Коли якось до нього прийшов дивний маленький чоловік в окулярах, із дивним заплічним мішком і дивною зброєю на плечі, Вигук вислухав його і повірив у кращий світ, де можна їздити без коней, де можна літати без чаклунства, де можна вирощувати багаті врожаї, не боячись негоди й набігів. Він хотів, аби всім стало легше, але стало важче. Їх, братів і його, завели в чужину й відібрали шлях назад.
Ден не казав принцам, задля чого він прийшов до Королівства на Скелях Синім Коридором, задля чого взявся допомагати принцам. Може, все це заради неї? Може, маленький чоловік в окулярах хоче стати великим чоловіком, героєм, Володарем, аби її голос потеплішав? У світі Вигука про таке було безліч легенд.
Висока дівчина йшла вулицею Вигукові назустріч. Дівчина пройшла зовсім близько, зачепивши за плащ рукою. Вигук помітив, що забув почистити плащ. Еріоні одразу вилетіла з голови і дискотека, і симпатичний хлопець з військового флоту, з яким щойно познайомилася. Але вона думала про реп'ях і брудний плащ (плащ був з голуб'ячим послідом, а тут, на астероїді, птахів не було). Та ще й переляк малої Вернейль через щура.
Наступний день був важким для класів, що мали у розкладі хімію. Невиспана хімічка спопеляла поглядом кожного, хто траплявся їй на очі.
Та в шостого класу хімії не було. Аг вертала додому в бадьорому настрої. Сутеніло. Аг подумала, що безпечніше було б одразу податися додому, тим більше, що консоль із грою лежала у неї в кишені, але був настрій погуляти. Був настрій податися далеко. Колись дід розповідав їй, що на землі були гори, а в горах жили її предки. Хлопці й чоловіки ставали навколо вогнища і танцювали танок мужності.
На дорозі починалися нічні перегони. Аг відбігла на узбіччя. Рев швидко наростав. Раптом звук зробився якимось дивним, ніби гонщики кружляли поблизу, а не рухалися далі. Гонщики танцювали хижий зловтішний танок, то підіймаючи свої потворні електроцикли на задні колеса, то виписуючи вихлясті вісімки. Їх було п'ятеро. У рухливих схрещених променях потужних фар розгублено рухалася чорна постать. Рука в рукавичці затуляла очі, блискуче біле волосся злітало й знов падало на плечі, коли принц Морок нервово озирався.
Аг заклякла. Дівчина мала з собою навушники. Вона перемкнула звук на вмонтований динамік, наклацала гучність на повну і включила пісню, в якій був звук сирени. Гонщики втекли, а Морок опустив руки й повільно роззирнувся, потім сів на бетонну закраїну й похилив голову на долоню. Йому раптом стало спокійно.
9
Вони сиділи втрьох у невеличкому готельному номері й говорили. Морок сказав, що навіть не знав, чи в дівчини була гра. Спалах сказав, що хоче додому і вибіг з кімнати, хряснувши дверима. Морок теж хотів підвестися, але Вигук утримав його за руку.
На перерві Аг відшукала найтихіший відтинок коридору і вмостилася на підвіконні. Поруч влаштувався Темний. Аг розповіла йому, що вчора врятувала Морока від байкерів.
Прибігла Фана і почала розповідати про останні новинки моди. Дівчина сказала, що вона – француженка, навіть за відсутності Франції. А темний говорив, що повне ім'я дівчини – Фонтана, бо з її губ ллється весь час потік слів.
У коридорі Фана зустрілася з однокласницею Барбі, і вони посварилися через капелюшок, бо обидві хотіли його купити, але він дістався Барбі. Після дзвінка на урок Фана подалася на горище. Вона швидко проскочила горище і шарпнула люк на дах. Лише невисокий залізний парканчик загороджував вихід на пожежну драбину.
Фана раптом посковзнулася, її занесло через парканчик, ноги зісковзнули з краю даху, і дівчинка повисла на руках, від жаху не здатна навіть закричати. Внизу – ані кущика. Навіть травички не було. Фана схлипнула. Несподівано Спалах врятував дівчину. Та ще й дав блакитного капелюшка. Дівчина сказала, що втопила гру у каналізації. Він розумів, що вона бреше. Спалах чомусь не розлютився. Він просто стояв і дивився собі під ноги. Лише тут Фана помітила, що принц худенький та невисокий на зріст, хіба трохи вищий за Темного, і дуже засмучений. Фана вибачилася. Спалах різко розвернувся і вибіг у низькі двері горища. Фана зійшла з горища, капелюшок поклала на підвіконня навпроти класу. Злість на Барбі минула. Раптом Еріона поклала руку на плече дівчини і сказала, що зараз Фана все їй пояснить.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
10
Еріона згадала, як у сім років відправлялася з Землі. Неможливо було уявити, що більше не буде неповторних світанків за вікнами, не зазиратиме крізь вікно червонясте око Місяця, не розкреслюватимуть феєрами небо батькові дрони, сповіщаючи турнір про зліт Дракона Десяти Крил, найкращого пілота континенту. Еріона сказала: "Все може бути, Фантазі. Один із них високий, весь у чорному, з темно-синім волоссям".
Еріона просила відвести її до принців. Фана погодилася. Після уроків вчителька кинулась слідкувати за Темним, Аг і Фаною.
