По дорозі Гравик розповів, що королева Сяк-Такева страшенно боїться, що престолонаслідники виростуть такими нездарами, як їхній татусь. Тому і запросила Гравика і Бібла за вихователів для хлопців. Бібл вчить їх читати, а Гравик – гратися. Також королева приставляє до хлопчаків ще й інших вчителів.
Коли дісталися до Пацюкового помешкання, то побачили шматки паперу, на яких було написано: "Історія королівства сяк-таків". Подекуди у тексті виднілися білі плями. Ці плями заповнював Пацюк, але Королеві це не подобалося. І ось що розповів Пацюк.
Розділ двадцять перший, або "Історія, яку розповів Канцелярський Пацюк"
Давним-давно країна сяк-таків була дикою і пустельною. Сяк-таки жили на деревах і нічого не робили. Зрідка вони воювали з якоськами та абияками. Власне, вони просто дражнилися. Одного дня перед ними зненацька з'явився невеличкий чоловік у червоному ковпачку та величезних зелених черевиках (це був чаклун карлик Недочеревик). Чоловік сказав слухатись Королеву. Так у країні з'явилася королева Сяк-Такева зі своїм графом О'Маном, з Байдужем та байдиками. Всі вони повтікали з сусідньої країни – Недоладії.
Недочеревик навчив Королеву керувати талантами. А сам Недочеревик був страшенно лютий на людей і особливо на одну дівчинку, яка зруйнувала його чари в країні Недоладії. Тепер, з допомогою королеви Сяк-Такеви, забравши з Алиної країни всі таланти, чаклун сподівався помститися дівчинці.
Королеву непокоїла думка, що якоськи і абияки не пхотіли її в своїх країнах. Тому вона задумала воювати з ними. І звеліла Винахідникові винайти зброю проти них. Винахідник і Механік розмовляли про те, що Королева сама задумала війну, а якоськи і абияки мирні жителі. Це підслухав один сяк-так і написав ябеду.
Розділ двадцять другий, або "Продовження історії, яку розповів Канцелярський Пацюк"
Це була перша в історії країни сяк-таків ябеда. Прочитала її королева і страшенно розсердилася. Наказала закопати Винахідника. Так був закопаний перший талант. А сяк-таки узялися писати ябеди, як накручені. Вони писали день і ніч, діставали за свою писанину титули і звання, і нарешті всі геть перенумерувалися. Сяк-Такева нагороджувала за кожну ябеду новою довідкою або посвідченням. Таланти продовжували зникати.
І ось настав день, коли Гравик і Бібл-Бабл прийшли до королеви і сказали: "Ваша величність, попри всі наші намагання відкрити у ваших синів хоч однісінький талант, нам це не вдалося. Єдине, що люблять робити ваші діти, – це писати ябеди". У близнюків з'являлися нові вчителі і так швидко зникали, бо брати писали на них ябеди.
Всі дерева в країні вирубали, а нові садити було нікому. Паперу бракувало для документів. Тому Королева хотіла завоювати країну Сашка і Алі.
Розділ двадцять третій, в якому Гравик доповнює Пацюкову розповідь
У Алі в очах стояли сльози, їй було шкода усі ті таланти, які загинули. Гравик в цей час був веселий і сказав, що найбільші несподіванки ще попереду.
Вони пішли далі підземним ходом. Аля з Сашком мовчали. А Гравик крокував поруч, зрідка хитро поглядаючи на Алю. Раптом він сказав, що Аля неуважно слухала Пацюкову розповідь. Він сказав: "Як ти думаєш, що робили сяк-таки, коли королева віддавала наказ відвести котрогось із талантів до Кар'єру?". Виявляється, сяк-таки не вміють нічого. Байдики лише наздоганяють, ловлять і вартують! І ніхто таланти не закопує.
Тунель закінчився і всі вийшли на сонячну галявину. На галявині росли дзвіночки, гули бджоли. Тунель виходив з височенного урвища. Галявина доходила до великого озера. На березі був місток.
Гравик розповів: "Коли Королева веліла закопати Винахідника, його схопили байдики, Прокурорський Кріт написав наказ про страту, і Винахідника відвели у підземелля, яке сполучається з галереєю Канцелярського Пацюка і нашою хатинкою! Ми з Біблом вивели ось цим шляхом Винахідника і повернулися до Королівської Канцелярії, велівши байдикам повертатися. Бо свою роботу вони виконали".
Аля зрозуміла, що Гравик і Бібл-Бабл усі таланти рятували таким чином. Алю і Сашка запросили на Острів Талантів.
Розділ двадцять четвертий, в якому Аля з Сашком потрапляють на Острів Талантів
Аля раділа, що дурненька Королева не цікавилась, куди діваються таланти, які вона наказує стратити. Живучи між сяк-таками, Королева й сама звикла все робити сяк-так і нічого не доводить до кінця, бо родом з Недоладії.
Човном з іншого берега приплив… Дир-Пир, лише років на п'ятнадцять молодший від самого себе. Це був Пекар, талант Дирмидонта Пирмидонтовича. Аля зрозуміла, що таланти не старіють, бо Пекар виглядав молодим.
Аля з Сашком вирушили на острів. Мандрівники вийшли на просторий майдан. Довкола нього стояли гарненькі, розмальовані квітами будиночки. У чистеньких, прибраних дворах цвіли мальви та жоржини. Людей не було, бо всі були на роботі. Але Гравик подзвонив у дзвін і з'явилися люди. Кого тут тільки не було! Ось, заглиблений у свої думки, широко ступає Винахідник, їде на велосипеді Листоноша. Булочник і Кондитер, у білих, відпрасованих до блиску, ковпаках, принесли з собою пахощі ванілі і кмину. Кравчиня поспішала з шитвом у руках. Маляр та Художник ішли в робочому одязі, наче навмисне розмальованому усіма кольорами райдуги. Навіть Коминар білозубо усміхався серед юрби. Були серед них діти, юнаки і дівчата, і навіть зовсім дорослі чоловіки і жінки. І кожен був подібний мов дві краплі води до свого колишнього власника.
Гравик сказав: "Друзі! Нарешті настав довгожданий час! Наші мрії здійснилися!".
Розділ двадцять п'ятий, в якому з'являється Недочеревик
Гравик продовжив: "Багато років ми потай мріяли, що про нас згадають. Ми сподівалися, що люди зрозуміють, як погано жити без таланту. І ми мріяли про це не марно. За нами прийшли! Нас просять повернутися!". Аля вийшла і попросила таланти повернутися. Таланти зраділи, вони обнімалися, цілувалися, а деякі навіть витирали сльози!
Аля раптом згадала про ті таланти, які залишилися в місті Сяк-Такеви. Гравик сказав про це не хвилюватися. Та раптом здійнявся сильний порив вітру. На пласкому даху найближчого до дзвона будиночка з'явилися дві постаті: звичайнісінький сяк-так і чоловік у картатому довгому піджаку, зелених черевиках з червоними шнурівками та у червоному ковпачку. Це був карлик Недочеревик. Карлик запитав: "Невже ви справді хочете покинути оці затишні будиночки, які ви збудували власними руками? Оце спокійне містечко, де ви займалися улюбленою справою?". Потім Недочеревик вказав на Сашка, сказавши, що хлопець і сам написав ябеду, котра є в кишені дівчинки… Сяк-так підтвердив.
Розділ двадцять шостий, в якому Сашко натискає кнопку
І раптом Сашко розгледів номер на спині сяк-така – дві вісімки. Це був сяк-так з дідусевого альбому. Сашко зрозумів, що сяк-так розшукав Недочеревика і все розповів йому.
Хопець обернувся до натовпу, і сказав: "Так, я справді написав цю ябеду. Я справді образив свого Інструктора-Конструктора. Але я зрозумів, що вчинив недобре. Я прийшов, щоб просити у нього пробачення. Я прошу тебе, повертайся разом зі мною! Я обіцяю, що ніколи нічим не ображу тебе!".
Сашко напружено вдивлявся у море облич. До нього вийшов його двійник. Інструктор-Конструктор сказав Сашкові, що більше вони не розлучаться. Хлопці обійнялися. А потім Конструктор подав Сашкові предмет, який нагадував електронну обчислювальну машинку. На ній була одна червона кнопка. Це був пристрій, який весь папір одразу перетворить на дерева. Тільки кнопку цю могла натиснути лише людина.
"Не натискай! Не натискай!" – раптом заверещав Недочеревик.
А Сашко затамував подих і натиснув червону кнопку.
Тієї ж миті знявся сильний вітер. Вдалині, над високою скелею, на якій стояло місто королеви Сяк-Такеви, щось забіліло. Це аркуші паперу розносив вітер над країною. Вітер підібрався й до Алиної кишені, висмикнув Сашкову ябеду і кинув на землю. Аркуш упав, розтанув, наче шматочок густого туману, а на його місці з'явився тоненький пагінець з дубовим листочком.
Ось сильний порив вітру підхопив Алю з Сашком, розвіявши незаплетену косу дівчинці. Але вони ніскілечки не злякалися, бо знали, що вітер цей не заподіє їм нічого лихого. Аля побачила, як порив вітру підхопив карлика Недочеревика. І він, перекидаючись у повітрі, зник у невідомому напрямку. Ось вони вже над містом королеви Сяк-Такеви. По полю від міста бігли, схопившись за руки, Сякусь із Такусем. Байдуж з байдиками розбігалися в різні боки від королівської резиденції.
Розділ двадцять сьомий, в якому у Алі з'являється нова книжка, щоправда, без кінця
Коли Аля опустила руки, перед нею стояла стурбована Вірка-бібліотекарка. Вірка сказала, що впала книжка згори і вся розсипалася. Аля озирнулася. Сашко теж був тут. Він ще не прийшов до тями, бо стояв, роззявивши рота і витріщивши очі. Аля підняла одну сторінку і побачила Сякуся і Такуся.
А бібліотекарка дивувалася, що такої книжки у неї в бібліотеці точно не було. На книжці був напис "Подорож до країни сяк-таків", а замість штампа "Сільська бібліотека" стояв штамп "Королівська Читальня". До того ж, книжка не мала кінця. Тому Вірка віддала книжку Алі і Сашкові.
Раптом Аля помітила нові батареї під вікном. Вони так і вилискували свіжопофарбованими ребрами. Тут Аля завважила, що на ній зимове пальто і шапка з чобітьми, в бібліотеці тепло.
Розділ двадцять восьмий, в якому пригоди закінчуються, а дива тривають
На вулиці яскраво світило сонце. Під ногами рипів сніг. Аля з Сашком бігли вулицею. Коло сільради голосно розмовляли дві жінки про те, що Дир-Пир відмовився від головування і пече хліб.
Аля знов смикнула Сашка за рукав, і вони рушили далі. Вдома навіть ніхто не помітив, що Сашка і Алі не було (час в країні Сяк-таків йшов швидше, ніж тут). Лише Алина бабуся, готуючи Алю до від'їзду, знайшла її рукавичку в кишені пальта. У рукавичці була велика дірка.
Коли Аля залишається сама, вона частенько розмірковує над тим, що ж сталося з Королевою, Сякусем, Такусем.
Вас, мабуть, цікавить, чи повернувся до Сашка його талант? Оцього вже я напевно не скажу. Знаю тільки, що вчиться Сашко старанно і вчитель праці Тиберій Тиберійович дуже його хвалить.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.