Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 4
Зупинка в Зимовому домі. Каспарові приятелі. Кіт Фелікс перейменовує Доню. Каспар читає книжку, але Доня така втомлена, що нічого не розуміє. Історія життя Фелікса
1
Надвечір почався дощ, друзі змокли. Вони полетіли не до села, а до річки, де в темряві під височезними деревами сховався старовинний будинок. Вікна не світилися. Тут жили Каспарові найкращі друзі: кіт Фелікс і павук Альфред. На сходах вони знову перетворилися на самих себе, але теж мокрих. Доня змерзла. Зайшли у будинок, і Доня побачила гарного, але не пухнастого, чорно-білого кота – Фелікса. Кіт запалив камін. А Каспар пообіцяв збігати за вечерею на село. У павука Альфреда була меланхолія, він був на горищі. Каспар вийшов, а кіт запропонував Доні називатися Філією, адже так звучить її ім'я латиною.
Каспар тим часом переодягся в чорний костюм з білим комірцем. На ногах тепер мав сірі панчохи. Хлопець подав Доні довгу зелену сукню з чорним мереживом і щось подібне до плаща, підбитого рудим шовком. Зразу було видно, що це старовинні речі.
2
Котові теж сподобався вигляд дівчинки. А потім була вечеря, яка складалася з молока, хліба та кількох смажених рибок. На вечері був присутній Альфред — великий павук-хрестовик. Кіт попросив Каспара прочитати улюблений уривочок про звірів приручених і неприручених…
Доня хотіла спати, але намагалася поводитись чемно. Каспар сказав, що книжка зникла. Але він знав її напам'ять.
Фелікс сказав, що це папуга вкрала книжку, щоб помиритися з хлопчиком. Каспар не хотів зараз бачитися з папугою Алегорією, хотів вислизнути звідси непоміченими. Кіт говорив, що Алегорія – їхній найбільший ворог, а хлопчик вважав її просто самотньою.
Далі Каспар зачитав уривок: "Приручуючи перших звірів, людина шанувала їх як братів по крові. Це вони зробили її сильнішою, а влада, як відомо, всіх псує. І повага змінилася небажанням зрозуміти душу тварини, а відтак — жорстокістю… Перша приручена тварина була, напевно, слабкою і потребувала захисту. Ці слабкі істоти породили собі подібних, у крові яких уже була неспроможність діяти самостійно. То був вік дитинства. Дорослість настала тоді, коли люди почали вважати приручених звірів своїми рабами, а згодом, що найгірше, речами. Річ, яка зіпсувалася, стає непотрібною... Коли звір хоче вашої ласки, то це його потреба, а не бажання вам догодити…"
Доня запитала: "А ті звірі, що в клітках, вони приручені?". "Це найдикіші звірі в світі!" — обурився Фелікс. Кіт розповів, що малим його викинули разом з братами й сестрами, Каспар підібрав його, вигодував і подарував цей дім.
Приручені пес, корова, кінь не викликають ні в кого подиву. Значно безглуздішим є приручення соколів та орлів. У них відбирають розум, виснажуючи голодом і безсонням, а тоді спускають з ланцюга, милуючись, як голодний птах полює. Цікава історія канарок з Канаркових островів: якими вони були колись і якими стали тепер. Жителі цих островів у давнину полювали, збирали плоди. І розводили канарок, вчили їх співати. Їхня мова і мова канарок були дуже схожі. Аж тут на острови прибули кораблі з цивилізованими європейцями. Загарбники вивчили мову місцевих жителів. Іспанці ніяк не могли підкорити сердешних дикунів, бо ті мали пташину мову і канарки вчасно сповіщали їм про наміри ворога. Тоді хитрі завойовники скористалися однією із своїх говірок, що нагадує свист. Вони навчили розмовляти нею дикунів і канарок. Досить швидко на Канаркових островах не залишилось жодного корінного мешканця. А канарки в клітках потрапили у різні кінці світу, легко підхоплюючи будь-яку мелодію. Стали розвагою для людей. І не знають своєї батьківщини, їхня домівка — клітка.
Розділ 5
Чому папужку Алегорію не люблять. Яка користь з географічної карти. Правила чемності, вважає Фелікс, потрібніші. Чим завинив поет Гете?
1
Доні снився Єдиноріг. Прокинулась, бо на неї впала книжка Фелікса "Етикет при дворі Людовіка Чотирнадцятого". На ногах дівчинки спав кіт. Каспар переніс кота, сказав вдягнути іншу сукню, а автра вони вирушать в дорогу.
Уночі тут був Єдиноріг, і хлопчик переконався, що він пішов до моря.
Доня пішла вмиватися, на неї чекала чудова сукня. Коли зайшла у вітальню, то Каспар говорив із зеленою з червоним дзьобом папужкою. Вона була така яскрава, наче щойно вилізла з фарби.
Хлопчик казав папузі, що у них нема нічого спільного. Алегорія хотіла, щоб Каспар сидів у будинку, читав книжки і писав вірші, які вона нашіптувала. А Каспар задихався в чотирьох стінах. Алегорія пропонувала хлопчикові перекинутися на лебедя. Та тут Доня сказала, що їм більше горобці подобаються. Зайшов і Фелікс, назвавши папугу напханою чужими думками, як опудало ватою.
"Якби я тебе послухав, хто б тоді пізнавав справжню суть звірів? Не треба чіпляти на них етикетки: лисиця-хитрунка, заєць-боягуз, осел-впертюх… І людину не можна оцінювати однозначно", — говорив до папуги Каспар.
2
Після сніданку Каспар попросив кота знайти карту України. Друзі розглядали карту. Доня спитала про країну, де раніше жив хлопчик. Країна була вдвічі менша від України, місто називалося Веймар. Кіт сказав, що шкода, що Каспар не познайомився з письменником Ґьоте, котрий написав "Рейнеке-лис". Феліксу не подобалось, що у цій поемі лис був дуже поганим героєм. А Каспар сказав про це так: "Люди наділили звірів усіма своїми вадами і злочинствами. Мені соромно, що я людина".
Каспар сказав, що їм з Донею треба на південь і найкоротшим шляхом. Єдиноріг буде оминати міста, і вони зможуть його випередити. Фелікс вважав це марною справою, бо Єдиноріг їх не послухає.
Розділ 6
Приємна бесіда з Альфредом. Чому павуки не тчуть килими. Посвячення Каспара в лицарі. Справжнім лицарям не потрібен меч. Доня боїться. Її втішає Алегорія.
1
Доня-Філія розмовляє з павуком Альфредом. Доня згадала, що Альфред хворий на меланхолію, і сказала: "Я ще не зустрічала такого гарного й чемного павука, як ти, Альфреде". Та Альфред сказав, що йому потрібні інші павуки. Дівчинка пообіцяла більше не змітати вдома павутиння. А павук розповів історію: колись жила жінка Арахна, котра вміла чудово ткати. Богиня Афіна викликала її на змагання. Виткали вони килими й показали іншим богам. Ті, звичайно, вирішили, що богиня вміє краще. А бідну Арахну перетворили на павука і загнали в темний куток.
А ще Альфред придумав, що Філії треба подорожувати з лицарем, котрий здатен захистити її від ворогів. Тому вони повинні посвятити Каспара в лицарі.
2
Каспар з Феліксом уточнювали, який найкоротший шлях до моря. Справа ще в тому, що морів на світі багато. І крім них, є кілька океанів. А в Україні є два моря – Чорне й Азовське. Зрештою вирішили подорожувати, куди поведе інтуїція. Каспар говорив: "Ми з Філією мусимо попросити вибачення у звірів за всіх людей. Ми повинні прийти самі, з похиленими головами і чистими серцями…".
3
Друзі почали церемонію посвяти у лицарі.
Альфред сказав, що це потрібно хоча б заради Філії, бо діти потребують не менше захисту, ніж звірі. Фелікс говорив, що відчуває, що ця подорож не закінчиться добре. Філія відірвала один бант зі своєї чудової сукні… Каспар став на коліно, а Фелікс взяв білу троянду (замість меча чи зброї) і сказав: "Шановне товариство, пані та панове! Ми зібрались тут, щоб дати нашому доблесному Каспарові друге ім'я, яке він заслужив багатьма шляхетними вчинками. Щойно він відрубав мечем голову Географії, усвідомивши, яку шкоду приносить ця згубна вигадка. Самі поміркуйте — на карті є річка, а насправді вона давно висохла. Захочете, приміром, половити жаб на болоті, а його давно висушили меліоратори. На карті ліс, а насправді — село. Оце вам Географія! Віднині Каспар не вірить у неї, а вірить власній любові до звірів, птахів, комах".
Віднині Каспар носив нове ім'я – Срібний Лицар Звірів. Доня і Каспар поклалися одне одному, і дівчинка перев'язала йому рукав сріблястою стрічкою, яку раніше відірвала від сукні.
А Каспар став на одне коліно й поцілував їй руку. Альфред почепив на палець Каспара сріблясту павутинку. Так само зробив і для Філії.
Після церемонії Каспар взяв на руки Фелікса і притулився до нього щокою. Альфред виліз на плече Каспара. Доня раптом відчула, що вона зайва і тихенько вийшла.
4
Пішла вона дорогою до мосту. Раптом у плече щось вчепилось кігтями. То була папуга Алегорія. Дівчинка сказала, що вирушає додому.
Вони перейшли міст і сіли під кущем поговорити. Папуга сказала: "Книгу написав зневірений чоловік, а таких треба найбільше остерігатись. До речі, як тобі малюнки?". Доні не подобались чорно-білі малюнки, на котрих убивають, або є поранені. "Хіба можна довіряти книзі, у якій такі бридкі малюнки?!" — запитала Алегорія. "Якби мене попросили, я б провела вас до Єдинорога найкоротшим шляхом. Але Каспар хоче знайти його сам. Я однак вас не покину, бо лише Алегорія спроможна тримати якийсь лад на цьому світі" — продовжувала папуга.
Та раптом прибіг за Донею Каспар.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 7
Доня розмірковує над книгою, яку Каспар читає овечкам. Хмаринка в небі. Дивовижна калюжа. Ворона та її скарби. Подарунок старому будинку.
1
"Людина віднедавна почала соромитися того, що звірі її родичі… Людина сама себе хоче знищити. Через те вона намагається оточити власне життя механізмами, замінити природне штучним. До чого це призведе? Механізми можуть перетворити в машину саму людину. Це вже почалося. Перша ознака — байдужість. А друга — самотність. Тварини не знають самотності, дикуни — теж.