Спалах у готельному номері говорив братам, що їм потрібна гра, щоб повернутися додому. Йому було шкода дітей. Морок сказав, що братові шкода дітей тому, що їм шкода його, тому, що в них так само немає дороги додому. Тільки в дітей – назавжди.
Вигук пішов слідкувати за дітьми. Принц допускав, що, можливо Ден планував виманити їх трьох сюди, а самому піти в королівство, навести там свій лад, запанувати в тому світі. Маленький чоловічок у смішних окулярах та строкатих кофтах став би великим володарем. Тоді у голосі далекої, мабуть дуже гарної, дівчини, з якою він спілкувався, було б менше байдужої відстороненості.
Фана й Аг сиділи в кущах навпроти Фаниного будинку. Аг була сердита, бо Еріона не прийшла. Страшний головний біль не давав почути думки двох дівчат, яким Вигук поклав руки на голови. Окремі картинки спливали перед очима, пульсували разом з його кров'ю, що билася в скронях. Каміння. Запах каміння й вітру. Високо. Вогнище гуде. Тіні. Ритмічний рух по колу. Вони танцюють. Їхні голоси низькі й загрозливі.
Квіти. Море квітів. Дрібних, строкатих, які ростуть у полі. Але в полі їх ніколи так багато не росте, так густо. Ноги – по квітах. І чомусь – плач. Вона чомусь так гірко плаче! Камінь. Маленький сірий камінець серед квітів. Ні, серед різнобарвних тоненьких дротиків, у маленькій пласкій коробочці. "Проведіть нас. Не віддавайте нам її. Відпустіть нас. Ми не хотіли заподіяти вам лиха. Ми думали, ваш світ легший за наш, але він не легший. Нам треба повернутися додому".
Вигук відчув якийсь рух і озирнувся. Перед ним стояла Еріона. Вчителька згадала, як Фана говорила, що йому треба заспівати. Він сидів на траві, очікувально дивився на Еріону, поруч спали дівчатка. А ще в нього є плащ, на який наробила пташка, ще вдома. І ще в нього є двоє менших братів і королівство десь на незатишних скелях. Нема лишень дороги туди. Еріона заспівала. Вона співала стару колисанку, якої її навчила мама. Там сніг, ніжний, пухнастий, падав на широке підвіконня. Там виблискували під ялинкою новісінькі санчата, подарунок до Різдва, там на ялинці світилися вогники й відбивалися у скляних кульках та гірляндах з блискіток. Там старий кіт вартував подарунки, поки не прокинуться маленькі господарі. Маленька дівчинка дивилася у кругле віконечко за товстим склом. Падає сніг. Якийсь сірий, ніби мертвий.
Від її болю й відчаю Вигукові зробилося зле. Так зле, що не було сили терпіти. Він схопився на ноги й пішов геть, погойдуючись і ледь бачачи дорогу перед собою.
Еріона стала будити дівчат.
11
Вони всі втрьох збиралися йти до Темного, показувати Еріоні консоль і радитися щодо майбутніх дій. Фана забігла додому, у дворі зустріла дядька. Він сказав, що йому треба консоль зараз. Ден міцно схопив її за руку. Фана сказала, що все знає: Ден хоче захопити світ задля Лори, але вона просто морожена риба.
Ден відпустив Фанину руку й замахнувся, аби дати їй ляпаса, та його руку владно зупинив Вигук. На обличчі принца Вигука не було люті, лише спокійне розуміння. Він говорив, що Ден ніколи більш не ступить до Синього Коридору. Прийшли Аг й Еріона. Аг сказала, що віддасть братам Синій Коридор.
12
Вони сиділи в кімнаті Темного й розглядали невеличку ігрову консоль зі знятою задньою панеллю. Сірий камінець так само був заплетений тоненькими дротами. Темний говорив, що камінчик відкриває коридор. І цей камінчик хтось дав Денові зі світу принців. Хтось, хто знає про Синій Коридор більше за Дена і за них.
Темний включив великий екран, увімкнув гру, пограв кілька хвилин і вимкнув. На вимиканні екран спалахнув синявою з блискавицями, і посередині закрутився темний, глибокий вир.
Принци підвелися. І тут сталося незвичайне. Фана кліпала очима, не ймучи їм віри. Плакала Аг, доки руки в чорних рукавичках не лягли їй на плечі. Морок сказав, що візьме колись Аг з собою. Фану теж. Еріона не хотіла, бо коли побачить усе, що є там, то після повернення сюди помре.
Морок вказав у глибину коридору. Там, на другому кінці, змалювалася маленька постать у такому ж чорному мундирі й військових чоботах. Це була Кітті (Акітея), сестра принців. Вона сварилася, що брати її кинули.
Вигук обвів очима дівчат, Темного та вчительку і сказав, що вони повернуться ще. Синява коридору сховала три постаті в чорних плащах. Еріона дивилася у синяву на екрані й робила до нього крок по кроку. Вона вже простягла руку, аби перевірити, чи справді в коридор можна увійти, коли екран зблиснув і згас.
Темний говорив, що про цей коридор не відомо нічого ні їм, ні принцам. Фана сказала, що Темний говорить так, ніби сам відкривав коридор, погуляв там і назад повернувся. Але хлопець одягнув свої темні окуляри, які надійно ховали його погляд.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.