Микола Гоголь — Ревізор (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Микола Гоголь

Ревізор

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

В нього пика бридка,

а він на дзеркало наріка.

Народна приказка.

ДІЄВІ ОСОБИ:

Антон Антонович Сквозник-Дмухановський, городничий.

Анна Андріївна, жінка його.

Марія Антонівна, дочка його.

Лука Лукич Хлопов, доглядач шкіл.

Амос Федорович Ляпкін-Тяпкін, суддя.

Артемій Филипович Земляника, попечитель богоугодних закладів.

Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер.

Петро Іванович Добчинський, Петро Іванович Бобчинський, міські поміщики.

Іван Олександрович Хлестаков, чиновник із Петербурга.

Христіан Іванович Гібнер, повітовий лікар.

Степан Ілліч Уховертов, дільничний пристав.

Г о р о д н и ч и й – уже постаріла на службі й дуже недурна, по-своєму, людина. Хоч і хабарник, але поводиться дуже солідно; досить серйозний.

А н н а А н д р і ї в н а, жінка його, провінціальна кокетка, ще не зовсім у літах, вихована наполовину на романах та альбомах, наполовину на клопотанні коло своєї комори та в дівочій. Дуже всім цікавиться і при нагоді виявляє гонористість.

Х л е с т а к о в, юнак років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи придуркуватий. Говорить і діє без будь-якої тями. Він неспроможний зупинити сталої уваги на якій-небудь думці.

Дивіться також

О с и п, слуга Хлестакова, трохи в літах. Він розумніший за свого пана і тому швидше догадується, але не любить багато говорити.

Б о б ч и н с ь к и й і Д о б ч и н с ь к и й – обидва низенькі, куценькі, дуже цікаві; надзвичайно схожі один на одного; обидва з невеличкими черевцями, обидва говорять скоромовкою і надзвичайно багато помагають жестами й руками.

З е м л я н и к а, попечитель богоугодних закладів, дуже товста, неповоротка й незграбна людина, але до всього того проноза й крутій. Дуже прислужливий і метушливий.

П о ш т м е й с т е р, простосердна до наївності людина.

Дія перша

Кімната в домі городничого Сквозника-Дмухановського (городничий – у першій половині XIX ст. начальник поліції в повітовому місті). До городничого прийшли попечитель богоугодних закладів Земляника, доглядач шкіл Хлопов, суддя Ляпкін-Тяпкін, дільничний пристав Уховертов, лікар Гібнер, двоє квартальних. Городничий повідомляє усім, що до них у місто їде ревізор із Петербурга, інкогніто, та ще й з секретним дорученням. Про це городничого у листі попередив Чмихов. До того ж, ревізор уже міг бути в місті інкогніто, а всі чиновники відчували за собою чимало гріхів. Тому городничий планує, що треба покращити у місті.

Земляниці і Гібнеру городничий наказав: надягти на хворих чисті ковпаки, щоб не ходили, як ковалі, над кожним ліжком надписати, коли хто захворів, а хворим менше курити тютюну. Зі слів Земляники стає зрозуміло, що лікуванням у місті не дуже переймаються: "Людина проста: якщо помре, то й так помре; якщо видужає, то й так видужає". Лікар Гібнер, що має лікувати людей, виявляється, по-руськи й слова не знає. Судді Ляпкіну-Тяпкіну городничий порадив прибрати у своїй установі, у прихожій, свійських гусей з маленькими гусенятами, яких завели сторожі. Ляпкін-Тяпкін сказав, що сьогодні ж гусей заберуть на кухню. Городничий також порадив прибрати з кабінету мисливський гарапник, а як проїде ревізор, то можна буде знов почепити. А засідателю городничий радив перебити важкий дух хоча б цибулею чи часником. Доглядачу шкіл Хлопову городничий порадив наказати деяким вчителям не робити гримас, не гладити бороду, не пояснювати матеріал із запалом.

До чиновників приходить поштмейстер, який від Бобчинського уже чув про ревізора. Суддя Ляпкін-Тяпкін і поштмейстер вважають, що ревізор приїхав тому, що скоро буде війна з турками.

Городничий непокоїться, щоб купецтво та громадянство не донесли на нього. Тому, відвівши поштмейстера набік, городничий просить перечитувати усі вхідні і вихідні листи та шукати там доноси: "Якщо нема, то можна знов запечатати; а втім, можна навіть і так віддати листа, розпечатаного". Виявляється, поштмейстер з цікавості давно перечитує усі листи, а найцікавіші, де йдеться про бали, навіть залишає собі і не відправляє.

Перед чиновниками і поштмейстером з'являються Добчинський і Бобчинський, які перебиваючи один одного розповідають, як зайшли до трактиру і дізналися, що там уже другий тиждень живе юнак, чиновник Іван Олександрович Хлестаков, який їде з Петербурга в Саратовську губернію. Зі слів власника трактиру Хлестаков поводиться дивно: з трактиру не їде, забирає все набір і ні копійки не хоче платити. Почувши це, Добчинський і Бобчинський тільки сказали: "Е!", а потім здогадалися, що це і є ревізор. Тим більше, Хлестаков, за їхніми словами, дуже приглядався до них, дивився, як вони їли сьомгу. Городничий налякався, адже за два тижні ревізор уже міг побачити багато. Наприклад, як вишмагали унтер-офіцерську жінку, як арештантам не видавали провізії, а на вулицях була брудота. Але городничий зрадів, що ревізор молодий: "Біда, якщо старий чорт; а молодий увесь зверху". Земляника теж розхвилювався: у лікарні за розкладом хворим мають давати вівсяний суп, а по всіх коридорах тхне такою капустою, що бережи тільки носа. Суддя Ляпкін-Тяпкін сказав, що спокійний, бо до повітового суду заходити нецікаво, а якщо хто й загляне в який-небудь папір, то він життю не буде радий.

Городничий бере з собою Добчинського та збирається їхати в трактир до ревізора. Бобчинський теж проситься з ними, а врешті, каже що побіжить слідом за дрожками (візок на ресорах). Квартальному городничий наказав, щоб десяцькі брали мітли і мели усю вулицю, що йде до трактира. Городничий наказав ще розкидати нашвидку старий паркан, що біля шевця, і поставити солом'яну віху, щоб було схоже на планування (під тим парканом було навалено на сорок возів усякого сміття); якщо ревізор буде питати про службу: чи задоволені? — щоб усі говорили: "Всім задоволені, ваше благородіє"; якщо спитають: чого не збудована церква при богоугоднім закладі, на яку тому п'ять років було асигновано суму, то сказати, що почала будуватись, але згоріла (насправді вона й не починала будуватися).

Жінка городничого – Анна Андріївна, і дочка – Марія Антонівна, теж цікаві дізнатися щось про ревізора, та городничий уже поїхав, нічого їм не сказавши. Анна Андріївна посилає служницю у місто, щоб хоч щось довідалася про ревізора.

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Дія друга

У маленька кімнатці в гостиниці на пановому ліжку Осип – слуга Хлестакова, лежить та мріє поїсти, бо дуже голодний. З його монологустає ясно, що він з паном уже другий місяць їде з Пітера. Хлестаков протринькав дорогою гроші, а в кожному місті хоче показати себе, хоч і простий єлистратишко (колезький регістратор, найнижчий цивільний чин у царській Росії). Усі гроші, які йому присилає батько, програє у карти, і живе на широку ногу.

До кімнати заходить Хлестаков. Він хоче курити і пообідати, але Осип каже, що хазяїн трактиру нічого більше не даватиме і навіть піде скаржитись до городничого, якщо Хлестаков не заплатить. Хлестаков відправляє Осипа по хазяїна ще раз попросити, а сам розмірковує, як йому хочеться їсти, як він програв у Пензі останні гроші. Осип приводить трактирного слугу, який каже, що обіду для Хлестакова не буде: спочатку треба заплатити за попереднє. Хлестаков просить слугу принести хоч чогось поїсти, і той таки приносить суп і печеню. Хлестаков незадоволений їжею, хоч і їсть. Від трактирного слуги він вимагає ще сьомги, риби, котлет, але слуга каже, що це страви для тих, хто гроші платить.

Згодом Осип повідомляє свого пана, що у трактир приїхав городничий. Хлестаков злякався і подумав, що це трактирник покликав чиновника. У кімнату Хлестакова заходять городничий та Добчинський. Хлестаков і городничий з переляком дивляться кілька хвилин один на одного, вирячивши очі. Привітавшись, городничий пояснює, що виконує свій обов'язок і перевіряє, як живеться проїжджим у трактирі. Хлестаков починає виправдовуватися, що гроші усі поверне, бо йому пришлють із села. За усім, що відбувається, з-за дверей підглядає Бобчинський. Городничий приймає Хлестакова за ревізора.

Хлестаков починає скаржитись на погану їжу, на блощиці у кімнаті, обіцяє повернути гроші, розповідає, що їде до батька у село, хоч хоче жити в Петербурзі. Городничий вважає, що ревізор хоче бути інкогніто, тому і придумує брехню про батька та все інше. Чиновник дізнається про несплачені рахунки Хлестакова і дає 400 карбованців, а потім пропонує Хлестакову переїхати до нього. Той погоджується. Тоді городничий пропонує відвідати різні установи у місті, подивитися, як там проходять справи. Хлестакова запрошують відвідати богоугодні заклади, повітову школу, острог і міські тюрми. Досі боячись тюрми, Хлестаков каже, що відвідає богоугодні заклади. Говорячи так, щоб Хлестаков не чув, городничий посилає Добчинського, щоб повідомив Землянику про перевірку, а Анні Андріївні сказав про майбутнього гостя. Бобчинський досі підглядав, аж раптом двері зірвалися і впали разом з ним. Усі скрикнули, а городничий зробив Бобчинському зауваження.

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Дія третя

Добчинський прибігає до Анни Андріївни і Марії Антонівни та повідомляє про ревізора. Жінки дізнаються зі слів Добчинського, що Хлестаков спочатку зустрів був Антона Антоновича трохи суворо, сердився і казав, що і в гостиниці все негаразд, і до нього не поїде, і що він не хоче сидіти за нього в тюрмі; але потім, як дізнався про безневинність Антона Антоновича та як ближче розговорився з ним, одразу перемінив думки і все пішло добре.

Анна Андріївна читає записку від чоловіка, який написав, щоб вона підготувала кімнату для гостя, а від купця Абдуліна принесли найкращого вина. Добчинський побіг назад, Анна Андріївна розпорядилася усе підготувати, а сама з дочкою взялася до вбрання. Жінки планували, у що вдягтися, коли приїде ревізор.

Мишко – слуга городничого, і Осип переносять речі Хлестакова. Осип жаліється, що голодний, але Мишко каже, що ще нічого не готово, бо такі поважні люди, як ревізор і його слуга простого не можуть їсти.

1 2 3

Дивіться також: