Вони прибували сюди з усіх сторін світу. Туди і попливли наші герої. Вони не знали, що саме сьогодні гатіфнати прибули на острів.
Прибувши на піщаний пляж острова, мама розстелила скатертину і почала викладати їжу, а решта вирішили оглянути острів. Мумі-троль з хропусями та Чмихом подався до південного узбережжя острова, а Нюхмумрик, котрий полюбляв робити всілякі відкриття на самоті, попростував північним берегом. Гемуль рушив углиб лісу, сподіваючись відшукати там рідкісні рослини. Мумі-тато тим часом прилаштувався на прибережній скелі порибалити.
Посеред острова зеленіла галявина в оточенні квітучого чагарника. Саме тут знаходилося потаємне місце гатіфнатів, де вони збиралися раз на рік на Купала. Посеред галяви вони вкопали високий стовп, а на нього повісили великого барометра. Щоразу, проходячи повз барометр, гатіфнати віддавали йому глибокий уклін. І так сталося, що Гемуль забрів на галявину гатіфнатів і йшов так замислено, що гримнув чолом об стовп гатіфнатів. Гемуль вражено роззирнувся. Зроду-віку не доводилося йому бачити такої тьми гатіфнатів нараз. Стрілка барометра показувала "Дощ і вітер". Гемуль глянув на сонце і не повірив барометру. Він постукав по склу, і стрілка впала ще нижче. Гатіфнатам це не сподобалося, і вони почали оточувати Гемуля. Гемуль налякався і виліз на вершок стовпа, міцно вчепившись у барометр. Гатіфнати зімкнулися колом біля підніжжя стовпа й чекали. Гемуль заклав два пальці до рота і свиснув сигнал SOS. Нюхмумрик, який мандрував північним узбережжям острова, почув тривожний сигнал Гемуля і поспішив на допомогу.
Коли Нюхмумрик побачив Гемуля на стовпі, то порадив похитати стовпом, бо гатіфнати напевно відчують дрижання землі і злякаються. Друзі знали, що гатіфнати не говорять, не чують і дуже погано бачать, зате добре відчувають. Гемуль слухняно розхитував стовпом, гатіфнати врешті відчули під ногами неприємне тремтіння і враз сторчголов кинулися на всі боки. За мить галявина спорожніла.
Гемуль розтулив лапи і впав у траву, а потім забрав з собою барометра, хоч Нюхмумрик радив не робити цього. Коли вони повернулися до гурту, всі саме ласували упійманою Мумі-татом щукою. Побачивши, що Гемуль має барометр, Мумі-тато пояснив, що пристрій показує, якою буде погода – ясною чи дощовою. Він постукав по склу приладу і спохмурнів, бо барометр передбачав бурю. І справді — море над видноколом зловісно почорніло. Тато вирішив, що вони перечекають бурю на острові. "Пригоду" затягнули далі на берег, з вітрил та ковдр квапно збудували на узліссі курінь. Мумі-мама попідтикала курінь з боків мохом, Хропусь обкопав його рівчаком для стоку води.
Нюхмумрик вийшов на мис на розвідини і зненацька помітив маленького чорного вершника на чорному коні. Той з'явився лише на мить. Нюхмумрик здогадався, що то Чарівник на своїй чорній пантері!
Близько 8 години друзі вклалися спати, мама повкривала дітей ковдрами і сама заснула коло них, поклавши свою торбинку під подушку. Нюхмумрик тихо лежав і мріяв знову податися в мандри.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ четвертий, у якому Хропся позбулася гривки під час нічного нападу гатіфнатів і в якому розповідається про неймовірні знахідки на самотньому острові
Хропся прокинулася посеред ночі з відчуттям огиди: щось торкнулося її личка. Пахло паленим! Вона натягнула ковдру на голову й тихо покликала Мумі-троля. Той прокинувся і побачив, як між поснулими сновигали бліді світляні тіні. Нюхмумрик теж прокинувся і сказав, що то прийшли гатіфнати по свій барометр. Гроза наелектризувала їх, от вони й світяться. Якщо їх торкнутися — вдарить струмом.
Раптом маленькі істоти скупчилися в кутку, де спав Гемуль, і почали тягнути барометра. Один із гатіфнатів наступив Гемулеві на носа, і тоді роздався крик. Умить всі зірвалися на ноги. Зчинився неймовірний переполох. Гемуль налетів на полотнище вітрила й завалив куреня. Це було щось жахливе. Коли всі нарешті звільнилися з-під намету, гатіфнати вже давно зникли у лісі разом з барометром.
Мумі-тато сказав, що скоро почне світати, тож усі посідали на березі. Хропся заснула, поклавши голову Мумі-тролеві на коліна. Коли показалося сонце, Мумі-троль нахилився, щоб розбудити Хропсю, й помітив, що її чудова гривка майже цілком обгоріла! Напевно, тоді, як гатіфнат торкнувся її у темряві. То була справжня катастрофа! Коли Хропся прокинулася і виявила замість гривки лише обсмалений віхтик волосків, Мумі-троль і решта старалися втішити її.
Потім всі дружно заспівали ранковий гімн, покупалися, випили каву. Після цього мандрівники вирушили на пошуки предметів, які викинуло на берег море. Хропусь видряпався на найвищу вершину і знайшов місце, куди влучила блискавка під час негоди. Там було повно золота.
