували у часі. Вони попросилися переночувати до хати Катерининого Семена. Семена не було, Катерина його чекала, надворі лив дощ. Удалині загуркотіло. Коли Семен з батьком повернулися, Софійка порадила перечекати грозу в ямі, мовляв, їй так радив старець, який колись порадив, як вилікувати малу Катерину. Усі сховалися у яму. Гроза пройшла, і ніхто не загинув.
57. Нічні чудасії
Сашко і Софійка зустріли сліпого старця. Він сказав, що діти зробили все, що належало. Тепер життя поверне інакше. Катерина й Семен, хоча й не матимуть дітей, житимуть ще довго і щасливо і помруть своєю смертю. Софійка ще хотіла знати, чи зніметься прокляття, але старець зник.
58. Щасливі зміни
Якось Софійка зустрілася з Вадимом. Його дід Анатолій написав лист, що мав провал у пам'яті: жив, займався бізнесом, але йому зовсім вибило, що є баба і Вадим. Тепер він повертається.
59. До старого парку
Сашко запросив Софійку на побачення.
У квартиру на першому поверсі повернулися мешканці.
Валентин повернувся до сина і його мами, а дочці Ірі з Києва допомагав грошима.
Вадимові батьки повернулися і помирилися.
60. Ще одна таємниця шафи
Одного разу шафа закинула Софійку у майбутнє, де вона – студентка Києво-Могилянки. У рідному Вишнополі є ресторанчик "Русалонька". Софійка зайшла туди і у дзеркалі побачила, що стала справжньою красунею. У ресторані вона зустріла дорослого Вадима, який добре забезпечений і уже встиг кинути Ірку Завадчук. Раптом Вадим показав Софійці власника ресторану, яким виявився… Сашко. Сашко зрадів, побачивши Софійку. Він говорив, що перечитав усі її книжки для дітей, а тепер мріє, щоб вона стала його дружиною, його… Русалонькою!
У найцікавішу хвилину Софійка опинилася у шафі.
61. Обнадійливий ранок
Вадим подзвонив і повідомив, що татів брат (той, що вважався загиблим наркоманом) повернувся додому. Баба Вадима запрошувала Софійку на вечерю в честь об'єднання родини. Софійка відмовилась.
А під балконом її кликав Сашко і питав, як пройшла ніч, бо була повня. Але ніч пройшла дуже тихо. На вулиці дівчина побачила Валентина, який йшов зі своєю дочкою Іринкою.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу