Він закричав, кличучи Маму. Вона прокинулася, але добратися до нього не могла.
Мумі-троль здогадався, що сталося, коли побачив пагорб. Чмих оббіг зарослий ґанок і виявив, що ляда до льоху відчинена. Друзі пішли туди, а Гемуль залишився надворі стерегти Мамелюка. У заростях друзі побачили Ондатра, який гриз грушку. Він сказав, що Мумі-мама вирубує хащі, щоб звільнити з кабінету Тата. Мумі-троль почав їх кликати, Мама з'явилася і пояснила, що вони знову наламали дров з чарівним капелюхом. Коли Мумі-тато був звільнений, усі почали бавитися в "джунглі", забувши про Гемуля. Мумі-троль взяв собі роль Тарзана, Хропся була за Джейн, Чмих – сином Тарзана, а Нюхмумрик – шимпанзе Чітою.
Тим часом дощ ущух, настали сутінки, і зелений пагорб почав в'янути і сохнути. Гемуль назбирав величезну купу гілляк, приніс з дровітні сірники і розпалив посеред саду ватру, а потім спік хвіст рибини і почав їсти.
Коли родина Мумі-тролів та її приятелі з диких джунґлів таки проторували шлях до ґанку й відчинили вхідні двері, то побачили перед собою страшенно щасливого Гемуля, котрий уже встиг спожити сьому частину Мамелюка. Тато Мумі-троля запропонував спалити все бадилля. На заклик відгукнулися всі й розклали ще не бачене у Долині Мумі-тролів вогнище. Мамелюка запекли на тому вогнищі повністю і з'їли геть усе.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ шостий, де з'являються Чупсля і Трясля із загадковою валізкою, яких переслідує Мара, а ще мовиться про те, як Хропусь чинив правосуддя
Одного ранку на початку серпня мандрували горами Чупсля і Трясля й опинилися в Долині Мумі-тролів. Чупсля мала на голові червону шапочку, а Трясля волокла велику валізку. Вони прийшли здалеку й дуже втомилися. Подруги говорили чудернацькою мовою. Вони сторожко підійшли до будинку і поставали знічено біля сходів. У ту мить Мама визирнула у вікно і голосно сказала, що готова кава. Чупсля і Трясля так налякалися, що заплигнули через віконце до льоху, де зберігалася картопля. Мама подумала, що то щурі, тому наказала Чмиху віднести їм трохи молока.
Чмих у льоху довго кликав щурів, а потім сказав, що вони дурні. Трясля не стерпіла образи власної гідності і сказала, що він сам щур.
Отак Чупсля і Трясля замешкали у родині Мумі-тролів. Вони не галасували, ходили, тримаючись за ручки, і повсюдно тягали за собою свою валізку. Гемуль почав розуміти мову Чупслі і Траслі, тож виконував роль перекладача.
Першого дня, коли запала сутінь, Чупсля і Трясля на диво стривожилися. Виявилося, що вони бояться Мари. Мумі-тато не розгубився і оголосив, що всі повинні озброїтися і бути напоготові. Чупсля і Трясля залізли спати до шухляди комоду, навідріз відмовляючись покинути сховок.
Усі перебували в прикрій напрузі, з неспокійним серцем розійшлися по своїх кімнатах. Вночі, кілька хвилин на третю прокинувся Ондатр, бо його притисло до вітру. Сонний, він почапав на ґанок і відсунув від дверей канапу. Зненацька увімкнувся ревун. Будинок вмить сповнився криками, пострілами з рушниці й тупотом численних ніг. Усі збіглися до вітальні, а Ондатр пояснив, що йому просто захотілося в туалет. Він широко відчинив двері надвір. І враз… усі побачили Мару! Вона непорушно сиділа перед сходами на стежці й дивилася на них круглими незмигними очима. Була вона страшенно бридкою. Мара ще трохи повитріщалася на господарів і зникла у пітьмі саду. Мумі-троль з Нюхмумриком стояли на чатах, доки не зійшло сонце. Решту ночі Мара не давалася чути.
Наступного ранку Гемуль зрозумів, що Мара полює за валізкою і схоже на те, що валізка належить їй. Мама Мумі-троля сказала, що вирішити цю проблему може Хропусь. Той оголосив, щоб о 3 годині усі зібралися під кущем бузку. Коли всі зійшлися, почався суд.
Хропусь у перуці з деревної пряжі грав роль судді. Навпроти нього, на лаві підсудних, сиділи Чупсля і Трясля, смакуючи вишнями. Чмих був їхнім обвинувачем, а захищав крихіток Гемуль. Хропся була голосом народу, а родина Мумі-тролів виступала у ролі свідків. Нюхмумрик вів протокол судового засідання.
Під час суду виявилося, що валізка належить Чупслі і Тряслі, а вміст валізки належить Марі. Правосуддя вимагало повернути вміст валізки Марі. Народ просив оприлюднити вміст, але Чупсля і Трясля сказали, що це таємниця. Коли Хропусь уже думав над вироком, раптом дмухнуло холодом, сонце зайшло за хмару, садок посірів. З'явилася Мара й присунулася ближче до них. Та усе закінчилося щасливо: Мумі-мама запропонувала Марі замість вмісту валізи взяти капелюх Чарівника, бо це найвартісніша річ в усій Долині Мумі-тролів. Мама розповіла, що з капелюха виростали чудові маленькі хмаринки, якими можна було кермувати, чарівна солодка вода і тропічний райський сад! Мара попросила довести. Мумі-мама поклала до капелюха вишеньку, з якої скоро утворилася жменя червоних рубінів. Урешті Мара схопила чарівного капелюха і пішла геть.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ останній, дуже довгий, у якому мова про те, як Нюхмумрик знову вирушив у мандри, про відкриття таємниці валізки, про те, як Мама Мумі-троля відшукала свою торбинку і влаштувала з тієї радості велике свято, а також про появу Чарівника у Долині Мумі-тролів
Це було наприкінці серпня. Природа тривожно чогось очікувала, у повітрі вчувався запах перемін. Мумі-троль передчував, що станеться щось надзвичайне. Одного ранку, коли всі ще спали, Мумі-троль побачив, що ліжко Нюхмумрика порожнє. Тієї ж миті з-під вікна долинув таємний умовний сигнал – один довгий посвист і два короткі, що означало: "Які плани на сьогодні?". Друзі пішли до річки, вмостилися на поручнях місточка і згадали, що так само сиділи у перший весняний день після зими. Нюхмумрик сказав, що сьогодні вирушає в дорогу, а першого весняного дня повернеться знову. Мумі-троль попрощався з другом і дивився услід, як той йде. За якийсь час здалеку долинули звуки гармонії: Нюхмумрик грав свою улюблену пісеньку "В усіх звірят кокарди на хвостах".
