Роберт Луїс Стівенсон — Острів скарбів (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 5 з 8

Тоді друзі вперше побачили капітана таким розгніваним. Згодом він сказав, що впевнений у своїй перемозі, бо вони мають укріплення. Друзі почали готуватися до захисту. На сімох чоловік вони мали 20 мушкетів. Капітан розставив усіх з різних боків. Сам капітан і Джім мали набивати мушкети, бо стрільці з них були погані.

Десь через годину Джойс просунув мушкета в стрільницю і пальнув. Тоді з лісу навсібіч знялася запекла стрілянина. Коли ж розвіявся пороховий дим, навколо частоколу й у лісі стало знову тихо й порожньо. Згодом з півночі розлігся гучний крик, і невеличкий гурт піратів вискочив з лісу й побіг прямо до частоколу. Ту саму мить із заростей знов заторохкотіли постріли, і одна куля, влетівши в двері, розтрощила лікарів мушкет. Нападники швидко подерлися через частокіл. Сквайр і Ґрей стріляли раз за разом. Троє з нападників упали: один у загороду, а двоє — по той бік. Двоє лежали на землі, один утік, але чотирьом таки пощастило перелізти через частокіл всередину. Решта піратів — сім чи вісім чоловік, що засіли в хащах, безугаву обстрілювали блокгауз.

Четверо нападників з вереском кинулися до блокгаузу. Один з піратів, ухопивши за цівку Гантерів мушкет, вирвав його і так стусонув Гантера кольбою, що сердега непритомний упав на підлогу. Ще один пірат зненацька з'явився у дверях і замахнувся кортиком на лікаря. Капітан крикнув, щоб друзі вибігали надвір і озброювалися кортиками.

Джім схопив кортика і вискочив з дверей на денне світло. Перед його очима лікар гнав схилом того пірата, що на нього напав, і завдав втікачеві рану в обличчя. Раптом Джім наскочив на Ендерсона. Той голосно вереснув, і кортик його зблиснув на сонці. Ухиляючись від удару, Джім спіткнувся на сипкому піску і покотився сторчголов з пагорба. Коли він вибігав з блокгаузу, то побачив, що перемога все-таки за капітаном Смоллетом.

За хвильку нападницький гурт зник і біля блокгаузу лишилося лежати п'ятеро піратів: четверо по цей бік огорожі й один ззовні. Та перемога дорого коштувала, бо Гантер лежав непритомний біля своєї стрільниці; у Джойса була прострелена голова, і він уже не ворушився. А посеред приміщення сквайр підтримував капітана, якого поранили. Та все одно капітан радів: тепер їх було четверо проти дев'яти піратів. Насправді піратів на цей час лишилося тільки вісім чоловік, бо матрос, якого містер Трелоні підстрелив на борту шхуни, помер від рани того ж таки вечора.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ЧАСТИНА П'ЯТА

МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ

РОЗДІЛ ХХІІ

ЯК ПОЧАЛИСЯ МОЇ ПРИГОДИ НА МОРІ

Заколотники не поверталися і навіть припинили стрілянину з лісу. Друзі могли спокійно перев'язати поранених та приготувати обід. Поранений пірат помер під час операції, а Гантер віддав Богові душу вночі. Щодо капітана, то рани не загрожували його життю.

Пообідавши, сквайр із лікарем про щось порадились. Потім Лівсі озброївся, поклав у кишеню карту і, перелізши через частокіл з північного боку, швидко подався до лісу. Джім подумав, що лікар пішов на побачення з Беном Ґаном.

Згодом Джім напхав сухарями обидві кишені куртки, прихопив два пістолі, бо надумав дістатися до того місця, де схований човен Бена Ґана. Знаючи, що його не відпустять, Джім утік. Нагода випала, коли сквайр і Ґрей взялися перебинтовувати капітана.

Джім попрямував до східного берега острова, щоб далі йти з того боку коси, який виходив до моря і де його не могли побачити зі шхуни в бухті. Хлопець побачив біля шхуни шлюпку, на якій був Сілвер. Він залишив на шхуні двох піратів, в одного був на голові червоний ковпак.

Почало швидко смеркати. Була вже майже ніч, коли Джім добрався до білої скелі на косі. Під скелею виявилась малопомітна невеличка западина, поросла зеленим мохом. У глибині западини видніло маленьке шатро з козячих шкур. Джім заліз у западину, підняв край шатра й побачив там Бен-Ґанового човна. Це була кривобока рама, обшита козячими шкурами, хутром усередину. Джім ледве вміщався в цьому човнику. У ньому була вузенька лавочка для весляра й опора для ніг, лежало там і невеличке весельце.

Джім міг вернутися до блокгаузу, але у нього виник інший план. Він надумав підплисти вночі до "Еспаньйоли" й перерізати якірну линву, щоб течія десь викинула судно на берег. Джім був певен, що заколотники після сьогоднішньої невдачі тільки й мріють знятися з якоря і вийти в море. Цьому й слід було перешкодити.

РОЗДІЛ XXIII

У ХВИЛЯХ ВІДПЛИВУ

Човник виявився легким і рухливим, але заразом він був до того примхливий та хисткий, що кермувати його було просто несила. На щастя, течія підхопила Джіма й понесла в тому напрямку, де була "Еспаньйола". Хлопець опинився біля якірної линви, за яку й ухопився. Поки линва була сильно натягнута, Джім не наважувався різати, бо його могло вдарити. Коли вітер змінив напрям і шквал посунув "Еспаньйолу" проти течії, Джім вихопив з кишені ножа і почав різати. Із каюти лунали голоси, і хлопець прислухався. Там були Ізреєл Гендс і пірат в червоному ковпаку. Обидва, судячи з голосів, були добряче п'яні й запекло сварилися.

Коли шхуна попливла за течією, човник Джіма потягло слідом. Та йому пощастило таки відштовхнутися від небезпечного сусіди, але в останню мить йому попався в руки кінець кодоли, що звисав з корми. Джім одразу ж ухопився за нього, мабуть, інстинктивно. Йому раптом закортіло заглянути у віконце каюти. Гендс та його товариш зчепилися врукопаш і душили один одного за горло. Вони навіть не помітили, що шхуна пливе.

Течія завернула під прямим кутом, тягнучи за собою і важку шхуну, і хиткого човника. Шхуна поплила в чисте море. Нараз вона круто повернула градусів на двадцять, і Джім почув вигуки на борту. Хлопець подумав, що пірати припинили бійку, відчувши спільну небезпеку. Джім ліг на дно свого мізерного човника і здався на волю Божу. Вийшовши з протоки, шхуна мала попасти в смугу ревучих бурунів, і хлопець міг загинути. Так він пролежав не одну годину і навіть заснув.

РОЗДІЛ XXIV

ЧОВНИКОМ ПО МОРЮ

Коли Джім прокинувся, був уже ясний день, і човник плив уздовж південно-західного берега Острова Скарбів. Хлопець уже хотів взяти весло й прямувати в тому напрямку, але між нагромадженим скеляччям вирували й пінилися буруни, тож пливти туди було небезпечно. Також Джім боявся морських левів, бо ще ніколи не бачив цих тварин.

Джім вирішив проминути Буксирну Голову і приберегти сили на той час, коли спробує причалити до Лісистого мису, який здавався трохи привітнішим. Хлопець набрався сміливості й підвівсь у човні, щоб спробувати веслувати. Але на ході його прикро давалося взнаки навіть найменше порушення рівноваги. Наляканий і весь мокрий, Джім знову ліг на дно, а човник, здавалося, тут-таки ж опам'ятався і знов безпечно помчав між хвиль. Джім зрозумів, що треба спокійно лежати й не порушувати рівноваги. Зрозумів також, що можна спустити весло за борт і при слушній нагоді, коли буде рівніша місцина, трохи й повеслувати до берега. Так він і зробив. Хлопець хотів пити і був стомлений, але течія стрімко пронесла його повз мис. Перед ним знов розляглося безкрає море, а менш ніж за пів милі попереду була "Еспаньйола" з розпущеними вітрилами. Та судном зовсім не керували, і шхуна повертала в різні боки. Джім не міг зрозуміти, куди ж поділися пірати. Він вирішив потрапити на борт і повернути "Еспаньйолу" капітанові Смоллету.

Джім швидко наздоганяв шхуну. На палубі таки не видно було ні душі. Коли прова шхуни нахилилася над сусідньою, а бушприт завис над головою Джіма, він схопився на ноги й підстрибнув, зануривши човника у воду. Йому стало ясно, що шхуна потопила човника і що відступати вже нікуди.

РОЗДІЛ XXV

Я СПУСКАЮ "ВЕСЕЛОГО РОДЖЕРА"

Джім побачив на кормі двох піратів. Один з них, у червоному ковпаку, нерухомо простерся на спині, розкинувши руки. Другий, Ізреєл Гендс, сидів, голова його спадала на груди, а руки безсило лежали на палубі. Шхуна тим часом басувала й присідала, мов норовистий кінь. Вітрила надималися то в один галс, то в інший, а щогла аж стогнала, коли грот перехилявся з боку на бік.

Біля піратів на палубі були темні плями крові. Гендс ворухнувся і стиха застогнав. Джім підійшов до грот-щогли й насмішкувато сказав, що він знову повернувся на борт. Гендс спромігся лише попросити горілки. Джім побіг униз у каюту, де був вчинений страшний погром, бо пірати шукали карту. У комірчині Джім знайшов одну недопиту пляшку для Гендса. Собі хлопець взяв трохи сухарів, трохи сушеної садовини, повну жменю родзинок і шматок сиру. На палубі він поклав усе це біля стерна, якомога далі від стерничого, напився води з діжки, і вже потім дав Гендсові пляшку з горілкою. Джім почав їсти і спитав Гендса, чи сильно його поранено. Той відповів, що потрібен лікар, а той, у червоному ковпаку, уже помер. Джім оголосив, що тепер буде капітаном. Гендс понуро бликнув на нього, але не сказав нічого. Хлопець спустив чорного прапора й викинув його за борт. Гендс сказав, що підняв з мертвим піратом вітрила, щоб пригнати шхуну назад до бухти. Але тепер той мертвий, а сам Гендс поранений. Тож коли Джім перев'яже йому рану і дасть їсти, то він скаже, як треба кермувати шхуною. Джім попередив, що на Кідову стоянку вертатися не збирається, а хоче вести шхуну в Північну бухту й там причалити до берега. Гендс погодився. Швидко після того вітер уже мчав "Еспаньйолу" вздовж берегів Острова Скарбів.

Джім взяв свою шовкову хустинку, яку йому подарувала мати, і перев'язав рану на стегні Гендса. Трохи під'ївши та випивши ще пару ковтків бренді, пірат помітно побадьорішав, але він зловісно дивився і хитрувато осміхався до Джіма.

РОЗДІЛ XXVI

ІЗРЕЄЛ ГЕНДС

Вони допливли від північно-східного краю острова до Північної бухти. Але оскільки не могли спустити якоря і не наважувались увійти в бухту, поки не підніметься приплив, то в них з'явилося трохи вільного часу. По кількох невдалих спробах Джім поставив судно в дрейф.

Гендс запропонував Джіму викинути пірата в червоному ковпаку за борт. Хлопець сказав, що це йому не під силу. Тоді Гендс запитав, чи мертвий так уже повік буде мертвим чи колись іще може воскреснути. Хлопець відповів, що можна вбити тіло, але не дух.

1 2 3 4 5 6 7