І
Поема починається зверненням автора до українських дівчат. Він щиро радить їм не кохатися з москалями (офіцери царської армії), "бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами". Москаль піде потім у свою Московщину, а збезчещена й кинута ним дівчина гине, а разом із нею гине від горя її стара мати.
Не слухаючи батьків, Катерина покохала москаля, "як знало серденько", ходила до нього в садочок, цілувала його карі очі, поки не занапастила свою долю...
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люди,
Роблять лихо з вами...
І.
Не кохайтеся, дівчата, з москалями, бо вони — чужі люди, лихо з вами зроблять та й покинуть. Підуть у Московщину, а збезчещена й покинута дівчина гине, гинуть із горя та сорому і її батьки.
Не слухаючи батьків, Катерина покохала москаля (офіцера царської армії), "як знало серденько", ходила до нього в садочок, поки не занапастила свою долю. Про неї по селу пішла "недобра слава", але вона, засліплена коханням, на це не зважала...
Персонажі поеми:
Катерина — сільська дівчина, головна героїня твору;
Іван — москаль, коханий Катерини.
Поема починається застереженням автора: "Кохайтеся чорноброві, та не з москалями" (москалі – солдати російської армії), адже потім москаль поїде геть, а покинута ним дівчина лишиться сама, збезчещена.
Катерина, головна героїня поеми, не послухала людей, покохала москаля Івана усім серцем...