Луїза Мей Олкотт — Маленькі жінки (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Луїза Мей Олкотт

Маленькі жінки

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Події відбуваються у США у 1860−1861 роках. У центрі роману сім'я Марчів − мама Мармі, батько Роберт і чотири їхніх дочки − Мег, Джо, Бет і Емі.

Глава І

Гра в пілігримів

У Святвечір чотири сестри Марч говорили про завтрашнє Різдво. Джо, Мег, Емі і Бет жили у бідній сім'ї, а їх батько був на війні, де виконував обов'язки капелана. Бет вважала, що не треба сумувати, бо вони з сестрами разом і мають батьків. Цього Різдва мама попросила дівчат не дарувати одна одній подарунки, бо вважала, що поки чоловіки воюють, жінки не мають права витрачати гроші на задоволення. Джо, яка так любила книги, мріяла про нову, Бет хотіла отримати на Різдво ноти, а Емі − олівці. Кожна з них мала не більше одного долара, і ці гроші дісталися їм не легко: Мег няньчила чотирьох дітей у багатих людей, Джо доглядала капризну стару тітку, Бет цілий день наводила ляд вдома, а Емі ходила до школи і жалілася, що соромиться своїх старих суконь і того, що її батько збанкрутував.

Маргарет (Мег) мала 16 років, була найстаршою і найкрасивішою. Вона любила давати сестрам поради. Джозефіна (Джо) мала 15 років і вела себе, як хлопець. Вона жалала, що народилася дівчиною. Джо була висока, худа, смугла, мала густе довге волосся. Дівчина була підлітком і от−от мала перетворитися в дівчину, але противилася цьому. Елізабет (Бет) мала 13 років, була улюбленицею у сім'ї і завжди мирила сестер. Добра Бет обожнювала сестер і була переконана, що всі вони по−своєму геніальні. Вона ніби жила у своєму особливому світі і виходила з нього тільки до тих, до кого відчувала любов і повагу. Наймолодша Емі мала 12 років, була занадто манірною, високо ставила себе і мала сильний характер. Струнка, з голубими очима і золотими кучерами, вона старалася виглядати дорослою леді.

Дивіться також

Був вечір, і дівчата чекали повернення з роботи Мармі − своєї матері. Сестри вирішили купити завтра за свої гроші подарунки для мами: улюблені духи, нові тапочки, рукавички. Це мало бути сюрпризом. Сестри почали репетицію, адже кожного Різдва робили домашню виставу.

Згодом прийшла мама і розповіла, що сьогодні мала дуже багато роботи: вони цілий день упаковували і відправляли на фронт посилки. Для місіс Марч вечір був найщасливішою частиною дня. Дівчата оточили її і всіляко піклувалися про неї.

Під час вечері мама повідомила, що тато прислав лист − у нього все добре, а для дівчат він додав окрему записку. У листі містер Марч описував особливості свого воєнного життя, а в кінці написав, що дуже любить своїх доньок. До зустрічі з ними лишався рік, і батькові він здавався вічністю.

Цього вечора мама пригадала, як колись дівчата любили грати в "Мандри пілігрима". Вони прив'язували на спину торбинки, на голови вдягали шапки, у руки брали по палиці і мандрували в такому вигляді з підвалу до даху будинку. Місіс Марч вважала, що в цю гру люди грають все життя, бо кожен має свою ношу і прагнення до добра і щастя. Жінка запропонувала дочкам стати пілігримами і скинути під час мандрівки свої ноші−недоліки. Сестрам сподобалася така ідея. Кожна мала таке, чого хотіла б позбавитися, а тепер була нагода слідкувати за своєю поведінкою і вдосконалюватися. Мама порадила донькам заглянути зранку під подушки. Вечір закінчився тим, що дівчата з мамою співали, а Бет акомпонувала їм на старенькому фортепіано. Це вже було традицією − прокидатися і засинати з піснею.

Глава II

Різдво

Зранку першою прокинулася Джо. Хоч цього року на каміні не було панчох з подарунками, кожна з дівчат знайшла під своює подушкою Євангеліє. Кожна книга мала інший колір палітурки, а всередині були дарчі написи від мами. Мег вирішила, що мама не просто так подарувала їм Євангеліє, і дівчата вирішили читати кожного дня по кілька сторінок. Вони почали читати, а потім помітили, що матері немає вдома. Стара Ханна, яка давно жила в цьому будинку і виконувала роль служниці, сказала, що Мармі побігла допомагати бідні родині Хуммелів.

Поки мами не було, сестри підготували для неї подарунки: духи, тапочки, хусточки, на яких було вишито "мама". Емі встигла збігати в крамницю і обміняти маленький флакон духів на більший. Дівчина витратила всі свої гроші, і цим хотіла довести, що вона не егоїстка.

Мармі прийшла додому, і доньки подякували за книжки. Мама попросила дівчат піти з нею і віднести сніданок для бідної жінки, яка має шестеро дітей, а зовсім недавно народила сьоме дитя. Сестри і Ханна допомогли мамі віднести їжу і навели лад у бідному помешканні.

Вдома дівчата вручили мамі подарунки. Місіс Марч розглядала подарунки, читала записки і плакала. А ввечері дівчата влаштували вдома маленький театр. Вони запросили подруг і показали справжню акторську майстерність. Дівчата грали по кілька ролей, а в оформленні декорацій виявили неабияку винахідливість. Усі чоловічі ролі виконувала Джо. Після вистави мама покикала акторів і гостей за стіл. Дівчата дуже здивувалися, бо на столі були морозиво, цукерки та інші різноманітні ласощі. Мама пояснила, що все це прислав сусід містер Лоренс, який дізнався від свого онука, що зранку місіс Марч допомогла бідній жінці. Одна з запрошених дівчаток розповіла, що містер Лоренс дуже горда і зарозуміла людина, і свого внука нікуди не випускає, і хлопчик ні з ким не спілкується. Джо відповіла, що цей хлопчик добрий, бо одного разу приніс їм їхню кішку, яка загубилася.

Це Різдво видалося дівчатам дуже гарним, вони тільки жаліли, що воно не таке добре для їхнього тата.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Глава III

Лоренс-молодший

Одного дня щаслива Мег повідомила Джо, що їх обидвох запрошено на новорічний бал до місіс Гардінер. Дівчата рідко брали участь в таких заходах, тож для них це була важлива подія. Сестри не мали дорогих шовкових суконь, а на рукавичках були плями, які неможливо було вивести. І хоч для Джо одяг не мав великого значення, дівчата хвилювалися, чи гарно виглядатимуть. Вони вирішили вдягнути по одній чистій рукавичці, а зіпсовані тримати в руках. На сукні Джо була заштопана дірка, тож вона вирішила не танцювати, щоб ніхто не звернув уваги. Це її не засмутило, бо дівчина любила швидкі і рухливі танці, а бальні їй не подобалися. Молодші сестри з захопленням спостерігали, як Мег та Джо готувалися до балу.

Зусиллями всієї сім'ї Джо і Мег були готові до балу. Загалом сестри виглядали непогано. Правда, Мег тиснули туфлі, а Джо мусила приховувати заштопану дірку. Ввечері дівчат мала забрати Ханна.

Місіс Гардінер зустріла дівчат і віддала їх під опіку однієї з шести своїх дочок. Мег мала на балу знайомих, тож їй було весело, а от Джо занудьгувала. Її тягло до хлопців, які розмовляли про катання на ковзанах, та Мег не дозволила піти до них. Як тільки заграла музика, Мег запросили на танець. Джо налякалася, що можуть запросити і її, тож зайшла у завішену нішу, де сподівалася знайти спокій. Та там уже був юний містер Лоренс. Він признався дівчині, що теж нікого тут не знає і почувається чужим. Джо подякувала йому за різдвяний подарунок від його дідуся. Хлопець розповів, що звуть його Теодор, але йому не подобається це ім'я, тож краще кликати його Лорі. Він сказав, що кілька років жив за кордоном, вчився, мандрував по Швейцарії, знає французьку. Джо і Лорі знайшли спільну мову, і їм здавалося, що вонизнают одне одного дуже давно. Дівчина довідалася, що йому через місяць буде шістнадцять років.

Коли почулися звуки польки, Лорі запросив Джо на танець. Дівчина призналася, що не може танцювати через заштопану дірку. Тоді хлопець запросив її в пустий просторий зал, і там вони з задоволенням танцювали. Та з'явилася Мег і сказала, що в неї підвернулася нога, тож вона ледве стоїть. Замовити екіпаж для дівчат було дорого, тому Джо посадила сестру в одній з кімнат і побігла принести їй кави. Та тут знову сталася неприємність: Джо вилила на себе каву. На допомогу прийшов Лорі. Він приніс дівчатам кави та морозива, а потім своїм екіпажем довіз додому разом з Ханною, що вже прийшла по дівчат. Надворі був дощ, і дівчатам було приємно їхати в розкішній кареті містера Лорі.

Прибувши додому, дівчата не лягли спати, а мусили розповісти сестрам про бал. Молодші дівчата дуже зраділи, бо Джо, нехтуючи хорошими манерами, прихопила на балу цукерок і принесла їм.

Глава IV

Час турбот

Після Різдва і Нового року дівчата поверталися до повсякденного життя. Мег заздрила дівчатам, у яких було все, бо любила розкіш. Не дуже хотілося дівчині йти бавити чотирьох розпещених дітей.

Джо і Мег першими вийшли з дому. Кожна вирушалана роботу. Коли їхній батько збанкрутував, намагаючись виручити друга з біди, старші сестри наполягли, що працюватимуть. Мег найнялася гувернанткою у сім'ю Кінгів, де доглядала молодших дітей, а Джо стала компаньйонкою своєї тітоньки Марч − сестри їхнього батька. Колись давно тітонька Марч пропонувала брату віддати їй одну з дівчаток, але Марчі відмовилися, вважаючи, що краще бути бідними, але триматися вкупі. Перестаріла вдова образилася і не спілкувалася з Марчами, але згодом запросила Джо стати її компаньйонкою. Джо добре ладила зі старою, хоч та часто сварилася. У будинку тітки дівчину приваблювала бібліотека покійного дядечка, адже найбільше Джо любила читати. Джо мріяла зробити якийсь особливий вчинок, але поки що не знала який. Зараз її засмучувало тільки те, що не може достатньо читати і кататися верхи. Джо ніколи не лізла за словом в кишеню, через це часто потрапляла у смішні ситуації.

Бет була сором'язлива і не ходила в школу. Її навчанням займався батько, а зараз вона вчилася сама. Дівчина майже весь час проводила вдома і допомагала Ханні по господарсту. Бет мала свій особливий світ, гралася старими ляльками, що залишились від старших сестер. Вона могла годинами сидіти насамоті. Найбільше Бет хотілося мати гарне фортепіано, бо на розбитому роялі було геть погано грати.

Емі була зовсім іншою. Її непокоїв приплющений ніс, і дівчинка часто малювала красиві носи, адже мала талант художника.

1 2 3 4 5 6

Дивіться також: