Також для приготування хлібу потрібно щось від самої людини. Вперше Рудольф зміг приготувати хліб, коли декілька капель його поту впали до машини, куди він кинув траву, яку перемелювали жорна сонячної машини. Рудольф вже другий тиждень їв тільки цей хліб, і тому відмовлявся від звичайної їжі, яку йому приносила мати.
Але цей сонячних хліб не може їсти кожен, хліб може їсти або людина, яка його приготувала або її родичі (мати і батько). Еліза, яку захопив цей винахід не змогла відчути дивовижний смак хліба, і не змогла його приготувати, так як сонце вже заходило. Еліза пообіцяла неодмінно прийти наступного дня і приготувати сонячний хліб для себе.
А наступний вчинок Рудольфа шокував всіх присутніх — він вийняв корону Зігфріда і повернув її Елізі. Виявляється весь цей час вона знаходилася в нього, він при розробці сонячної машини думав, що діаманти зможуть передати сонячну енергію рослині, але ця ідея не підтвердилася. Він вкрав її для благородної цілі, так як діамантів йому було ніде взяти, то він взяв один діамант з корони. Рудольф щиро вибачався, пояснюючи це благородністю своїх цілей.
Адольф захоплений ідеєю обіцяє зробити Рудольфа наймогутнішою людиною Німеччини, адже його винахід прославить їх країну. Хоча Рудольф не створював її для заробітку грошей, і його це не цікавить, але Адольф бере усе в свої руки і їде до Мертенса, щоб розповісти про геніальний винахід Рудольфа Штора.
ЧАСТИНА II
Могутній реальній політичній і економічній силі в романі протиставлено винахід геніального інженера Рудольфа Штора — сонячну машину, що символізує визволення від усіх економічних, соціальних, політичних форм утиску.
З появою сонячної машини, яка забезпечує даровим хлібом, люди забувають про все: працю, обов’язки, прагнення. Натовп безчинствує, і це дуже схоже на перші часи після революції. У той час, коли свідома частина людей бореться й гине, інші живуть за девізом: усе можна! Хапай!
У романі переконливо показано, що людина, яка прагне стати над добром і злом, скидає всі суспільні обов'язки, перетворюється не стільки на вільну і всевладну істоту, оскільки на примітивну жуйну тварину. Автор доводить, що людство врятовується не стільки Сонячною машиною, скільки усвідомленням потреби суспільно-обов'язкової й організованої праці, поривом до нового життя. Сюжет роману розгортається двома лініями: боротьбою за Сонячну машину та негараздами нерівного, непереборного кохання принцеси Елізи до геніального плебея Рудольфа Штора.
Саме Рудольф Штор допомагає повернути людей до праці. І, несподівано, з іншого боку до того ж висновку приходить володар Всесвітнього банку Мертенс. Спочатку випробувавши всі засоби, щоб знищити машину та її винахідника, він потім бере у свої руки організацію праці й порядку.