Але Поліанна сказала, що прийшла сама, і звикла покладатися на Жіночу допомогу. Вона розповіла про Джиммі, але збагнула, що жодна з присутніх не поривається взяти до себе хлопчика. Зрештою, дружина священика несміливо запропонувала, аби громада взяла в опіку хлопчика, але Жіноча рада ухвалила відправити гроші на виховання хлопчиків в Індії, щоб їх за це відзначили у звіті.
У ПЕНДЛТОНСЬКОМУ ЛІСІ
Не вирішивши проблему Джиммі, Поліанна попрямувала до Пендлтонського пагорба, щоб прогулятися лісом. Там вона зустріла собаку, якого раніше уже бачила з містером Джоном Пендлтоном. Поліанна сподівалася побачити чоловіка, але його не було. Тоді вона звернула увагу на собаку, який ніби кликав її. Поліанна побігла за ним і знайшла містера Джона, який лежав на землі. Він зламав ногу і просив покликати лікаря Томаса Чилтона.
Поліанна відправилася в таємничий будинок Джона Пендлтона, щоб знайти номер лікаря. Дівчинка помітила, що скрізь у будинку була страшна пилюка. Вона викликала лікаря і повернулася до Джона.
ДО ПИТАННЯ ПРО ХОЛОДЕЦЬ
Того дня, коли потерпів містер Пендлтон, Поліанна трохи спізнилася на вечерю. Однак цього разу вона уникла догани, бо тітки не було вдома: раптово померла її кузина з Бостона, і довелось їхати.
Наступного дня, як і домовлялися, Поліанна зустрілася з Джиммі. Як і слід було сподіватися, Джиммі був розчарований, що Жіноча допомога віддала перевагу не йому, а невідомому індійському хлопчику. Поліанна вирішила, що треба написати її Жіночій допомозі на Далекому Заході...
Через тиждень після випадку в Пендлтонському лісі Поліанна якось спитала міс Полі, чи можна віднести холодець не місіс Сноу, а Пендлтону, який зламав ногу. Тітка була проти, але Поліанна пообіцяла, що не скаже йому, від кого холодець. Та й чоловік цей не знає, що вона небога міс Полі. Тітка дозволила, але наказала навіть не згадувати її імені у цього чоловіка.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЛІКАР ЧИЛТОН
Поліанна вдруге навідалася до містера Джона Пендлтона. Він трохи сердився, а Поліанна мило говорила і смішила його. Вона вважала, що треба радіти з того, що зламана тільки одна нога. Поліанна розповіла, що знає про поган. Так Джон дізнався про Ненсі і про тітку Полі Гаррінґгон. Поліанна розповіла про свою матір. Джон дуже здивувався, коли дізнався, що дівчинка — небога міс Полі Гаррінґтон. Поліанна призналася, що тітка просила не говорити, що холодець від неї.
Додому Поліанну відвіз лікар Чилтон, який був саме у Джона. Дівчинці так хотілося "щось зробити", і вона сказала, що лікар − найкраща професія на землі. Несподівано йому на очі набігли сльози. Він жив самотою: у нього не було дружини, а домівкою був двокімнатний офіс у пансіонаті. Чилтон дуже любив свій фах і зараз був розчулений.
Лікар висадив Поліанну біля дверей дому, всміхнувся Ненсі, що підмітала ґанок, і швидко поїхав геть. У вітальні міс Полі спитала дівчинку, що це за чоловік. Дівчинка відповіла, що це лікар Чилтон. Тітка запитала чи не подумав Пендлтон, що холодець послала вона. "Ні, тітонько Полі, я сказала йому, що ви не посилали холодець", — відповіла дівчинка. Міс Полі почервоніла, а Поліанна щиро здивувалася, бо тітка так і казала: не говорити, що холодець від неї.
