Каприкорн вимагав, власне, якусь іншу жінку, а натомість перед ними раптом постала Реза. Вона була така вродлива: золотисті коси, в очах смуток, але вона не вміла розмовляти.
Щоб перевірити вміння дівчинки, Даріус запропонував вичитати олов'яного солдатика з казки Андерсена. Читати довелося перед Мортолою. І Меґі вичитала олов'яного солдатика. Враження було таке, немовби він просто впав зі стелі. Згодом Меґі дивилася у вікно і думала про Резу, це могла бути її мама, яку звали Тереза. Раптом у вікні дівчинка побачила Ґвіна. Вона дістала з нашийника куниці записку від батька. Феноліо дуже зрадів, що про них не забули. Дівчинка написала відповідь для Мо і повідомила, що теж має його надзвичайне вміння, вичитала фею Дінь-Дінь, а завтра, коли стемніє, має викликати Каприкорнові з "Чорнильного серця" Привида, щоб той убив Вогнерукого. Про Резу Меґі не згадала. Куниця побігла з запискою Меґі, а Феноліо радів, що все складається якнайкраще.
ТЕМНИЦЯ
Вогнерукий із Резою просидали в сітках ніч, а зранку в'язнів замкнули у склепі під церквою. У Рези в кишені була маленька свічка, а у фокусника знайшлися сірники. Реза любила свічки й камінчики. І те й те завжди носила в кишенях. Вогнерукий вибачився перед жінкою, що через нього і книжку потрапила у таку біду. Вона так і не знайшла книжку, та це вже було неважливо. Вогнерукий попросив жінку розповісти якусь історію, бо вона знала їх багато. Вогнерукий добре знав, хто читав колись їй ті історії, й одразу впізнав її, вперше побачивши в Каприкорновому будинку. Адже Чарівновустий не раз показував йому її знімок.
Реза дістала зі своїх бездонних кишень клаптик паперу та олівець і почала писати питання про дівчинку. Вогнерукий розповів, що це дочка Чарівновустого і їй 12 років. Але фокусник не хотів думати про те, що Реза належить Чарівновустому.
ФАРИДОВА РОЗПОВІДЬ
Фарид повернувся до Чарівновустого та Елінор і сказав, що з Меґі все добре. З записки Мо довідався, що дочка має таке ж вміння як він. Фарид розповів, що Привид, якого має вичитати дівчинка повинен вбити Вогнерукого та німу жінку, яка допомагала йому. Хлопець висловив припущення, що Вогнерукий закоханий у ту жінку, бо носить з собою її знімок.
Страта мала відбутися уже завтра, і Чарівновустий не знав, що ж робити. Та Фарид мав план. Він дістав під час своєї мандрівки у село чорний костюм і сукню служниці для Елінор, просто поцупив зі шворки, де вони сушилися. Хлопець запропонував узяти на допомогу вогонь, а Чарівновустий вирішив цієї ж ночі спробувати пробратися в село.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ПОБРЕХЕНЬКИ ДЛЯ БАСТИ
Феноліо запропонував Басті, що допоможе йому повернути ключі від Сороки назад, а за це Баста має дати йому трохи паперу. Старий сказав, що напише таке заклинання, від якого Мортола на кілька тижнів зляже, і в Басти буде час довести Каприкорнові, що найкращий ключник – він. Баста повірив Феноліо і приніс цілий стос білого друкарського паперу. Феноліо порвав один аркуш на клаптики і на кожному написав по п'ять літер – однакових, закрутистих і нерозбірливих. Потому старанно позгортав усі цидулки, по одному разу сплюнув на кожну й подав Басті, пояснивши, де їх треба сховати: три там, де Мортола спить, три – де їсть і три – де працює. Лише так через три дні й три ночі станеться те, чого Баста бажаєш. Але якщо проклята знайде бодай одного папірця, чари відразу обернуться проти Басти.
Меґі розуміла, що закляття не подіє, але Феноліо радів, що виграв для себе цілих три дні. До самого вечора письменник або дивився непритомним поглядом перед себе, або захоплено щось строчив на папері. Усе більше й більше білих аркушів укривав його розгонистий, поквапний почерк. Меґі йому не заважала.
РОЗБУРКАНІ СЕРЕД НОЧІ
Надворі вже давно стемніло, а Феноліо все писав і писав. Під столом валялися пожмакані й порвані аркуші. Їх тут було багато більше, ніж тих, які він відкладав убік. Коли хтось приходив, чоловік ховав аркуші.
Вночі Феноліо прошепотів Меґі, що закінчив писати. На столі лежав тоненький стосик списаних аркушів. Феноліо хотів перевірити, чи можна голосом дівчинки і його словами змінювати історії. У Меґі був олов'яний солдатик, якого вона вичитала, і вони мали спробувати відіслати його назад. Феноліо написав для солдатика нову історію зі щасливою кінцівкою. Саме в цьому й полягала ідея Мо – змінювати історії. Він хотів лише забрати назад дружину: переписати "Чорнильне серце" так, щоб книжка віддала її сама. Та якщо ця ідея таки спрацює, то можна в цій історії змінити усе.
Для солдатика Феноліо написав щасливу кінцівку: він переїздить із танцівницею до замку, і вони безтурботно живуть там довіку.
Меґі прочитала цю кінцівку, і солдатик зник. тоді Феноліо одразу сів за роботу. Він писав для Каприкорна неприємний сюрприз. За допомогою голосу дівчинки й своїх слів письменник хотів зробити так, щоб Привид учинив зовсім не те, чого сподівається Каприкорн.
САМА САМІСІНЬКА
Елінор хвилювалася, коли Мо і Фарид пішли вночі до села. Вона довго думала, що їй робити, а потім вдягла сукню, яку вкрав хлопець, і пішла слідом. Елінор мало не попалася вартовим на стоянці, та Мо вчасно схопив її і закрив їй рот. Шепотом він повідомив, що зчинилася стрілянина, коли вони з Фаридом тікали з села.
Мо з Елінор прийшли до схованки. Там уже був Фарид, якого поранили у голову, на щастя, це була лиш подряпина. Мо перев'язав йому голову хусткою, що дуже нагадувало тюрбан, у якому хлопчина колись з'явився з-за колони в Каприкорновій церкві.
Тепер Мо погодився з ідеєю хлопця влаштувати пожежу, хоч це було дуже небезпечно, адже могла загорітися уся місцевість. Коли пожежа викличе метушню, Мо міг би спробувати дістатися до Меґі. Коли Мо і Фарид спали, Елінор написала записку, що їде по допомогу. Записку вона вклала Мортимерові в напіврозтулену долоню, щоб він знайшов її відразу, щойно прокинеться. Її машина все ще стояла у схованці під деревами. Жінка відправилася в поліційний відділок у сусідньому селі.
СОРОКА
Зранку Баста прийшов по Меґі, бо її хотіла бачити Мортола. Дівчинка спитала Басту, що тобули за постріли вночі, і дізналася, що це її приходив її батько. Вона налякалася, що його могли вбити або поранити. Меі кинулась тікати, але Баста швидко схопив її. Він привів дівчинку у підвал Каприкорнового будинку, у кімнату Сороки. Кімната була величезна, на стіні висів величезний портрет Каприкорна. Мортола показала дерев'яну шабатурку, у середині якої лежали дві гадюки, а під ними була книжка. Така схованка оберігала "Чорнильне серце" від крадіїв, наприклад, Рези. Баста вдягнув цупку рукавицю зі шкіри і дістав книжку, адже дівчинка мала повправлятися читати потрібний розділ, але робити це мала не вголос, щоб Привид раптом не з'явився тут.
Меґі пробігла очима кілька рядків. Вона не розуміла жодного слова з того, що читала: в думках у неї був лише Мо й ота стрілянина вночі. Дівчинка сказала, що не читатиме, бо вони вбили її батька. Мортола відповіла, що вартові не вцілили. Баста це підтвердив, але Меґі сказала, що читатиме, коли їй дозволять ще раз побачитися з Вогнеруким. Мортола не хотіла виконувати це бажання, та дівчинка сказала, що прикусить собі язика і не зможе читати. Мортола дозволила побачення з Вогнеруким, але порадила дівчинці розглянути фотографії на стінах кімнати. Усі люди, зображені на безлічі знімків, колись не догодили Каприкорнові, тож їх усіх пожер вогонь. Тож коли Меґі не виконає його бажання сьогодні увечері, з нею станеться таке саме.
БАСТИНІ ГОРДОЩІ Й ХИТРОЩІ ВОГНЕРУКОГО
Баста вів Меґі до склепу і нарікав, що не хоче бути в Сороки дівкою на побігеньках. Меґі підійшла до ґрат, за якими стояв Вогнерукий. Вона глянула на Резу, що сиділа позаду, і упізнала: це було обличчя з фотознімка Мо. Тільки коси тепер були темніші, а від усмішки не лишилося й сліду.
Коли Меґі ступила до ґрат, її мама підвела голову й дивилася на неї невідривно. Меґі зверталася до Вогнерукого, але дивилась на матір. Поруч стояв Баста, і Меґі не знала, як же розповісти про план Феноліо. Меґі сказала, що вичитала олов'яного солдатика. Вона спробувала самими очима сказати Вогнерукому: "Ми вас урятуємо". Фокусник пильно вдивлявся в обличчя Меґі. Потім він почав питати Басту, як там поживає Дінь-Дінь, а мама підійшла до Вогнерукого і передала йому записку. Той сказав Басті, що за його спиною щось є. Баста обернувся, і Меґі отримала записку. Та Баста помітив записку. Він не вмів читати і сказав дівчинці, щоб почитала вона. Вогнерукий сказав, що написав там, що дівчинка допомогла ому дістати перед смертю вина. Та на записці писало ось що: "Дев'ять років – час немалий. Я щороку святкувала твій день народження. Ти ще вродливіша, ніж я собі уявляла".
Меґі не віддавала Басті записку, а просунула її крізь грати. Вогнерукий зметикував одразу. Він вихопив з її пальців записку. Баста вдарив Меґі в обличчя так, що її голова відкинулася на ґрати. Чиясь рука погладила її коси, і коли дівчинка, мов очманіла, озирнулася, то побачила перед собою материне обличчя. Вогнерукий за ґратами помахував туди сюди запискою. Це спровокувало Басту, він відімкнув грати і зайшов до камери. Своїм ножем він надумав трохи порізати Вогнерукого. