Біля возу йде Северин Джмелик — "двогубий", бо колись йому розбили губу на дві частини. Гнат запитує їх, чому вони так пізно їдуть орати. Вони відповідають, що довго працювали за Пісочковим. Рева каже, що якщо вони брешуть, то викине їх з колгоспу за ледарство.
Щоразу Гнат заїжджає до медпункту і школи. В амбулаторії він бачить стару бабу з кошиком їжі. Рева звинувачує фельдшера у хабарництві. Лікар, щоб хоч якось урятувати своє становище, шукає спирт. Проте голова каже зайти до нього, що означає принести спирт у кабінет, щоб ніхто не бачив порушень у його службових обов'язках.
У школі Гнат випитує, чи новий учитель не говорить про Махна як про революціонера. Йому відповідають, що ні.
Огляд села не проходить без неприємностей. Гнат бачить, що топиться хатина Ганни Лященко, хоча в цей час вона має бути на роботі. Рева, зайшовши всередину, бачить, що жінка пече хліб. Він заливає водою піч. З кімнати вибігає Улас і каже, що голова порушує закон. Рева погрожує парубку поганою характеристикою.
Коли розлючений голова їде луками, то бачить шатра циган. Вони нападають на нього, йому ледве вдається втекти на Княжу Слободу. Там він зустрічає Оксена і розповідає всю ситуацію. Оксен радить сильно "не налягати на людей", бо вони його можуть вбити.
Уже в Троянівці Гнат викликає районну міліцію. Двоє міліціонерів, замість пошуку циганів, відпочивають у свого приятеля, який живе на кордоні району. На третій день гостювання вони повертаються і доповідають, що не натрапили на сліди конокрадів. Так Гнатові не вдається поквитатись зі своїми кривдниками.
VII
Оксен їде поглянути, як йде сівба. По дорозі зустрічає батька Інокентія, який не цікавиться життям свого сина. Тільки мати навідує своїх онуків, жаліється на характер чоловіка.
Коли мати помирає, Інокентій деякий час живе одиноко, а пізніше приводить у дім молоду вдову Горпину. Вона добра і товариська жінка, але дід забороняє їй виходити надвір.
Оксен розуміє, що старому важко жити самому, тому не заперечує проти Горпини. Але старий вважає, що син його осуджує.
Оксен запитує батька чи потрібна йому якась допомога. Старий Гамалія відповідає, що ніколи ні в кого не просив і не проситиме допомоги. Чоловік пропонує батьку сісти на коня. Старий все-таки погоджується і, дивлячись на ниву, радить сіяти зерно в іншому місці. Оксен пропонує помиритися, проте батько відмовляється і йде пасти биків.
Коли Оксен приїжджає на поле, бачить, що сівалки лежать і працівники нічого не роблять. Северин Джмелик з насмішкою каже, що сівалка зламалася. Оксен, розлючений бездіяльністю людей, ледве не кидається на Джмелика. Северин сідає на коня і мчиться у Троянівку.
Голова йде до сіячів Латочки, Підситичка і Бовдюга. Бовдюг — "широкий у кості дядько з вусами, які надають йому сердитості. Насправді він хоч і неговіркий, проте добрий і сильний".
Хома Підситичок — "привітний, ввічливий, але скупий. Його мова наповнена пестливими словами".
Андрій Блатулін, прозваний Латочка, бо має на щоці родимку завбільшки з копійку. Він каже Оксену, що робітники краще доглядають свою землю, ніж артільну. Щоб цього уникнути, він радить гарантувати кожному трудодні. Сергій Золотаренко не погоджується з ним. Він повністю підтримує Радянську владу, і каже, що, якщо потрібно, готовий організувати молодіжну бригаду, щоб справитися без них.
Бовдюг радить Оксену бути суворішим з підлеглими.
По дорозі додому Оксен розмовляє з Северином і каже не бунтувати колгоспників. Гамалія жалкує, що не знищив його сім’ю у 1932 році, адже зараз було б менше проблем. Джмелик відповідає, що ще не пізно це зробити, проте впевнений, що це нікому не вдасться.
VIII
Йонька переконаний: без нього господарство б пропало. Насправді ж Уляна дає всьому лад. Чоловік бачить, що все роблять не так, як він бажає, тому гримає дверима і сердиться. Жінка ходить спокійна, знаючи, що все буде як вона захоче.
Йонька разом з Гаврилом і Тимком ідуть на хутір Ковбики по колоди. Всі розуміють, чим може закінчитися подорож із краденою деревиною. Коли вони повертаються додому, то зустрічають лісника. Він змушує їх повернути матеріал, складає акта.
Йонька біжить до сільради, щоб поскаржитися на вчинок лісника. Але в сільраді його не приймають. Вихор їде в Зіньків, у райвиконком. На горі його наздоганяє Прокіп Тетеря. Старий повертається назад у Троянівку і б’є Тимка, за те, що хлопець "зводить з розуму" Орисю.
Тимко разом з другом Марком йде до хатини Прокопа Тетері і каже, що кохає Орисю. Дівчина відповідає, що теж його любить. Але батько проти їхніх стосунків. Хлопець обіцяє, що забере дівчину силою.
IX
Прокіп повідомляє Оксену, що закінчується зерно на посіви. Гамалія звинувачує Гната у тому, що він обіцяв району перевиконати роботу. Оксен виконує держпоставки, але додаткових робити не збирається. Він не хоче залишати колгоспників без куска хліба через те, щоб Гнату йшли грамоти.
Оксен привозить від голови "Зорі" Самійла Чередниченка мішок зерна. До Гамалія приїжджає Дорош — "щуплий чоловік у військовій шинелі". Він каже, що приїхав сюди як секретар майбутньої партійної групи. Він трохи знає агрономію і тваринництво, тому працюватиме у артілі. Оксен помічає, що Дорош смикає шиєю. Гість відповідає, що його контузило на фінській війні.
Дорош проживає у хаті Оксена. Голова цікавиться, що змусило його шукати важку роботу у колгоспі. Дорош відповідає, що для побудови комунізму потрібно "виймати руки з галіфе" і робити трудову дисципліну. Оксен каже, що зі старими людьми далеко не поїдеш, молодь забирають на шахти й заводи, і випускники десятирічок їдуть вчитися до міста.
Х
Дорош відчуває себе у незвичній обстановці, адже перед ним немає військової служби, яку він не любив, і натомість природа, свіже повітря і здорові люди.
У корівнику він зустрічає Кузьму. Він скаржиться на свого помічника Митька, який нічого не робить. Він переконаний, що буде лихо: ріжуть корма, бо зима була люта.
Вони вичищають хлів. Дорош часто зупиняється, щоб відпочити, бо має слабке здоров’я. Він дивується незвичайною силою і майстерністю Павла Гречаного.
Гнат звинувачує Оксена, у тому, що він приймає на роботу людину з невідомим минулим. "Може, він із репресованих?" — думає Рева і йде відвідати Дороша.
Військовий навідріз відмовляється відповідати на будь-які його питання і радить їхати у район, де його точно знають.
Гнат приголомшений словами Дороша.
XI
Оксен запрошує на свої засідання не тільки чиновників, а й усіх бажаючих.
Коли Дорош заходить у контору, то не розуміє, що відбувається саме засідання правління, адже там дуже багато людей.
Дорош пропонує людям переобладнати ферми, тому що взимку у тих приміщеннях холодно тваринам. Він додає, що ферма — їхній доход, тому за перевиконання плану по молоці, вони отримають плату за шерсть.
Оксен відповідає, що вони працюють над розвитком ферми і мають деякі зрушення: раніше було дев'ять голів худоби, а тепер дванадцять. Дорош відповідає, що це не прогрес, коли за десять років господарства така статистика.
Після того засідання Валентин Дорош переїжджає на квартиру Сергія Золотаренка. Він каже, що з не зживеться в одному будинку з Гамалією.
ХІІ
Через два дні після невдалого сватання Тимко ледве не топиться у воді. Його рятує Джмелик.
Тимко бачить на ногах Орисі сліди від ударів батога. Він просить трохи потерпіти, адже вони не мають куди піти. Він обіцяє стати на ноги, самостійно заробляти на хліб, тоді вони й заживуть з Орисею.
ХІІІ
Орися йде до Ташані полоскати одяг. На річці зустрічає Лукерку. Вона розповідає, що зустрічається з Сергієм. Серед білизни Лукерки, Орися помічає носову хусточку, з двома літерами "Т.О.". Вона пригадує, як танцювала з Тимком. Коли їй зробилося жарко, вона вийняла хустинку і хотіла витерти собі чоло, але хлопець вихопив носовичок і заховав його до кишені. Тоді Тимко вперше поцілував її.
Тому, коли дівчина бачить свою хустину в руках суперниці, вона гнівається і б’є Лукерку. Дівчат насилу розганяє Охрімова жінка Федора. Вдома дівчина нічого не розповідає матері.
XIV
Колгоспникам видають халати і чоботи. На фермі заводяться нові порядки: висить режим дня. Дорош радить усім вчитися доглядати худобу. Годують тварин за графіком, чергування на роботі регулярне. Хорошу роботу заохочують додатковою оплатою. Нові правила впливають на роботу усіх працівників.
Завідуючий фермою наказує щодня видавати Гречаному по літрі молока за його самовіддану роботу. Явдоха рада усім реформам на фермі.
Дорош засмучений: надої падають, корму не вистачає. Оксен їде на хутір шукати коваля Василя Кира, який розважається у своїх далеких родичів і не з’являється на роботу.
Оксен повертається з хуторів п’яним. Дорош питає поради Григора. Чоловік розповідає, що недалеко є цукровий завод, але жом, який належав фермі, уже давно витратили.
Дорош вирішує все-таки спробувати попросити і їде на завод разом з Сергієм і Денисом.
XV
Дорош засмучений, бо артільні справи погані: трудова дисципліна в колгоспі пущена на самоплив. Він вважає, що потрібно її зміцнювати, враховуючи економічний стан артілі.
Дорош запитує чоловіків, чому люди крадуть. Сергій відповідає, що нічого не скаже, бо його звинуватять у контрреволюційній агітації, але додає, що люди з хлібом нічого не крастимуть. Іншою стороною є те, що зерно вивозять закордон, особливо в Німеччину. Дорош каже, що крадіжки відбуваються через низьку свідомість людини. Він зізнається, що сам корінний селянин.
Діставшись Чупахівки, вони бачать дуже великі черги людей, які теж чекають на жом.
Валентин Павлович відшукує начальство і просить дати корму, бо колгосп має погані справи. Чоловік мовчить. Дорош добре розуміє, що він хоче показати свої великі можливості перед іншими. Зам не підозрює, що маневр його спілкування розгадано. Дорош мовчки слідкує за чванством і безглуздістю зама. Нарешті йому виписують розписку на дві тонни жому.
Радісний Дорош бачить на дворі Сергія з рушницею. Він розповідає, що під виглядом сторожа наповнив свій віз кормом.
Троянівці благополучно приїжджають додому.
XVI
Суперечка Уласа і Гната не закінчується розмовою у хаті Ганни Ляшенко. Гнат шукає компрометуючі матеріали на хлопця. Улас же не змінює свою поведінку, вітається із Гнатом, але в душі не любить його зловживання службовим становищем.