Цей уривок з книги Каспар читав овечкам, що паслися на геть вискубаному столоченому пасовиську, обгородженому колючим дротом. Пастух їхній спав собі в кущах. А трохи далі, під лісом, зеленіла пишна трава, недосяжна для овечок. Доня носила їм жмути свіжої трави, але її було надто мало. Доня питала, що можна ще зробити для овечок. Каспар відповів: "Забрати у своє серце".
Каспар казав до нещасних тварин: "Це все сон, страшний сон… Одного дня ви прокинетесь білі, як хмарки, веселі, як сонце. То буде ваше справжнє життя".
Доня мала якийсь дивний тягар на серці й не могла його позбутися. Треба змінити усіх людей, щоб звірі були щасливі.
"Тепер ти розумієш, чому я не залишився з Алегорією?". "Розумію" — відповіла Доня.
Коли відійшли, Доня обернулася і побачила, що на пасовиську не було овечок: огорожа з колючого дроту оточувала порожнє місце. Кругла біла хмарка простувала блакитним чистим небом. Каспар пообіцяв, що з овечками вони ще зустрінуться біля моря.
2
Каспар і Доня знову в дорозі.
Одного разу Каспар сказав, що опиняться там, де ніхто не чув ні про Каспара Гаузера, ні про Срібного Лицаря Звірів. Хлопчик уникав міст, особливо нових, які схожі одне на одне. Доня теж колись жила у такому місті. Більше там ніхто не живе. На світі є дуже багато покинутих міст. Деякі з них уже заросли непролазними лісами і сховалися під землею.
Каспар сказав, що іноді забуває, що Доня дитина, хоч не така дитина як всі. Деколи треба все втратити, щоб почати заново жити. Каспар думає не тільки про звірів, які кращі за людей, бо з гідністю переносять злигодні, не примушуючи страждати інших. Хлопчик вважає, що дітям багато чого забороняють і надто про них піклуються, тому вони не мають часу вчитися того, що їм справді потрібно.
Діти йшли по дорозі, було видно старий будинок. На шляху трапилась калюжа. Каспар запропонував розглянути її мешканців: жуків-плавунців, водомірок, п'явок, котрі мають аж десятеро очей.
Рушивши далі, діти побачили на землі сліди роздвоєних копит. Можливо, це був Єдиноріг.
3
Діти підійшли до старого будинку, там ніхто не жив. Каспар і Доня сіли на сходи. Хлопчик уявляв, як колись тут сяяли вікна, чувся брязкіт срібла і порцеляни, під'їжджали карети, увечері хтось грав на фортеп'яно Шопена.
Каспар свиснув і до них злетіла Ворона. Вона була дуже вродлива: блискуче пір'я, розумні очі, пухнасті штанці на лапках. На запитання Доні, чи не бачила Ворона Єдинорога, вона відповіла, що він – білий, а вона – чорна. Згодом Каспар пояснив Доні: відповідь Ворони – не ворожнеча, а щось значно серйозніше. Як підсніжник не повинен зустрітися з лісовою лілією, так ворона не повинна зустрітися з Єдинорогом. Ворона сказала, що між ними була біла ворона. Доня здогадалася, що біла ворона помандрувала разом з Єдинорогом.
…Срібний Лицар та його Прекрасна Панна довго відчували, як повеселілий будинок дивиться їм услід.
Розділ 8
"Прокинься, левику!". Поки існуватимуть смітники.Ще один незвичайний кіт. Визволення пантери. Клітка завжди тісна.
1
Після перетворення овечок в хмаринку, розквітання куща троянд Доня вірила Каспару, почувалася у цілковитій безпеці. Їй досить було знати, що вона колись повернеться додому, і що слід бути терплячою, бо це важлива подорож.
Діти потрапили у нічне місто, що видавалось казковим. Каспар показав дім, у якому вже триста років живуть люди. Якби не існувало часу, вони б зустрілись. І все це через смітники. Біля під'їзду лежали поламані крісла, старі журнали, глечик з відбитою ручкою, лампу без абажура. Каспар показав, що крісло старовинне, з 1798 року, дзеркалу взагалі ціни не було. Лежав там альбом, у котрому Доні сподобалась одна фотографія: дівчинка з довгими кучерями й світлими очима. У руках вона тримала букет польових квітів: маків і волошок. Доня взяла це фото собі.
2
Каспар повідомив, що місто охороняють леви. Для людей вони кам'яні. Але вночі ходять вулицями, сторожують. Вони намагаються не потрапляти людям на очі, щоб не вносити сум'яття у цей впорядкований світ. Хлопчик говорив: "Упорядкований світ для тих, хто боїться різноманітності життя. Страх робить людей жорстокими. Вони бояться одне одного, бояться звірів, і що дужче бояться, то частіше нападають першими".
Доня погладила одного кам'яного лева. Вона торкнулась пальчиком носа царя звірів і перстень, подарований Альфредом, зблиснув сліпучим сяйвом. Це остаточно збудило лева.
Доня помітила, що левові бракує половини хвоста. Вона не вважала це великою вадою. Лев пішов гуляти, а діти не наважились заговорити до нього. Дівчинка запила, чи є у цьому місті звіринець.
