до н. е.
[3] Фриз — середня частина балочного перекриття.
[4] Парфенон — храм Афіни (богині мудрості) в Афінах.
[5] Гопліт — воїн при повному озброєнні у Стародавній Греції.
[6] Курфюрст — Фрідріх Вільгельм Брандербурзький (1620-1688).
[7] Цезар Гай (102 або 100-44 рр. до н. е.) — римський диктатор і полководець.
[8] Цицерон Марк Тулій (106-43 рр. до н. е.) — римський політичний діяч, оратор, письменник.
[9] Аврелій Марк (121-180 рр.) — римський імператор.
[10] Того — колишня німецька колонія в Африці.
Переклад Є. Горевої
Коментар
Основною темою творів Генріха Белля є війна. Трагічні фронтові надії, які випали на долю письменника за шість років участі у Другій світовій війні, багато у чому визначили сенс життя і творчості Белля.
Тема війни лежить і в основі одного з шедеврів письменника — оповідання "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...". Незвичайна назва твору взята з давньогрецького двовірша-епіграфа про битву у Фермопольській ущелині, де, захищаючи батьківщину, загинули спартанські воїни царя Леоніда. Автором епітафії був Сінонід Кеоський. У Німеччині вірш став відомим у перекладі Фрідріха Шіллера: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон".
Спартанці у всі віки були для людства прикладом мужності, волі, витримки, відданості Батьківщині. Моральну та фізичну загартованість воїни-патріоти отримали у спартанських школах, про які досі ходять легенди.
Німецьке імперське керівництво мріяло про владу над усім світом, тому, лицемірно ототожнюючи німецьке шовіністичне виховання з патріотичною спартанською системою, вони готували молодь до поневолення інших народів, вкладаючи у вихованців культ грубої сили, зневаги до людей іншої нації.
Фраза, яку винесено у заголовок, не закінчена, тому що юнак не встиг дописати її на дошці перед мобілізацією в діючу армію. Юний хлопчик став не героєм, як спартанці, а "гарматним м'ясом".
Якщо спартанці завершили своє життя патріотичним вчинком — захистом своєї вітчизни, то німецькі юнаки лише скалічили себе, обмануті пропагандистськими фразами про справедливість загарбницьких війн.
Зображення пригніченого стану скаліченого юнака, його внутрішній монолог про лжепатріотизм, повтори, поступове впізнання гімназії, у якій хлопець провчився 8 років, приводить читача до думки: війна протиприродна й антигуманна. Замість пізнання світу, радощів життя вчорашній школяр отримує страшний удар, відчуття, описане в "Апокаліпсісі": "У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, побажають умерти, але смерть утече від них".
Оповідання раптом обривається, як обривається його назва: фінал твору Белля запевняє нас, що це біблійне пророцтво може поширитися на все людство, якщо всім не змінити ставлення до життя.
Але й при житті незміцніла душа обманутого юнака приречена на трагізм існування...