Генрі подобається образ Богдана, його оптимізм. Образ дівчини вважає авантурним.
XVII
Бриг готовий і його спущено на воду. На ньому я, Богдан і Сев. Сев витягає нам горіхову колодку, з якої Богдан хоче вирізьбити майстра корабля. На острові Пао він часто цим займався. Там його хазяїном був малаєць, у дочку малайця Богдан був закоханий. Її звали Баджін.
Богдан працював над горіховою колодою, з якої вилуплювалася червона дівчина, її обличчя нагадувало обличчя Баджін. Дівчина піднімала руки над головою, ніби пірнаючи під воду. Вона вестиме корабель, підставляючи своє горіхове тіло всім вітрам.
XVIII
На закінченому кораблі мала бути перша ніч, коли тут ночуватимуть люди. На кораблі чекав на нас з Тайах Сев. Ми приготували вечерю та вино. У кухні був Богдан.
Під час вечері Сев запитує Тайах, кого вона з нас двох вибирає. Це розгнівало дівчину і вона сказала, що вибирає нас обох. Дівчина нас покидає, давши зрозуміти, що ні зі мною, ні з Севом не буде разом.
На палубі на нас із Севом нападають двоє рибалок. Ми вдвох хутко втихомирили рибалок, вони тікають.
XIX
Оце і всі спогади. Тепер ранок і я бачу, як прокидається Місто. За бульварами видно порт.
Зявляється мій син Генрі. Генрі бере дочитувати мої мемуари. З кімнати лине до мене з телефону голос Майка. "Тату, – кричить він, – лечу над південними морями і згадав тебе. Біля мене сидить гарненька пасажирка. Вона просить мене проспівати "Пісню капітанів". А тобі я обіцяв її мелодію. Слухай!"
Я чую його голос. З останніми рядками пісні заходить Генрі. Таким чином, уся родина вкупі. Я ніби знову починаю жити.
Попід нами знайома земля,
Капітан!
Кораблі підняли якоря,
Капітан!
Стислий скорочений переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.