Хлопець казав Юзі, що лиха доля змусила його, дворянина з діда-прадіда, працювати нещасним двірником. Але від сьогодні вони житимуть інакше. Закохані поїхали бік Вишнополя.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
20. Ревізія в шухляді
У прабабу синій шафі Софійка влаштувала ревізію і знайшла газету, у якій було повідомлення, що раптово збіднілі дворянські родини просяться на службу до землевласника Гордія Кулаківського. Він погодився за низькою ціною продати їм для проживання кілька невеличких будинків. А безкоштовно мешкати в своєму колишньому домі дозволив тільки родині безвісти зниклого Данила Міщенка. Софійці не подобалось, що Кулаківський продав обманутим людям їхні, вкрадені ним же, помешкання.
В якійсь іншій газеті дівчина знайшла повідомлення, що Міщенков бажає познайомитись із молодою, красивою, заможною вдовою.
21. Печальний фінал майже казки
До Мішеля і панни Юзі Софійка повернулась, коли ті під'їжджали до Вишнополя. Мішель виявився одним із двох синів Міщенка. А його маєтки – хатиною під солом'яною стріхою. У тісній чистій кімнатині жила мати Мішеля, молодший брат і дід. Відколи родину одурив Кулаківський, вони жили дуже бідно. Юзя була розчарована вбогістю Міщенків, а скоро її батько забрав її назад.
Софійка не розуміла, як опинилася в Кулаківського фотографія Міщенкового сина. І ще шкодувала, що кохання Юзі виявилося порохнявим.
22. У Половинчику
Софійка і тітка Сніжана відпочивали у бабусі в селі. Там тітка побачила на березі ставка якогось художника з Києва, який їй дуже сподобався. У селі його прозивали Пустельником.
Дідусь розповів, що село зветься Половинчиком, бо половина тутешнього жіноцтва з нечистою силою знається.
23. Кобила Мальва
Ввечері бабуся показала фото своєї прабабці Клави, а Софійчиної прапрапра. Клава померла молодою, коханий від неї відвернувся, вона сама доньку ростила. Хворіла тяжко, потім ніби одужала, проте щастя не зазнала. Це вона ті коралі десь узяла, ось тільки не вбирала ніколи.
На іншому фото були чоловік і жінка (дідуньо Павло й бабуня Горпина, що виходила заміж в коралях) і дівчинка. За ними ж стояла кобила Мальва, яка спочатку була улюбленицею панни Юзефи. Батько її розводив коней. Юзефа зібралася заміж за батрака Міщенка, але її віддали старому багатому графові, який не терпів кобили. Свою улюбленицю Юзефа пожертвувала на фронт Першої світової війни. Згодом її купив дідуньо Павло.
24. Відьмин ставок
Софійці було добре в селі, сумувала лиш за Чорнобілкою і шафою. Якось дівчина з тіткою зустріли стару бабу, яка розповіла, чому ставок у селі називається Відьминим. Колись тут жила мама цієї баби, яка готувала зілля. Одна жінка із Вишнополя до неї прибилася і просила привернути чужого хлопця і зжити зі світу суперницю. Відьма згубила невинну душу, стратила й хлопця! Але та жінка вишнопільська щастя не мала: не своєю волею жив із нею чоловік.
25. Від чого здатен пропасти настрій?
З села Софійку зустрічали мама з Ростиком і Чорнобілка. Софійка тягнула візочок з братом, а мама несла гостинці з села. Раптом Софійка між перехожими побачила модну Ірку Завадчук, і настрій удівчини зіпсувався.
26. Страшна випадковість
Софійка перенеслася у часі в одну з Вадимових фотографій. Дівчина побачила молодика на ім'я Фрол і його старшу сестру Франю, стару дівку, яка хотіла вийти за Корнія. Але Корній мав дівчину Клаву. Франя вирішила піти до ворожки, щоб допомогла. Фрола таке не цікавило, він думав про полювання. Батько Фрола і Франі – старий Кулаківський, який не дозволяє топити у хаті, щоб зекономити. Фрол раптом застрелився, бо необережно витяг зброю зі скрині.
27. Франя не здається
Прокляття таки діяло: як казав Вадим, бабки є, щастя – ні грама! Що могла зробити Софійка? Та і небо з землею не сходилось ніде. Отже, тут вона діяти не могла.
Софійка знову помандрувала у минуле. Франя прийшла до ворожки після похорону брата. Ворожка сказала налякати Клаву (кохану Корнія) на ставку, а Корнієві давати пити зілля. Франя так і зробила. І тут Софійка зрозуміла, що дівчина Клава – її прапрапрабабця. Франя так налякала Клаву, що та мало не втопилася, але її встигли врятувати.
28. Побачення з бомжиком
Софійка зустрілася з Сашком, який зміг влаштуватися кур'єром на одну фірму. Сашко і Софійка згодом перестріли Вадима, який підколював, що скоро у Сашка і Софійки до весілля дійде.
29. Приборкання непокірної
Одного разу Софійка взяла фото з Мальвою, прапрадідусем Павлом, прапрабабунею Горпиною і малою Ніною (прабабою) і подалася до шафи. І ось що побачила.
Дідусь Павло з кобилою Мальвою пішов у поле орати, та з'явилися червоноармійці і забрали кобилу. Натомість дали поганого коня. Того ж дня в їхньому дворі отаборилися вояки, яких мусили ще й годувати. Ніна плакала. А солдати ніяк не могли осідлати Мальву. Тоді сказали, що вона належатиме тому, хто осідлає. Софійка скинула намисто, стала видимою, вхопила за руку Ніну (свою прабабусю) і повела до Мальви. Ніна змогла осідлати, і тепер Мальва знову була їхньою.
Один із солдатів був Мішка Міщенков – Мішель, Міщенків старший син. Юзя подарувала йому кобилу, коли зрозуміла після весілля зі старим, що любить його, а не старого графа. Та Мішелеві не потрібна була ні Юзя, ні кобила.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
30. Назрівають важливі події
Сніжана закохалася у Пустельника і відчувала себе щасливою.
Софійка знайшла в старих газетах повідомлення про те, що двірника з маєтку барона N після невдалої спроби викрадення баронової єдиної дочки панни Ю заарештовано й відіслано до Сибіру на три роки. Все майно злочинця перейшло до рук його опікуна, пана Кулаківського. Тепер стало ясно, чому в нащадків Кулаківського є світлини Міщенка-молодшого! Міщенко після Сибіру потрапив на фронт.
Франя Кулаківська тим часом підпоює Корнія приворотним зіллям. Парубок Франі не цурається, і вважає Клаву дурнуватою.
31. Що значить загнати економію?
Софійка знову у шафі і бачить молодшого сина Кулаківського – Якова, з дружиною Лизаветою і сином Васюнею. Було свято Покрови. Яків був дуже економним: йому було жаль грошей на фото, на навчання сина, на їжу, хоч мав повні засіки. Яків відправив жінку і сина додому, наказав не вечеряти і не світити, а сам пішов у якийсь будиночок, де грали в карти. Там він розповів людям, що його батька вбив мішок з кукурудзою, який на нього впав. Розповів і про Франю, яка вийшла за Корнія в Половинчик. Яків жалівся картярам, що бідний, хоч вдома мав усе.
32. Дідусева історія
Софійка з тіткою знов поїхали в село. Дівчина запитала бабу з дідом, чому ліс у селі називається Міщенським. Виявилось, що колись ліс тримав Міщенко – був у Вишнополі такий. Син Міщенка змінив своє прізвище. Чогось йому розхотілось Міщенком бути. Він ще разом із дідом Софійчиного дідуся документи ходив міняти. Дідові папери у громадянську війну згоріли, мусив поновлювати, і записали його не Вишня, а Ягода. Тітонька дивувалася, що їхнє родове прізвище було Вишня, а не Ягода. А дідусь сказав, що містечко Вишнопіль заснував козак Вишня. Потім неподалік од його куреня церкву збудували. Софійка зрозуміла, що біля тієї церкви зустріла сліпого старця.
33. Пристрасті у Половинчику
Художник з Києва досі був у селі, і тітку тягло до нього. Цього разу він малював краєвид зі скелею, але ніякої уваги на тітку не звертав.
34. Така довга ніч
Наступного дня Софійка повернулася додому і разом з Сашком пролізли у таємничу квартиру на першому поверсі. Діти дуже боялися. Вони проникли через відчинену кватирку, бо баба Валя регулярно провітрювала помешкання. Місцем засідки вибрали куток за розкладним диваном.
35. Іди, іди, дощику!
Вночі Софійка і Сашко побачили щось дивне. У квартиру прийшов чоловік і просив їсти. Якась дівчина бігала і шукала свою блакитну стрічку. Не знайшовши, плакала. Той, що прийшов, говорив, що купив нову. "Ха-ха-ха! Ха-ха-ха-ха!". "Ги-ги-ги-ги!". Зареготали всі, кожен на свій лад. Здійнявся гармидер, писк і ґвалт. Час від часу влітали якісь блідо-синюваті люди. Стрибали, танцювали, трощили меблі, обривали картини. Усе обірвалося перед світанком після чийогось голосного довгого свисту. У кімнатах знову були порядок і чистота. Тільки на килимі лежала блакитна стрічка!
Сашко і Софійка чимдуж втекли.
36. Таємна вечеря
Цього разу Софійка потрапила до оселі Якова Кулаківського, який ходив довкола жінки і сварив, щоб не витрачала запасів. Коли скнара пішов, жінка швидко приготувала їсти. Їли поспіхом, озираючись і прислухаючись…
37. Що ж далі?
Софійка пішла гуляти з братиком і відвідала Сашка. Хлопець вважав, що те, що діялося у квартирі – справа сусідки баби Валі. Софійка пропонувала забрати блакитну стрічку.
38. Невдала гостина
З однієї з мандрівок у часі Софійка дізналася, що одурений Кулаківським Міщенко довго переховувався, а потім повернувся до Вишнополя й кинувся в ноги рідній жінці, яка простила йому все. Син його молодший вдався совісним і роботящим. Оженився, вже й хлопця до школи віддав!
39. Пророкування старця
Софійка гнівалася на себе, що нічого не зробила з прокляттям: найстаршого Кулаківського прибито мішком, його молодшого самовпевнено-легковажного сина застрелила власна зброя, Франя мучиться з Корнієм, який згадує колишнє кохання, а Лизаветі (дружині Якова) ворожка напророчила голодну смерть.
Не йшло з голови почуте в іще одній мандрівці у минуле. Тоді сліпий старець дав бабуні Клаві заповітне намисто і мовив: "Як народиться в тебе Корнієва дочка, ти одужаєш! І ще пам'ятай: захочеш собі нову долю знайти – вбери ці коралі і не скидай. Коли щастя прагнеш дітям-онукам своїм – убирати не здумай, заховай далеко й подаруй своїй доньці аж на весілля!". Тепер було ясно, чому прапрапрабабуня намиста ніколи не вдягала.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
40. Поки там що
Софійка мандрує у час Васюні, сина Якова Кулаківського. У Васюні є жінка і двоє діток: Іван і Катерина. Виявилося, що Яків таки довів свою дружину Лизавету до голодної смерті, а сам удавився картоплиною на чужому обіді і помер.