Тим часом Чмих знайшов корковий рятівний пояс, рогожку, щербатого черпака та старого черевика без підбора. Мумі-троль знайшов у воді великий барвистий буй і скляну кулю, у якій кружляли сніжинки і була крихітна хатинка. Мумі-тато знайшов багато дощок, з яких хотів зробити причал для "Пригоди". Хропся на самому краю мису знайшла велику дерев'яну жінку без спини. Жінка була вродлива, мала сині очі, волосся до пліч теж було помальоване в синій колір. Мумі-тато пояснив, що ця дерев'яна жінка — оздоба корабля: моряки часто увінчують форштевень судна дерев'яними фігурами королев. А спини нема, бо саме спиною фігура прикріплюється до носа судна. Хропся подарувала королеву Мумі-тролеві. Той почервонів і уклонився. Хропусь похвалився сестрі, що знайшов золото.
Навантажена по вінця "Пригода" врешті-решт попливла додому. На носі лежала дерев'яна жінка і щасливий Мумі-троль сидів біля неї. Хропся позирала на обох і мріяла бути такою вродливою, як дерев'яна королева. Мумі-троль усе зрозумів і сказав Хропсі, що королева має дуже дурнуватий вираз обличчя. Хропся втішилася.
Золотом, яке знайшов Хропусь, Мумі-мама вирішила обкласти грядки і то лише найбільшими шматочками, бо дрібні зовсім ніякі на вигляд.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ п'ятий, у якому розповідається про Королівський Рубін, про те, як рибалив Хропусь, та про загибель Мамелюка, а також про те, як будиночок Мумі-тролів перетворився на джунґлі
Було це десь наприкінці липня. Над Долиною Мумі-тролів зависла спека. На той час Чарівний капелюх перепросили й поставили на комоді перед дзеркалом. Спека вплинула на друзів Мумі-троля, вони тинялися один поза одного й раз у раз сварилися. Тому Мумі-мама вирішила, що друзям треба перебратися до печери, і хай повертаються тоді, коли між ними запанує лад.
У печері друзям дійсно було цікаво. Кожен випорпав собі зручну ямку й вимостив її для спання. Надвечір першого дня Нюхмумрик награвав вечірні мелодії, а потім запитав друзів, чи хочуть почути страшну оповідь. Він сказав, що цю байку йому розповіла одна сорока, коли він був ще малий. Ось що він розповів. На краю світу стоїть височенна гора, чорна як сажа і гладенька мов шовк. На самому вершечку гори височить дім Чарівника, у якому немає ні вікон, ні дверей, бо Чарівник завжди прилітає додому по повітрю верхи на чорній пантері. Ночами він літає світом і збирає рубіни. Чарівник може обернутися на будь-кого. Йому завиграшки просотатися під землю чи опуститися на морське дно, де лежать приховані скарби. Він колекціонує каміння і не буде щасливим, доки не знайде Королівський Рубін, майже такий завбільшки, як голова чорної пантери.
Нюхмумрик сказав, що бачив Чарівника на власні очі під час грози на острові. Сорока ще казала, що Чарівник мав високого чорного капелюха! Друзі зрозуміли, що той капелюх у них вдома. Чмих вважав, що капелюха здуло вітром з голови Чарівника, коли той летів на Місяць! Усі перелякалися, коли подумали, що Чарівник може повернутися за капелюхом.
Вночі був дощ, який замочив ямку Гемуля. Він хотів доспати поруч з Хропусем, але той не пустив його. Тоді Гемуль прокопав рівчак між своєю та Хропусевою ямкою. Скоро Хропусь прокинувся, насварився, і друзі вирішили збиратися на риболовлю. На "Пригоді" вони вирушили в море.
Тим часом Мама Мумі-троля у чудовому гуморі поралася в будинку. У саду поміж листя дерев ніжно шарудів дощ, і вона вирішила прибрати у будинку. На музичній скриньці Мама знайшла кілька стебел рослин, які Гемуль забув покласти під сушильний прес. Мама не зауважила, як випустила трав'яний клубок з лап простісінько в капелюх Чарівника. Після того вона пішла спати.
У морській глибині чатував на рибу натягнутий по дну перемет Хропуся – довга-предовга волосінь з почепленими на ній гачками. Хропся невимовно нудилася. Згодом друзі почали витягати перемет. Усі гачки виявилися порожніми, та раптом почала клювати риба. Хропусь вважав, що то Мамелюк, величезна риба. На жаль волосінь обірвалася, бо була надто тонкою. Хропусь заплакав, але Хропся вважала, що здаватися не можна. Вона запропонувала спробувати ще. Для цього складаний ножик Хропуся міцно прив'язали до троса шматком сталевого дроту, а за наживку послужила оладка.
Мамелюк швидко клюнув на оладку і потягнув "Пригоду" у відкрите море. Друзі боялися, щоб не запливти надто далеко, та згодом рибина розвернулася до берега. Мамелюк розлютився не на жарт. Він раз у раз шарпав та смикав на всі боки "Пригодою". Нюхмумрик добув з кишені гармонію і заграв на ній мисливську пісню. Мамелюк перевернувся догори черевом у воді. Ще ніколи в житті не доводилося їм бачити такої велетенської рибини!
Доки друзі тягли Мамелюка на буксирі до берега, дощ припустив дужче. Усі вирішили, що в печері мокро, тому треба повертатися додому. Взявши рибину з собою, вони рушили лісом. Та коли вони прийшли додому, то не побачили свого будиночка, а лише величезний зелений пагорб.
Доки друзі ловили Мамелюка, а Мумі-мама додивлялася пообідні сни, рослини з Чарівного капелюха почали буяти з чародійною силою. У вогкому повітрі з несамовитою швидкістю розквітали квіти й достигали плоди. Велетенські вуса брунькувалися й спиналися вгору сходами, ліани в'юнилися поміж меблями. У сусідній кімнаті Тато Мумі-троля писав свої Мемуари і раптом побачив непрохідні хащі.