ЧЕРВОНА ТРОЯНДА І МЕРЕЖИВНА ШАЛЯ
Якось вітер розкуйовдив волосся міс Полі і Поліанна помітила, яке воно прекрасне. Вона вирішила зробити тітці зачіску. Міс Полі важко було вмовити, але вона дала згоду. Дівчинка зробила милу зачіску з кучериками, прикрасивши волосся трояндою. Під час цього Поліанна розповіла, що написала про Джиммі своїй Жіночій допомозі, яка, можливо, зможе допомогти хлопчику.
Поліанна накинула на тітку чудову мереживну шаль, і в такому вигляді та виглянула у вікно. Лікар Чилтон, що саме проїжджав екіпажем, побачив її. Поліанна побігла до нього, і він сказав, що по неї прислав Джон Пендлтон.
Поліанна поїхала з лікарем, і дорогою він запитав, чи бува не її тітоньку він побачив у вікні, коли під'їздив? Дівчинка розповіла про шаль і зачіску, а лікар визнав, що тітонька — справжнісінька краля. Поліанна зраділа і сказала, що передасть ці слова тітці, та лікар попросив нізащо цього не робити. Він так і не пояснив, чому не можна казати.
ПРОСТО ЯК У КНИЖЦІ
Цього разу Джон Пендлтон зустрів Поліанну усмішкою. Він попросив пробачення за свою поведінку і подякував за порятунок у лісі і холодець. Потім хворий відправив дівчинку у свою бібліотеку, щоб вона принесла різьблену скриньку. Там лежали різні речі, які Джон роками збирав під час подорожей. Дівчинка розповіла йому про все своє життя, а коли уже йшла додому, чоловік попросив її приходити частіше.
Вдома після вечері Поліанна розповідала Ненсі про скриньку містера Пендлтона. Кухарка припустила, що Джон дружить з дівчинкою тому, що був закоханий у міс Полі Гаррінгтон. У Поліанни зародилася надія, що Джон і тітка помиряться, але Ненсі мало вірила в таке.
ПРИЗМИ
Спливали теплі серпневі дні, Поліанна вчащала до великого будинку Пендлтона. Вона тепер не сумнівалася, що Джон Пендлтон був колишнім коханцем міс Полі.
Поліанна розповідала містеру Пендлтону про тітоньку, а вдома розповідала тітці про Джона, хоч тітка майже ніколи не слухала і завше знаходила іншу тему для розмови. Подібна реакція була й тоді, коли Поліанна говорила про інших... скажімо, про лікаря Чилтона. З часом дівчинка відзначила, що тітонька має до лікаря особливе упередження: вона ніколи не лікувалася у лікаря Чилтона, а її сімейним лікарем був містер Воррен.
Наприкінці серпня Поліанна в черговий раз прийшла до містера Пендлтона. У кімнаті вона побачила справжню веселку, яка "зайшла" через фаустоване скло термометра на вікні. Чоловік наказав служниці принести великий мосяжний свічник, який мав багато призматичних підвісок. Він їх відчепив і наказав прикріпити на мотузку на вікні. Так утворилася казкова країна, скрізь танцювали різнокольорові блискітки. Того разу Поліанна розповіла Джону про свою гру, починаючи з милиць, які прислали їй замість ляльки. Джон сміявся, але його сміх був більше схожий на схлипування.
ДИВО ТА Й ГОДІ
У вересні Поліанна пішла до школи, яка подарувала їй нові враження. Дівчинка не забувала давніх друзів, але багато часу вона їм приділяти вже не могла. Джон Пендлтон був незадоволений цим, а якось запропонував переїхати жити до нього. Поліанна розсміялася і сказала, що не може покинути тітку. Чоловік розповів, що багато років тому дуже полюбив одну жінку. Він сподівався одного чудового дня привести її в цей дім, та вона не захотіла, і цей будинок став для нього купою сірого каміння, а не домівкою. Поліанна, вважаючи, що чоловік кохав колись тітку Полі, запропонувала, щоб він взяв до себе їх обидвох. В очах чоловіка відбився жах. Дівчинка сказала: "Ви ж самі щойно сказали, що мріяли мати тітоньку Полі за шлюбну жінку, аби тут була домівка...". Їхню розмову перебив лікар Чилтон, і Поліанна пішла додому.
ЩЕ БІЛЬШЕ ДИВО
Коли Поліанна поверталася додому зі школи, її наздогнав лікар Чилтон і запропонував підвезти. Він хотів поговорити про Пендлтона, який чомусь дуже розхвильований. Дівчинка розповіла лікарю Чилтону про розмову з Джоном і про те, що Ненсі казала, що тітка Полі і Джон − колишні коханці. Вислухавши дівчинку, лікар Чилтон дивно усміхався.
Коли дівчинка зустрілася з Джоном, то довідалася, що він був закоханий не в тітку Полі, а в її сестру, маму Поліанни − Дженні. І тепер, подружившись з Поліанною, він хотів забезпечити усім Поліанну. Дівчинка раділа, що тітка ще не знає вигадки про те, ніби вони з Джоном колишні коханці. Поліанна призналася Джону, що усе розказала тільки лікарю Чилтону, але він не рахується. "Ні, тільки не лікарю Чилтону!", − чомусь вигукнув містер Пендлтон.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ
Поліанна вирішила не покидати тітку і не перебиратися до Джона Пендлтона. Тепер перед нею стояло непросте завдання пояснити все Джону. І раптом у неї виникла гарна ідея. Поліанна побігла до містера Пендлтона, сказала, що вона потрібна тітоньці Полі, але він може взяти Джиммі Біна. Джон вважав це безглуздям, але, прощаючись, Поліанна отримала запрошення завітати до Джона разом із Джиммі.
ПРОПОВІДІ ТА ЯЩИК НА ДРОВА
В той час, коли Поліанна розповідала містеру Пендлтону про Джиммі Біна, преподобний Пол Форд йшов до Пендлтонського лісу, сподіваючись вгамувати неспокій в душі. Священик переживав, бо з кожним місяцем, попри всі заходи, справи в парафії йшли дедалі гірше. І от тепер він хотів придумати слова наступного недільного казання.
Поліанна, вертаючи додому від містера Пендлтона, зустріла у лісі преподобного. Довідавшись, що він не може придумати казання, дівчинка розповіла, що її батько теж був священиком і його теж багато чого непокоїло. Він говорив, що на мить не лишився б пастором, якби в Біблії не було стільки радісних текстів. Дівчинка розповіла священику все про гру в радість, а невдовзі Поліанна і Пол Форд, тримаючись за руки, спустилися з пагорба. Ввечері преподобний написав нове казання, яке починалося одним із восьмиста сонячних "радісних текстів", підказаних Поліанною: "Радійте в Бозі та звеселяйтесь, праведні, втішайтеся усі правдиві серцем".
НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК
Якось на прохання місіс Сноу, яка забула назву ліків, Поліанна завітала до кабінету лікаря Чилтона. Дівчинка спитала, чому він не одружується. Лікар сказав, що не завжди все залежить тільки від нашого бажання.
У останній день жовтня з Поліанною трапилося нещастя. Її збив автомобіль. Непритомну дівчинку занесли до її маленької кімнати. Сполотніла міс Полі і заплакана Ненсі поклали її в ліжко, а телефоном терміново покликали лікаря Воррена. Кістки дівчинки були цілі, але лікар був стурбованим, похитував головою і казав, що лише час може дати остаточну відповідь. Поліанна не приходила цілком до тями. Увечері прийшла дипломована медсестра, щоб доглядати її.
Лише наступного дня Поліанна розплющила очі й збагнула, де вона. Вона не могла встати і зовсім не відчувала ніг. Міс Полі плакала, бо дівчинка хотіла йти до школи.
ДЖОН ПЕНДЛТОН
Ще тиждень дівчинка нічого не тямила.