Та Джейн нічого не залишалося робити, як думати добре про них обох і захищати поведінку кожного з них, адже вона була дуже доброю.
Містер Бінглі організовував бал в Недерфілді і особисто запросив родину Беннетів. Навіть містер Коллінз вирішив поїхати на бал і попросив, щоб міс Елізабет подарувала йому перші два танці. Дівчина засмутилася, бо надіялася, що танцюватиме з містером Вікхемом. Також Елізабет осінило, що саме її містер Коллінз вибрав як таку, що буде гідною стати хазяйкою пасторського будинку в Гансфорді.
Коли почався бал в Недерфілді, Елізабет побачила, що містера Вікхема нема. Містер Денні сказав, що його друг поїхав у Лондон, але й натякнув, що Вікхем не бажав зустрітися тут з Дарсі. Елізабет ігнорувала ввічливе ставлення та чемні розпитування містера Дарсі. Вона була рішуче налаштована проти будь-якої розмови з ним й тому відвернулася. Дівчина вилила душу подрузі Шарлотті Лукас, а незабаром змушена була танцювати з дивакуватим кузеном. Це були не танці, а якісь тортури. Потім Елізабет танцювала з одним із офіцерів і довідалася, що Вікхем є загальним улюбленцем. Після цього вона повернулася до Шарлотти Лукас, але до неї раптово звернувся містер Дарсі. Він запросив Елізабет потанцювати, і вона незчулася, як відповіла згодою. Під час танцю вони здебільшого мовчали. Коли він запитав, чи часто вона із сестрами ходить до Меритона, Елізабет відповіла ствердно і згадала про Вікхема. Обличчя Дарсі набуло ще більш бундючного вигляду, потім він сказав, що Вікхем легко здобуває друзів і прихильність, але чи зможе він так само легко забезпечити тривалість їхніх дружніх почуттів – то вже інша справа. Згодом Елізабет зізналася йому, що чує про нього настільки різні думки, що це її просто ошелешує. Містер Дарсі попросив не поспішати якось окреслювати його характер. Згодом міс Бінглі сказала Елізабет, що Вікхем є сином покійного дворецького в маєтку Дарсі. Міс Бінглі говорила, що розповідь Вікхема про погане ставлення до нього містера Дарсі – то є суцільна неправда. Навпаки, той завжди був до нього надзвичайно добрим, незважаючи на те, що Джордж Вікхем поводився з містером Дарсі просто ганебно. Від сестри Елізабет дізналася, що Бінглі ручається за достойну поведінку, честь і шляхетність свого друга і цілковито переконаний, що містер Дарсі приділяв містеру Вікхему набагато більше уваги, ніж той заслуговував. Тим часом Коллінз, дізнавшись, що леді Кетрін є тіткою містера Дарсі, вирішив відрекомендуватися йому. Елізабет намагалася відговорити його від такого вчинку, але той підійшов до Дарсі і почав свої довгі і нудні промови. Елізабет огидно було спостерігати, як Коллінз розсипався у люб'язностях. Містер Дарсі дивився на кузена Елізабет з неприхованим зачудуванням, а коли містер Коллінз нарешті дав йому можливість відкрити рота, то відповідь його була чемною і стриманою. Однак це не розохотило містера Коллінза продовжувати розмову, і під час його другої промови було видно, що чим довше він говорив, тим сильнішою ставала огида містера Дарсі.
Коли всі сіли до вечері, місіс Беннет, яка уже уявила Джейн хазяйкою цього самого будинку, почала вільно і відверто говорити про свої сподівання на швидке одруження Джейн із містером Бінглі. Її слова чув містер Дарсі, і Елізабет було дуже соромно. Після вечері Мері вирішила продемонструвати своє виконавське вміння і тому почала співати. Її здібності явно були недостатніми для такого виступу. Елізабет ладна була вмерти від сорому. Коли містеру Беннету вдалося спинити Мері, містер Коллінз знову почав промову про те, що й сам заспівав би, якби мав такий талант. Елізабет бачила, що сестри Бінглі насміхаються з її родини, а містер Дарсі дивився на все це з презирством.
Решта вечора принесла Елізабет мало радощів. Постійно надокучував містер Коллінз, який уперто крутився біля неї. Але з іншого боку, вона звільнилася від подальших виявів образливої для неї уваги містера Дарсі. Він часто опинявся зовсім недалеко від неї і, хоча ні з ким не спілкувався, все ж не наважувався підійти й почати розмову.
Коли компанія з Лонгберна від'їжджала, місіс Беннет запросила містера Бінглі і його сестер в Лонгберн. Бінглі пообіцяв заїхати при першій же нагоді після свого повернення з Лондона, куди він мав ненадовго вирушити наступного дня. Місіс Беннет поїхала впевнена, що через три або чотири місяці вона неодмінно побачить свою доньку хазяйкою Недерфілда. Стосовно заміжжя Елізабет вона була так само впевнена, хоч цю дочку з усіх любила найменше.