Вдома на сходах ґанку Мумі-троль застав Чупслю і Тряслю, котрі ніжилися на сонечку. Трясля помітила, що Мумі-троль плакав. Жаліючи його, Чупсля і Трясля вирішили дещо йому показати, щоб він повеселів. Вони потягли Мумі-троля за собою під живопліт і привели його до своєї потаємної, схованої у найгустіших хащах криївки. Там була валізка, подруги її відчинили, і Мумі-троль побачив рубін завбільшки з голову пантери. Рубін був мінливим, наче море. Він то просто мерехтів, то переливався рожевими барвами. Мумі-трьоль зрозумів, що це той самий Королівський Рубін, за яким шукає на Місяці Чарівник.
Згодом Мумі-троль дізнався від друзів, що Мама у жахливому гуморі, Мумі-троль побіг до неї. Мама сиділа у вітальні, ледь не плачучи, бо зникла її торбинка. Мумі-троль оголосив пошуки. У будиночку розгорнулася велика пошукова акція торбинки, у які Мама тримала найнеобхідніші речі: чисті шкарпетки, карамельки, сталевий дріт, ліки від болю шлунку та всяке інше. Мама пообіцяла, що коли знайдеться торбинка, то вона влаштує для всіх величезну гостину.
Друзі перевернули догори дном увесь будинок, пустили дві телеграми: про те, що Нюхмумрик покинув долину Мумі-тролів, і про те, що зникла торбинка. Як тільки новини облетіли околицю, завирувало у лісах, у горах і над морем. Геть усі, до щонайменшої мишки, вийшли на пошуки торбинки. Коли Трясля і Чупсля дізналися, що всі шукають торбинку, то зрозуміли, що вона у них в криївці.
Була рівно 12 година, коли Чупсля і Трясля волокли удвох садом Мамину торбинку, їх запримітив яструб і негайно розніс новину, що торбинка знайшлася. Мумі-мама подумала, що Чупсля і Трасля знайшли торбинку у кущах. Вона так ніколи й не довідалася, що її торбинка слугувала спальнею для подруг.
Почалася підготовка до великої гостини. Банкет планували розпочати ще до сходу місяця. У саду, де мало відбутися свято, Хропусь розвісив паперові ліхтарики, Гемуль понаставляв у безпечних місцях петарди. Мама Мумі-троля замісила тісто на оладки у ванні, бо каструль не вистачало. Потім вони принесла з льоху 11 величезних слоїків з варенням.
Чупслю і Тряслю посадили на почесному місці за найбільшим столом. Коли стемніло вже настільки, що можна було засвітити ліхтарики, Гемуль вдарив у ґонґ, що означало: "Свято починається!". Тато Мумі-троля виступив з промовою. Мумі-мама привезла повну тачку оладок. Усі святкували, дивилися на феєрверки, пили пунш за Чупслю і Тряслю, а також за Нюхмумрика. Мумі-тато виніс у сад музичну скриньку і під'єднав до неї великого голосника. Вмить уся Долина закружляла у танку. На небо зійшов величезний серпневий місяць.
Чупсля і Трясля були щасливі. Вони подалися до свого потаємного сховку, принесли валізу і відкрили. Сад зненацька спалахнув червоно-рожевим сяйвом. Усі перестали танцювати, подумавши, що запустили новий феєрверк. А то був Королівський Рубін, невимовно гарний, який світився у траві.
Чарівник з Місяця помітив його полиск на Землі. Він викинув усі зібрані коштовності і, сівши на пантеру, подався на Землю. У долині Мумі-тролів він перетворився на білу мишу, а пантера стала чорним котом. Удвох вони зайшли в сад. Мумі-тато простягнув новоприбулим келихи з пуншем, однак ті не звернули на нього ані найменшої уваги.
У недоброму передчутті всі принишкли, перешіптуючись. Чупсля з Тряслею занепокоїлися, заховали Короля Рубінів до валізки. Та коли вони націлилися забрати валізу з галявини, миша стала Чарівником у білих рукавичках і з червоними очима. Він сів у траву, не зводячи погляду з Чупслі і Тряслі. Чарівник сказав, що шукав Королівський Рубін 300 років. Мумі-троль відповів, що Чарівник не може забрати рубін, бо Чупсля і Трясла викупили його у Мари.
Мумі-мама пригостила Чарівника оладками та варенням. Доки Чарівник ласував, гості наважилися підсунутися трохи ближче. Усім стало шкода Чарівника. Попоївши, Чарівник сказав, що не має права забрати Рубін силою. Те, що куплено, можна лише продати або подарувати. Та Чупсля і Трясля не погодилися обміняти чи продати рубін.
Чарівник сказав, що хай свято триває, а він для кожного виконає одне бажання.