Памела Ліндон Треверс
Мері Поппінс повертається
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
ЗМІЙ
Був ранок. На Вишневій Вуличці відчиняли віконниці. Але ще ніде ніщо не гомоніло, дзвенів тільки дзвінок Морозивника, що возив вулицями свого візка. Ось із-за рогу вийшов Сажотрус і купив собі морозиво. Сажотрус, з'ївши морозиво, подався до будинку Адмірала Бума.
З Будинку №17 почувся крик. Морозивник мерщій повіз туди візка, сподіваючись на заробіток. Містер Бенкс кричав, бо Робертсон Ей наваксував його нового капелюха гуталіном щіткою для взуття. Містер Бенкс попрощався з місіс Бенкс, вхопив портфеля і пішов так швидко, що збив з ніг Морозивника, який з цікавістю слухав, що відбувається.
А місіс Бенкс сказала сама до себе, що тепер у них, відколи Мері Поппінс пішла, усе негаразд. Жінка сіла на сходи, витягла хустинку й заплакала. І, плачучи, вона згадала все, що сталося, відколи Мері Поппінс так несподівано й загадково зникла: з'явилася нянька Грін і покинула службу, не добувши навіть тижня; потім прийшла нянька Браун, яка одного разу вийшла на прогулянку і зникла назавжди (з нею зникли і всі срібні ложки); потім була міс Квіглі, гувернантка, яку довелося звільнити, бо вона щоранку по три години грала гами, а містер Бенкс не дуже кохався в музиці. А далі – Джейн захворіла на кір, і душ у ванній лопнув, і вишні мороз побив... Прийшла місіс Брілл, куховарка, і сказала, що у кухні сажа зайнялася в комині.
З горем та з бідою вони удвох погасили сажу, але й це ще був не кінець злигодням місіс Бенкс. Покоївка Елін упала і зламала ногу. Цієї миті заплакали близнята, бо побилися. Джейн і Майкл сварилися.
Місіс Бенкс наказала дітям піти у парк і погуляти, бо не було кому за ними наглядати. І не встигли вони розвередуватись знову, як вона понадягала всім їм на голови капелюшки і швиденько вирядила дітей униз. Джейн повезла у візочку близнят, а Майкл ніс свого змія.
Джейн довезла візочок до озера. Щоб розвеселити близнюків, Майкл вирішив запустити свого зелено-жовтого змія. Близнята дивилися на все те з слізьми в очах, зовсім неохоче. Майкл підняв змія над головою і трохи пробіг. Змій полопотів у повітрі й ляпнувся на траву. Майкл знову його запустив, але він застряг у гіллі. Близнята одчайдушно заголосили. Надійшов парковий доглядач і, довідавшись, що тут сталося, миттю виліз на дерево і зняв змія.
Доглядач і Майкл запустили змія. Він летів у небі, нестримно набираючи висоту. Зелено-жовтий хвіст змія коливався усе вище й вище, поки став здаватись ледве помітною темною цяточкою в небі. Хмарка повільно пливла на нього. А шнур так і рвався в Майкла з рук, ніби зв'язуючи їх з тією хмаркою, а землю з небом. Затамувавши подих, вони всі чекали, коли змій з'явиться знову.
Майкл і Джейн тягли шнур, але він не піддавався, і змій не показувався з-за хмарки. Доглядач допоміг потягнути, і враз шнур подався. Шнур тепер намотувався на паличку ніби сам собою. Все нижче й нижче спускався змій. Але згори спускався не їхній зелено-жовтий змій. Цей мав інший колір – темно-синій. Діти раптом побачили якусь постать, нібито чужу і водночас дивно знайому – в синьому пальті з срібними ґудзиками і солом'яному капелюшку, оздобленому стокротками. Під пахвою в неї була парасолька з головою папуги на кінці держачка, в одній руці – брунатна килим'яна сумка, а другою постать міцно трималася за шнур. Ось стало видно обличчя з такими знайомими рисами, чорні, як вугілля, коси, ясні сині очі і ніс, трішки задертий догори.
Діти вчепились у жінку і закричали: "Мері Поппінс!". А позад них у візочку заходилися близнята, і доглядач парку не знаходив ніяких слів.
Задоволена усмішка майнула по обличчі Мері Поппінс, але відразу й зникла. Мері Поппінс підійшла до візочка. Близнята радісно залебеділи, коли вона повмощувала їх зручніше й розправила плед. І, почепивши свою сумку на ручку візка, вона рушила з ним до виходу з парку.
Місіс Бенкс зраділа, коли побачила, що няня повернулася. Вона хотіла знати, на скільки вернулася Мері Поппінс, але няня не могла сказати. Вона, узявши свою сумку, повела дітей нагору.
В дитячій Мері Поппінс скинула пальто і капелюшок, потім відімкнула сумку. Там не було нічого, крім величезного градусника. Няня поклала його в рот Джейн, а потім витягнула і прочитала: "Недбала, легковажна і нечепурна". Джейн тільки очі витріщила. Мері Поппінс впхнула градусник у рота Майклові, а тоді прочитала: "Дуже крикливий, неслухняний і настирливий хлопчак". Потім вона поставила градусник Джонові. "Вередливий і задерикуватий", — така була його температура. А коли перевірили температуру в Барбари, на градуснику стояло: "Вкрай розпещена!". Мері Поппінс сказала, що повернулася вчасно. Наостанку вона швидко поставила градусник самій собі, мить потримала і, вийнявши, прочитала: "Дуже достойна особа, в усьому взірцева". Гордовита, вдоволена усмішка заграла на її устах,
Дітям здалося, що не минуло й хвилини, а вони вже напилися молока з кокосовим печивом, ще й викупались. Як звичайно, в Мері Поппінс усе робилося вмить. Гачки з петельками не розщібалися, а розлітались, ґудзики так і поривались розщібнутися, губка й мило літали, як блискавиці, а рушники витирали одним махом.
Мері Поппінс пройшлася біля ліжок і попідтикала дітям ковдри. Підійшовши до Майклового ліжка, вона нахилилася й хвилину щось шукала під ним. Потім обережно витягла звідти своє розкладне ліжко, на якому лежало чепурненько складене усе майно Мері Поппінс: шматок мила, зубна щіточка, пакуночок шпильок для кіс, пляшечка парфумів, складний стільчик і коробочка м'ятних таблеток. Та ще сім байкових нічних сорочок, чотири бавовняних, черевички, доміно, дві шапочки для купання і альбом з листівками.
Джейн з Майклом знали, що під ліжком нічого не могло бути. Але розпитувати дарма: Мері Поппінс ніколи нічого не розповідає. У няні був маленький золотий медальйон на ланцюжку. Там був портрет, але Мері Поппінс сказала, що діти дізнаються, хто там намальований, коли вона їх покине. А покине тоді, коли розірветься ланцюжок.
Раптом Майкл згадав про змія, який зник у парку. Мері Поппінс уп'ялась у нього очима. Він не знав, чого в них було більше – подиву чи гніву. Мері Поппінс розгнівалася і заперечувала, що з'явилася сьогодні з хмарки. Майкл збагнув, що дарма говорити. Він нічого не доведе. Джейн показала братові на пальто Мері Поппінс. З його кишені виткнулася ціла низка китиць з хвоста зелено-жовтого змія. Діти довго дивилися на них. Тоді кивнули головами одне одному. Вони ж бо знали – говорити нічого не треба: з Мері Поппінс іноді трапляється таке, чого вони ніколи не зрозуміють.
Усі були раді, що Мері Поппінс повернулася.
МІС ЕНДРЮ ТА ЇЇ ЖАЙВОРОН
Була субота. Містер Бенкс постукував по барометру і казав місіс Бенкс, як зміниться погода. Угорі на закруті сходів з'явився Майкл, дуже сердитий і набурмосений. Він поволеньки переставляв ноги із східця на східець. А за ним, з близням на кожній руці, ступала Мері Поппінс, підштовхуючи його коліном із східця на східець. Позаду йшла Джейн з капелюхами в руках.
Майкл сказав, що не хоче на прогулянку. Батько почав вмовляти сина, навіть розповів, що малим любив гуляти зі своєю гувернанткою – міс Ендрю, яка була дуже сувора.
Дзвінок на вхідних дверях задзеленчав, і хлопець, що розносив телеграми, подав містеру Бенксу термінову телеграму. Містер Бенкс розірвав конверт, прочитав телеграму і посумнів, адже до них на цілий місяць їде Юфимія Ендрю – гувернантка містера Бенкса.
Місіс Бенкс сказала, що радо привітає цю славну бабусю... Містер Бенкс взяв капелюх і сказав, що іде, куди очі дивляться. А зустрічати міс Ендрю не хоче. І краще їй сказати, що він помер.
Мері Поппінс забрала дітей і пішла гуляти. Біля крамниці зі смаженою рибою вона п'ять хвилин видивлялася на себе у вітрину. Няня була вбрана в нову білу блузку в рожевий горошок, і на її обличчі грала втіха. Вона трохи розхристала на грудях пальто, щоб дужче було видно блузку. Майкл дуже хотів побачити, як приїде міс Ендрю, тому спішив додому. Він встиг: побачив таксі, що саме привезло під їхній будинок міс Ендрю. Таксі від коліс до даху було напаковане речами. Таксист відчинив задні дверцята. З них, підскакуючи, викотилась коробка для черевиків, за нею – велетенський рудий пакунок, а за ним парасолька й ціпок. Насамкінець з машини, гримаючи й брязкаючи, вискочили невеличкі терези, і таксист, перечепившись через них, упав. На підніжці машини з'явилася нога – найбільша з усіх ніг, які будь-коли довелося дітям бачити. А далі вилізла й уся решта міс Ендрю.
Вона була в широчезному пальті з хутряним коміром, на голові стовбурчився чоловічий фетровий капелюх, а з нього спадав довгий попелястий серпанок. Діти, пригинаючись поза парканом, обережно підкралися ближче і з цікавістю роздивлялись велетенську тітку, з гачкуватим носом, лютим ротом і невеличкими очицями, які сердито зирили крізь окуляри. А своїм голосом вона майже оглушила дітей – так завзято сперечалася з таксистом за оплату поїздки.
Діти стали у хвіртці, і міс Ендрю заквапилась, щоб привітати їх. Майкл вів себе якнайпривітніше. Зі слів батька він знав, що міс Ендрю – кара небесна. Тому коли міс Ендрю спитала дітей, чи знають, хто вона, Майкл відповів: "Кара небесна". Жінка назвала хлопчика брутальним і невихованим. Щодо Джейн, то міс Ендрю не сподобалося її ім'я і те, що дівчинка була без панчіх, в занадто короткій сукні.
Міс Ендрю схилилась над візком і привіталася з близнятами – поплескала обох по щоках своєю велетенською долонею. Джон з Барбарою заплакали. На усі зауваження до дітей, Мері Поппінс відповіла міс Ендрю: "Я виховую дітей, як сама знаю, і не питаю нічиєї ради". Міс Ендрю остовпіла з дива. Здавалося, вона не вірить власним вухам. Мері Поппінс дивилася на неї спокійно і безстрашно. Міс Ендрю сказала, що подбає, щоб няню звідси вигнали.
Місіс Бенкс вибігла назустріч міс Ендрю. Стара оглядала все довкола і все їй не подобалося. До всього вона робила зауваження. Стара наполягала, що Майкла треба негайно віддати до закритої школи. А для Джейн треба взяти гувернантку, а Мері Поппінс треба звільнити.