Батько містера Дарсі був його найвідданішими другом, але син покійного містера Дарсі вчинив з Вікхемом велику несправедливість. Вікхем розповів, що мав стати священником, бо покійний містер Дарсі заповів йому наступництво в найкращій парафії з тих, що були в його віданні, але його син віддав вакансію комусь іншому. Навіть міс Дарсі Вікхем назвав такою ж гордою, як її брат. Дізнавшись все це, Елізабет не розуміла, як містер Бінглі з його, здавалося б, привітною вдачею, може приятелювати з містером Дарсі. Коли містер Коллінз знову згадав про леді Кетрін де Бург, містер Вікхем розповів, що леді Кетрін де Бург і леді Енн Дарсі були сестрами; тому леді Кетрін є тіткою містеру Дарсі, а її дочка, міс де Бург, має побратися зі своїм кузеном.
Незабаром містер Бінглі організовував бал в Недерфілді і особисто запросив родину Беннетів. Навіть містер Коллінз вирішив поїхати на бал і попросив, щоб міс Елізабет подарувала йому перші два танці. Дівчина засмутилася, бо надіялася, що танцюватиме з містером Вікхемом. Та Вікхем не прибув на бал, щоб не бачитися з Дарсі. Під час балу Елізабет ігнорувала ввічливе ставлення та чемні розпитування містера Дарсі. Вона була рішуче налаштована проти будь-якої розмови з ним. Пізніше дівчина все-таки погодилася потанцювати з містером Дарсі.
Під час танцю вони здебільшого мовчали. Коли він запитав, чи часто вона із сестрами ходить до Меритона, Елізабет відповіла ствердно і згадала про Вікхема. Обличчя Дарсі набуло ще більш бундючного вигляду, потім він сказав, що Вікхем легко здобуває друзів і прихильність, але й легко їх втрачає. Згодом Елізабет зізналася містеру Дарсі, що чує про нього настільки різні думки, що це її просто ошелешує. Містер Дарсі попросив не поспішати якось окреслювати його характер. Пізніше міс Бінглі зробила спробу виправдати містера Дарсі перед Елізабет. Керолайн розповіла, що Вікхем бреше про погане ставлення до нього містера Дарсі. Навпаки, той завжди був до нього надзвичайно добрим, незважаючи на те, що Джордж Вікхем поводився з містером Дарсі просто ганебно. Елізабет у це не повірила.
Коли всі сіли до вечері, місіс Беннет, яка уже уявила Джейн хазяйкою Недерфілду, почала вільно і відверто говорити про свої сподівання на швидке одруження Джейн із містером Бінглі. Її слова чув містер Дарсі, і Елізабет було дуже соромно за поведінку матері. Вона бачила, що сестри Бінглі насміхаються з її родини, а містер Дарсі дивиться на все це з презирством.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Решта вечора принесла Елізабет мало радощів. Постійно надокучував містер Коллінз, а містер Дарсі часто опинявся зовсім недалеко від неї і, хоча ні з ким не спілкувався, все ж не наважувався підійти й почати розмову. Коли компанія з Лонгберна від'їжджала, місіс Беннет запросила містера Бінглі і його сестер до себе в гості. Бінглі пообіцяв заїхати при першій же нагоді після свого повернення з Лондона, куди він мав ненадовго вирушити наступного дня.
Наступного дня містер Коллінз зробив Елізабет пропозицію руки і серця. Дівчина відразу відмовилася, хоч місіс Беннет вмовляла дочку погодитись. Містер Беннет був на боці Елізабет. Коллінз перебував у стані ображеної гідності, проте вирішив залишатися в Беннетів до кінця своєї відпустки.
Сестри Беннет вирушили до Меритона, де зустріли містера Вікхема. Він провів дівчат додому і познайомився з Беннетами. Невдовзі Джейн отримала листа з Недерфілда. Керолайн Бінглі повідомила, що уся їхня компанія вже покинула Недерфілд і прямує до Лондона, не маючи наміру повертатись. Елізабет переконувала сестру, що це не означає, що містер Бінглі не повернеться. Та у листі йшлося також про те, що містер Дарсі жде не діждеться побачити свою сестру, з якою сестри Бінглі хочуть одружити свого брата.
Тим часом містер Коллінз кинувся в ноги Шарлотти Лукас. Дівчина отримала від нього пропозицію і радо дала згоду на шлюб. Її батьки зраділи пропозиції, бо могли дати лише невелике придане. Беннети просто отетеріли від здивування, коли дізналися про майбутній шлюб Коллінза і Шарлотти. Місіс Беннет тиждень лаяла Елізабет і лише через багато місяців змогла простити свою дочку за відмову Коллінзу.
Минув тиждень, як поїхав Бінглі, й відтоді не надходило ніяких повідомлень про його можливе повернення. Елізабет боялася, що спільні зусилля його бездушних сестер й владного приятеля, в поєднанні з принадами міс Дарсі та лондонськими розвагами, візьмуть гору над його почуттями. Пізніше міс Бінглі прислала Джейн ще одного листа, у якому запевнення, що всі вони влаштувалися на зиму в Лондоні. Керолайн вихваляла міс Дарсі, повідомляла, що містер Бінглі живе у будинку містера Дарсі. Елізабет знала, що її сестра надто добра, тому не помічає, що на містера Бінглі чинять вплив його сестри разом із його приятелем.
