Зустріч було призначено на післязавтра.
Наступного дня зранку тітка і Елізабет зробили візит ввічливості до міс Дарсі. Кріс міс Дарсі, їх прийняли місіс Герст та міс Бінглі. Джорджіана Дарсі прийняла гостей надзвичайно чемно, але сестри Бінглі ставилися до Елізабет з холодною байдужістю. Певний час містер Дарсі провів із містером Гардінером, котрий разом з працівниками маєтку займався риболовлею, і полишив його тільки тоді, коли дізнався, що Елізабет та місіс Гардінер збиралися зробити того ранку візит Джорджіані. Коли з'явився містер Дарсі, до нього і до Елізабет була прикута увага всього товариства.
Коли гості поїхали, міс Бінглі дала волю своїй критиці, гудячи характер Елізабет, її поведінку та її вбрання. Джорджіана не стала її підтримувати. Містер Дарсі сказав, що вважає Елізабет однією з найвродливіших серед тих жінок, яких знає.
На третій день їхнього перебування у Лембтоні Елізабет отримала від Джейн два листи, у яких повідомлялося, що Лідія втекла з Вікхемом, поки гостювала у Форстерів. Полковник Форстер довідався, що вони подалися до Клепхема, але там їхній слід урвався, а пізніше їх бачили по дорозі до Лондона. Містер Беннет і полковник Форстер збиралися до Лондона, щоб спробувати знайти там Лідію. Потрібна була допомога дядька Гардінера. Елізабет кинулась шукати дядька і тітку, але раптом з'явився містер Дарсі. Дівчина розповіла йому погану новину і говорила, що могла цьому запобігти, якби розповіла своїй родині хоч трохи з того, що знала про Вікхема. Коли б вони довідалися про його справжнє обличчя, то цього б не сталось. Містер Дарсі поспівчував і пообіцяв, що нікому не розкаже про втечу Лідії.
Містер та місіс Гардінер разом з Елізабет приїхали в Лонгберн. Батько був у Лондоні, а місіс Беннет дуже страждала. У своїх нещастях вона звинувачувала всіх, окрім Лідії, і дуже надіялася на допомогу брата. Містер Гардінер теж поїхав у Лондон. Кожен день у Лонгберні був тепер днем тривожного очікування. Тим часом прийшов лист від містера Коллінза, у якому він співчував Беннетам у такому горі. Про це він дізнався від сім'ї Лукасів і розповів про все ще й леді Кетрін.
Містер Беннет повернувся додому, а містер Гардінер продовжив пошуки. Невдовзі він написав, що знайшов утікачів, які і не збиралися одружуватися. Але весілля могло відбутися. Для цього містер Беннет повинен був гарантувати своїй дочці рівну з іншими сестрами частку – п'ять тисяч фунтів після своєї смерті, а кожного року до своєї смерті повинен був видавати їй по сто фунтів. Містеру Беннету було цікаво дізнатися, скільки грошей виклав містер Гардінер, щоби все це владнати, а також, чи зможе він з ним коли-небудь розрахуватися. Тепер Елізабет і Джейн розуміли, що дядько сплачує борги Вікхема, адже той програв у карти круглі суми.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Тепер місіс Беннет раділа, що дочка вийде заміж і турбувалася про весільне вбрання. Містер Беннет вважав себе винним у всьому, і хотів якомога швидше розрахуватися з Гардінером. Невдовзі містер Гардінер знову написав листа. Там йшлося про те, що Вікхем вирішив піти з міліції і має намір вступити до регулярного війська, друзі обіцяли йому чин прапорщика в полку далеко на півночі. Для місіс Беннет було жорстоким ударом те, що дочка буде так далеко. Вона вмовила чоловіка дозволити Лідії приїхати у Лонгберн перед від'їздом. Тільки-но закінчилася церемонія вінчання у Лондоні, молоді приїхали до Лонгберна. Якою Лідія була, такою вона й залишилася: нестриманою, безсоромною, шумливою, невгамовною та безцеремонною. Вікхем теж виглядав не менш упевненим у собі. Молодята пробули у Лонгберні десять днів. Якось у Лідії вихопилося перед Елізабет, що на її весіллі був сам містер Дарсі. Елізабет була дуже здивована. Вона написала тітці, вимагаючи пояснення. Тітка написала, що містер Дарсі брав участь у пошуках Лідії та Вікхема у Лондоні. Гардінерам він говорив, що до цього його спонукало усвідомлення власної вини в тому, що надто мало розповідав про нікчемність Вікхема і тому не зміг унеможливити кохання та довіру до нього з боку порядних дівчат. Містер Дарсі розшукав втікачів і прискорив одруження, бо запропонував Вікхему гроші, оплату боргів і військове звання. Дарсі поспілкувався з містером Гардінером, і замість необхідності допомагати своїй племінниці дядько змушений був погодитися привласнити собі майбутню славу благодійника. У кінці листа тітка просила Елізабет нікому про це не розповідати. Елізабет зрозуміла, що все це містер Дарсі зробив заради неї.
Після від'їзду Лідії та Вікхема в Недерфілд повернувся містер Бінглі. Він з'явився у Беннетів разом з містером Дарсі. Під час розмови Дарсі виглядав серйозним, Бінглі був задоволеним і зніченим. Місіс Беннет зустріла Бінглі люб'язно-запопадливо, а з Дарсі поводилася дуже холодно. Містер Дарсі майже не говорив. Коли чоловіки прощалися, місіс Беннет запросила їх на обід до Лонгберна через кілька днів. Жінка надіялася, що почуття містера Бінглі до Джейн воскреснуть.
Поводження Бінглі з Джейн під час обіду було таким, що не залишило сумнівів стосовно його симпатії до неї. За обідом і після нього містер Дарсі та Елізабет говорили мало. Через кілька днів після цього візиту містер Бінглі завітав знову, і до того ж сам, бо Дарсі мав справи у Лондоні, але збирався через десять днів повернутися. Наступного дня Бінглі знову прийшов. Одного вечора, залишившись наодинці, містер Бінглі зробив Джейн пропозицію руки і серця. Про це відразу було повідомлено містера і місіс Беннетів. Відтоді Бінглі став бувати у Лонгберні щодня. Джейн дізналася, що він не знав про її перебування у Лондоні, що він минулого листопада справді любив її і не повернувся до Недерфілда тільки тому, що був упевнений у її байдужості до нього.
Якось уранці, десь через тиждень після заручин Джейн та Бінглі, до Беннетів приїхала леді Кетрін де Бург. Вона викликала Елізабет на прогулянку і попередила, що дівчина ніколи не вийде заміж за містера Дарсі, бо той призначений для її дочки. Коли леді Кетрін почала вимагати обіцянки, що Елізабет не прийме його пропозицію, дівчина сказала, що вона і містер Дарсі самі повинні вирішувати свою долю. Леді Кетрін поїхала навіть не попрощавшись.
Невдовзі приїхав Бінглі і привіз з собою містера Дарсі. На прогулянці, коли Елізабет залишилась лише з Дарсі, вона нарешті змогла подякувати йому за все те, що він зробив для їхньої родини. Він не заперечив, що зробив це заради неї. Дарсі додав, що його почуття не змінилися. Елізабет дала містеру Дарсі зрозуміти, що її почуття до нього змінилися, і що теперішні його зізнання вона сприймає із вдячністю та задоволенням. Незабаром дівчина дізналася, що їхньому нинішньому чудовому взаєморозумінню вони завдячували зусиллям його тітки. Леді Кетрін хотіла продемонструвати перед містером Дарсі зіпсутість та самовпевненість Елізабет, тому розповіла про свій візит до Беннетів і відмову Елізабет пообіцяти, що вона не прийме пропозиції містера Дарсі.
Елізабет і містер Дарсі з'ясували усе в своїх стосунках і вирішили заручитися. Дарсі розповів їй, що признався Бінглі про свої втручання в його особисте життя, але друзі уже встигли помиритися. Уночі Елізабет розповіла Джейн про свої заручини, і сестра ніяк не могла в це повірити.
Наступного вечора містер Дарсі поговорив з містером Беннетом у кабінеті. Після цього батько покликав Елізабет. Містер Беннет знав, що дочка ніколи не могла терпіти Дарсі, тому просив добре подумати. Елізабет розповіла йому про те добро, яке містер Дарсі з власної волі зробив для Лідії. Від здивування містер Беннет оторопів.
Наступного дня місіс Беннет відчувала до свого сподіваного зятя таке благоговіння, що не набридала і ставилася дуже шанобливо. Елізабет написала місіс Гардінер, що її припущення про містера Дарсі справдилися, адже відбулися заручини. Тим часом містер Дарсі написав леді Кетрін про своє рішення. Невдовзі Коллінзи приїхали до Лукас-Лоджа, бо леді Кетрін так розлютилася, що Шарлотта вирішила перечекати її гнів в іншому місці.
Містер Беннет дуже скучав за Елізабет і часто провідував у Пемберлі. Містер Бінглі та Джейн пробули в Недерфілді лише рік, а тоді придбали маєток неподалік від Дербішира. Джейн та Елізабет опинились усього за тридцять миль одна від одної. Кітті значно вдосконалилася, а містер Беннет заборонив їй їздити до Лідії. Марія була єдиною дочкою, що залишилася вдома. Вона стала більше бувати на людях. Що ж до Вікхема та Лідії, то вони надіялися на фінансову допомогу подружжя Дарсі, і Елізабет часто надсилала їм заощадження з власних коштів. Хоча Дарсі й не бажав приймати Вікхема в Пемберлі, однак він, заради Елізабет, продовжував допомагати йому з отриманням потрібних посад.
Пемберлі став тепер домівкою Джорджіани; і стосунки сестри та невістки були якраз такими, якими їх і хотів бачити Дарсі. Леді Кетрін була до краю обурена шлюбом свого племінника, але невдовзі вони помирилися. Стосунки Дарсі з Гардінерами завжди були надзвичайно дружніми, адже саме дядько і тітка, привізши Елізабет до Дербішира, сприяли їхньому єднанню.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу