Спочатку Гнат наказав повісити Шмигельського, але Шмигельський не боявся смерті, не вважав себе зрадником. В Гнат мабуть міг би навіть помилувати Шмигельського, якби той допоміг помститися Саві… Але Шмигельський не міг на це піти: "Як сонце й місяць ніколи не зійдуться на своїй путі, так ми не зійдемось думками."
Гнат наказав прострелити Івану лоба…
Гнат вирішує взяти Медведя і Кравчину і піти до Сави, щоб помститися.
ДІЯ 5
Сава Чалий живе з дружиною Зосею, місяць тому в них народився син, якого дружина теж вирішила назвати Савою. Глядіти дитину допомагає баба.
Зося переживає, адже Іван Шмигельський погнався за гайдамаками, і вістей від нього не має. Переживає Зося і за Саву, але бабуся намагається її заспокоїти, адже в його вся міліція під рукою, і козаки в дворі вартують. Хоча сам Сава не з боязких, часто варту навколо себе розпускає.
Зося і Сава живуть щасливо, люблять сина, але Сава часто шкодує, що пристав на службу до Потоцького, адже людям від того жити краще не стало. Бентежить його що грецьку віру намагаються витіснити з України, уніятські попи виганяють грецьких з їх церков.
Зося підтримує чоловіка, адже знає що він буде боронити грецьку віру. Сава ж сам розуміє, що Потоцький його ненавидить в душі, і лише одного друга Шмигельського він має, який постійно боротись проти кривди помагає.
Саву Чалого викликає натовп на вулицю під приводом Кульбаби, але Зося не пускає чоловіка на вулицю, бо відчуває якусь небезпеку, просить поставити охорону надворі.
Згодом приїздять до Сави Яворський і Жезницький, для них накривають святковий стіл. Шляхтичі вітають Саву з отриманням звання полковника за те що він у поход послідній розвалив град запорозький на річці Бугові і розігнав відтіль ватагу запорожців-гайдамак, спаливши церкву їх. Сава зізнається, що церкву спалив ненавмисно. Саві вручають громоту і листа, і повідомляють, що Потоцький просить прибути до нього завтра на обід і разом з тим принять ще подарунок.
В листі вказано, що гетьман подарує синові Сави сто тисяч злотих, якщо той охрестить його у католицьку віру!..
Вони п'ють за здоров'я сина, спілкуються, і йдуть додому.
Наодинці з Зосею Сава виказує своє роздратування, через те, що Потоцький вирішив його купити. Сава ніколи не згодиться охрестити сина в католицьку віру, щоб заспокоїти чоловіка Зося каже, що сама готова прийняти грецьку віру, щоб їх сімя жила спокійно.
Зося. А коли так, то не тілько син твій не буде католиком, але і я, жона твоя, пристаю до грецької віри, і не посміє нас ніхто за те судить, бо жона і муж — тіло одно, а в однім тілі і дух повинен буть один!
Чалий розповідає, що шкодує про зраду гайдамаків, що хотів би жити з нею на березі Дніпра, а Зося готова на все, щоб бути поруч і не хвилюватися за чоловіка коли той йде ловити гайдамаків. А ще Зося страшно боїться помсти Гната, і тому просить чоловіка втекти далеко від людей.
Чалий намагається заспокоїти дружину, але й самому неспокійно на душі. Йому здається, що він чує як хтось за вікном каже "добривечір". Але ні сам, ні Джура нічого на вулиці не бачить.
Зося йде спати, а Сава сідає писати листи…
Він думає над тим, що вже нічого не виправиш, а хотів би він повернутися на Січ, але розуміє, що вороття не має…
Як несподівано бачить у вікні закривавлену голову Шмигельського… Виходить на вулицю, але там все тихо…
До будинку входить поранений козак, який повідомляє, що загін Шмигельського був розбитий, а самого Івана він не зміг знайти. Сава Чалий розумів, що це справа рук Гната і вирішує негайно їхати на місце битви, щоб знайти гайдамацьке гніздо, і заплатити за смерть Шмигельського
Сава відправляє Джуру розіслати три листи, але перед ти просить привести козаків для охорони двору.
Зося зрозуміла, що щось трапилося, а дізнавшись, що сотню Шмигельського розбито і Сава збирається їхати в похід, вирішує їхати з ним до Немирова і чекати його повернення там. Сава відмовляє жінку, адже вдома її будуть надійно охороняти, вони прощаються і вона йде в спочивальню.
Сава залишається сам, в будинок входять тихо Гнат, Медвідь і Кравчина.
Вони оточують його з усіх боків, перекривши доступ до зброї і вбивають…