3
Не було кого спитати, де звіринець, аж нарешті їм під ноги впав чорний кіт, котрий тримав риб'ячу голову. Кота звали П'єро. Каспар пояснив Доні, що П'єро — це герой веселих вистав, який відзначається мрійливістю і завжди у когось закоханий. Виявилось, що П'єро знайомий з Феліксом, котрий колись врятував П'єро від собаки, глядів як рідного сина. Новий знайомий сказав, що кошеня потребує захисту, якщо втрачає матір, але дорослий кіт — сам по собі. Він цілком незалежна істота і здатен влаштувати собі життя до вподоби! То люди живуть серед котів, а не коти серед людей.
Кіт погодився провести дітей до звіринця. Вони пішли вулицею: П'єро з рибячою головою в зубах між Каспаром і Донею. Хлопець розповідав про Фелікса і їхню подорож.
Невдовзі вони знайшли звіринець, котрий був зачинений.
На прощання Доня з Каспаром погладили липку й розкошлану чорну шерсть кота. Діти перетворилися на пташок, щоб пробратись у звіринець.
4
У звіринці не спали, чути було крики, сопіння, хрюкання. Доня знала, що більшість звірів — нічні істоти. Доня й Каспар теж потроху ставали нічними істотами.
Звіринець був величезний, але вони швидко знайшли вказівник з написом "Тигри і леви". Каспар ненавидів клітки. Раптом з'явилася Чорна Пантера і благала випустити її на волю. Каспар сказав: "Я подарував би свободу усім звірам, але де ж ті ліси, у яких вони могли б жити в безпеці? І чи зможуть там жити народжені в клітці?". Пантера розповіла, що родом з лісів Амазонки, яку там називали Зубатою рікою, бо водилося багато крокодилів. Пантера вважала себе вільнонародженою і готова була накласти на себе лапи, але не залишатись у неволі. Каспар сказав, що навіть якщо Пантера вийде звідси, то через океан не зможе перелетіти. Доня запропонувала перетворити Пантеру на пташку. Каспар похитав головою: це злочин.
Доня заплакала, бо Каспар може це зробити, але не хоче… Якби це був Єдиноріг, він би врятував його. Каспар запропонував: "Доню, спробуй перетворити пантеру на пташку сама". Хлопчик вийшов.
Доні було гірко, але очі Чорної Блискавки засяяли надією. Вона простягла Доні лапу через пруття клітки і та ніжно її погладила. Пантера сказала: "Мені здається, що Каспар хоче, аби ти зробила це сама. Він випробовує твою мужність. У нас усе вийде. Я чую, як у мене виростають крила…".
Розділ 9
Карусель з Єдинорогом. Чоловік — дерево рятує птахів. Дивовижна історія Чоловіка-комахи. Чи усім потрібні перетворення?
1
Доня і П'єро спали на горищі. А Каспар думав, як їм іти далі і чим усе закінчиться. Йому було неспокійно на серці, адже втручатися у чуже життя треба дуже обережно і за крайньої потреби. Каспар не хотів втягувати Доню в небезпечні пригоди, але це не вдавалось. Дівчинка змінилася сама. Вона здобула силу і тепер могла застосувати її собі на шкоду!
Хлопчик послав Доні веселий сон: як вона бавиться з іншими дітьми великим рожевим у золоті кружальця м'ячем. Поки дівчинка спала, Каспар дивився з горища на парк. Між деревами яскравіли гойдалки, каруселі, сковзанки. Бігали діти. Хлопчик знав, що коли Доня прокинеться, то поведе його в парк до дітей.
… Коли вони зійшли вниз, місто здалося дівчинці дуже привітним і зовсім незнайомим. Вона весело побігла до парку. Їй хотілося спробувати усе: гойдалки, драбинки, сковзанки. Каспар тримався осторонь, може тому, що мав майже двісті років. Коли дівчинка знеможено впала біля Каспара на лавці, той задумливо сказав, що в його дитинстві були каруселі, але ніхто не водив його на них.
Діти пішли до каруселі за фонтаном. Коли сіли, карусель закрутилася, раптом коні під ними піднялися в небо. Каспар сказав, що це не його чари. Кінь Доні заіржав, повернув до неї голову і вона побачила фіалкові очі й гострий золотий ріг. І хоч Єдиноріг не сказав жодного слова, її страх минувся.
Далеко внизу опинилось місто з його чудовими вежами і старовинними будинками, кам'яними левами, але їй не хотілось туди повертатися. Лише летіти невідомо куди.
І тут вона побачила Море. А потім виник берег із білою смугою піску, зеленими лісами. Серед скал був недобудований корабель. Довкола нього метушилися майстри, вбрані якось чудернацько. Їхні тіла були вкриті шерстю. Доня зразу впізнала Корабель Звірів. Вона скрикнула, в очах потемніло, і несподівано дівчинка почала падати.
2
Доня отямилась на лавці в парку. Каспар занепокоєно тримав її за руку. Виявилось, що вона знепритомніла.
Діти вийшли з парку, але місто вже було іншим: було дуже багато птахів. Дерев було мало і всі якісь обскубані. Натомившись, вони присіли на лавці, дивились, як довкола них ходить зграя голубів. Два голуби заговорили до дівчинки.
Тим часом згори упала сіть і накрила голубів. Знявся лемент. Доня перетворилася на голубку і злетіла догори. Частина голубів врятувалася. А двоє чоловіків у однаковій обшарпаній сірій одежі потягнули до фургона сіть з голубами.
Доні нічого не загрожувало. Вона підлетіла до даху й побачила чоловіка в зеленому светрі. Він стояв, розкинувши руки, і його так пообсідали голуби, що він аж зігнувся.
3
Чоловік докоряв голубам за те, що вони так попалися.