Наступного дня містер Коллінз сказав Елізабет, що обрав її майбутньою супутницею свого життя. Він пояснив, що спрямував свої погляди на Лонгберн, а не на власну округу, бо має успадкувати цей маєток після смерті містера Беннета. Тому він не міг заспокоїтися, доки не вирішив узяти за дружину одну з його дочок, аби зробити втрату менш відчутною після того, як містер Беннет помре. Коллінз зазначив, що йому байдуже до приданого Елізабет, і жоден недостойний докір ніколи не злетить з його вуст після їхнього одруження. Елізабет відмовилася виходити за нього заміж, та Коллінз очікував цього і сказав, що усі дівчата відмовляються, коли отримують першу пропозицію. Він надівся, що вдруге вона не відмовить, тому затято продовжував свою промову. Згодом місіс Беннет почала переконувати дочку, щоб та погоджувалася на пропозицію. Мати залучила до цього і містера Беннета. Та той підтримав дочку. Місіс Беннет і не думала здаватися, незважаючи на розчарування, якого вона зазнала з боку свого чоловіка. Знов і знов вона намагалася умовити Елізабет. Доки в родині панував переполох, до них у гості на цілий день зайшла Шарлотта Лукас. Вона дізналася від сестер Беннет про пропозицію містера Коллінза. Відтоді містер Коллінз з Елізабет майже не розмовляв, а свою запопадливу шанобливість звернув у бік міс Лукас. Наступного дня містер Коллінз перебував у тому ж стані ображеної гідності, проте вирішив залишатися в них до кінця своєї відпустки.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Сестри Беннет вирушили до Меритона, де зустріли містера Вікхема. У розмові з Елізабет містер Вікхем зізнався, що не прибув на бал із власної волі. Він провів дівчат додому і познайомився з Беннетами. Невдовзі Джейн отримала листа з Недерфілда. Про його зміст вона розповіла лише Елізабет. Лист написала Керолайн Бінглі. Вона повідомила, що уся їхня компанія вже покинула Недерфілд і прямує до Лондона, не маючи наміру повертатись. Елізабет переконувала сестру, що це не означає, що містер Бінглі не повернеться. Тоді Джейн прочитала з листа про те, що цієї зими містер Бінглі, напевно, більше не приїде. Також у листі йшлося про те, що містер Дарсі жде не діждеться побачити свою сестру, з якою сестри Бінглі хочуть одружити містера Бінглі. Елізабет сказала, що Керолайн бачить, що її брат кохає Джейн, і хоче, щоб він одружився з міс Дарсі. Джейн і Елізабет зійшлися на тому, що місіс Беннет має дізнатися лише про від'їзд товариства й нічого – про поведінку Бінглі. Але навіть такі куці відомості не на жарт її розхвилювали.
Тим часом містер Коллінз вислизнув з Лонгберн-Хауса наступного ранку і поквапився до Лукас-Лоджау, щоб кинутися в ноги Шарлотти. Дівчина отримала від нього пропозицію і радо дала згоду на шлюб. Вони хутенько звернулися до сера Вільяма та леді Лукас, аби отримати їхню згоду, і ті дали її з радістю. Містер Коллінз був дуже підходящим женихом для Шарлотти, котрій батьки могли дати лише невелике придане. У Лукасів були ще молодші дочки, а брати Шарлотти позбулися своїх побоювань, що вона так і помре старою дівкою. Сама Шарлотта ніколи не мала високої думки ні про чоловіків, ні про заміжжя, та шлюб завжди був її метою.
Про майбутнє одруження Шарлотти родині Беннетів сповістив її батько. Всі отетеріли від здивування, місіс Беннет взагалі не могла повірити, а Елізабет дізналася про це від подруги трохи раніше. Місіс Беннет тиждень лаяла Елізабет і лише через багато місяців змогла простити свою дочку за відмову Коллінзу. Містер Беннет у цій ситуації поводився набагато спокійніше, за його словами, йому було дуже приємно дізнатися, що Шарлотта Лукас, котру він звик вважати досить розумною, виявилася такою ж дурепою, як і його дружина, і дурепою ще більшою, ніж його дочка! У відносинах між Елізабет та Шарлоттою тепер відчувалася певна стриманість.
Минув тиждень, як поїхав Бінглі, й відтоді не надходило ніяких повідомлень про його можливе повернення. Містер Коллінз теж поїхав і написав, що прибуде в Лонгберн через два тижні. Його новий приїзд вже не був для місіс Беннет приємною обставиною. Джейн і Елізабет почувалися неспокійно, бо про Бінглі вони нічого не знали. Елізабет боялася, що спільні зусилля його бездушних сестер й владного приятеля, в поєднанні з принадами міс Дарсі та лондонськими розвагами, візьмуть гору над його почуттями. Що ж до Джейн, то вона приховувала всі свої почуття.
Містер Коллінз повернувся через два тижні, але більшість часу він проводив у Лукас-Лоджі. Коли Шарлотта приходила до них, місіс Беннет здавалося, що та придивляється до свого майбутнього майна.
Міс Бінглі прислала Джейн листа й поклала край усяким сумнівам. У першому ж реченні містилося запевнення, що всі вони влаштувалися на зиму в Лондоні. Керолайн вихваляла міс Дарсі, її численні принади, а також повідомляла, що містер Бінглі живе у будинку містера Дарсі. Коли Джейн розповіла Елізабет про зміст листа, сестра не могла без роздратування думати про Бінглі, його легковажність і брак твердості характеру, які спонукали його принести власне щастя в жертву примхам друзів. Через кілька днів Джейн набралася мужності, щоб повідати Елізабет про свої почуття. Джейн говорила, що незабаром усе минеться, про Бінглі буде забуто, і всі заживуть, як і раніше. Елізабет знала, що її сестра надто добра, безкорислива, усім прощає і не помічає, що на містера Бінглі чинять вплив його сестри разом із його приятелем.
Елізабет подобалось товариство Вікхема, воно допомагало розвіяти смуток, навіяний на майже всю лонгбернську родину останніми неждано-неприємними подіями.
Містер Коллінз змушений був покинути свою люб'язну Шарлотту, але незабаром мало відбутися весілля.