Незабаром мало відбутися весілля містера Коллінза і Шарлотти. На Різдво до місіс Беннет приїхали брат з дружиною. Містер Гардінер був розумним чоловіком шляхетного вигляду, що набагато переважав свою сестру як своїми природними здібностями, так і освіченістю. Він був добре вихованим та приємним. Місіс Гардінер, на кілька років молодша за місіс Беннет і місіс Філіпс, була люб'язною, розумною та елегантною жінкою, улюбленицею всіх своїх лонгбернських племінниць. Особливо велика симпатія пов'язувала її з двома старшими дівчатами. Вони часто гостювали у неї в Лондоні. Місіс Гардінер, помітивши, що Елізабет подобається Вікхем, попросила племінницю не спішити і повідомила, що Вікхем зовсім не забезпечений.
Гардінери гостювали тиждень; не проходило і дня, щоб у них у гостях не побували або Філіпси, або Лукаси, або офіцери. Коли місіс Гардінер мала можливість пильно придивитися до Елізабет і Вікхема, то зробила висновок, що серйозних почуттів між ними немає.
Містер Коллінз повернувся до Гертфордшира невдовзі після того, як його покинули Гардінери, які забрали до Лондона Джейн. Вінчання відбулося, Шарлотта поїхала, і вони з Елізабет почали листуватися.
Пробувши тиждень у Лондоні, Джейн так нічого й не почула про Бінглі. Дівчина відвідала Керолайн, але та була у поганому гуморі. Вона сказала Джейн, що її брат настільки зайнятий із містером Дарсі, що вони його майже ніколи не бачать. Джейн написала про це Елізабет, а сестра зрозуміла, що Керолайн приховує від Біглі те, що Джейн перебуває в Лондоні.
Минуло чотири тижні, а Джейн так і не побачила Бінглі. Якось її відвідала Керолайн і натякнула на небайдужості містера Бінглі до міс Дарсі. Приблизно в цей же час Елізабет написала тітці про те, що Вікхем почав залицятися до іншої жінки, яка раптово стала багатою, отримавши спадщину.
Січень і лютий минули в Лонгберні без важливих подій. У березні Елізабет поїхала до Шарлотти разом з її батьком і сестрою. Мандруючи до Коллінзів, вони відвідали Лондон. Там Елізабет побачилася з Джейн, а дядько і тітка запросили її скласти їм компанію під час розважальної поїздки до Озерного краю, яку вони мали здійснити цим літом.
Сер Вільям, його дочка Марія і Елізабет прибули до Коллінзів. За обідом містер Коллінз зазначив, що гості матимуть честь побачитися з леді Кетрін де Бург. Наступного дня Елізабет побачила дочку леді Кетрін. Міс де Бург була маленька, худенька і хвороблива на вигляд. Елізабет подумала, що саме на таку дружину заслуговує містер Дарсі.
Леді Кетрін була високою, масивною жінкою з різко окресленими рисами обличчя, що зберігало на собі сліди минулої краси. Вигляд у неї був не надто доброзичливий, а прийняла вона гостей у такий спосіб, аби ті не забували, що перебувають на нижчому суспільному щаблі. Все, що вона говорила, мовилося владним тоном, котрий підкреслював її зарозумілість.
Обід у леді Кетрін був надзвичайно гарний. Вона від часу розпитувала Елізабет про її родину, ставлячи нечемні і недоречні питання.
Сер Вільям пробув у Гансфорді тиждень і поїхав додому, а Елізабет і Марія залишились. Розвага у вигляді обідніх візитів до Розінгса повторювалася приблизно двічі на тиждень. Елізабет загалом проводила час досить цікаво; інколи розмовляла з Шарлоттою, а ще багато гуляла. Коли інші перебували з візитом у леді Кетрін, Елізабет часто любила походжати у парку затишною і відлюдною стежкою. Отак промайнули перші два тижні її візиту. Наближався Великдень, і за тиждень до нього родина в Розінгсі очікувала прибуття містера Дарсі і полковника Фітцвільяма. Обидва були племінниками леді Кетрін.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Полковник Фітцвільям виявився непоказним мужчиною віком близько тридцяти років, але характером та манерами це був справжнісінький джентльмен. Містер Дарсі виглядав так само, як колись у Гертфордширі; до Елізабет він проявляв байдужість. Коли вони мали можливість поговорити, Елізабет спитала, чи бачив Дарсі її сестру, яка уже три місяці гостює в Лондоні. Він трохи знітився, коли відповів, що жодного разу йому не пощастило зустрітися з міс Беннет.
На Великдень, майже через тиждень після приїзду джентльменів, містер Коллінз та його гості удостоїлися честі зайти до Розінгса ввечері. Цього разу леді Кетрін майже не звертала на них уваги, бо була заклопотана спілкуванням зі своїми племінниками. У компанії полковника Фітцвільяма Елізабет дуже приємно проводила час.
Наступного ранку, коли Елізабет була сама вдома, прийшов містер Дарсі. Він мовчав, а дівчина вирішила дізнатися, чому він з друзями так похапливо виїхав тоді з Недерфілду. Та вона зрозуміла, що про це їй не довідатись. Згодом прийшли Шарлотта з сестрою, вони не чекали, що побачать Елізабет і містера Дарсі сам на сам. Пізніше Шарлотта сказала подрузі, що, напевно, містер Дарсі закохався, бо інакше він ніколи не зайшов би сюди просто так. Двоє кузенів почали приходити до Коллінзів майже щодня. Полковник Фітцвільям знаходив утіху в їхньому товаристві, а причину частих візитів містера Дарсі зрозуміти було важче, бо він мало говорив, а Шарлотта бачила, що він справді часто дивився на її подругу.
Не один раз Елізабет, походжаючи парком, раптово зустрічала містера Дарсі. Коли вони зустрілися там утретє, містер Дарсі приєднався до неї.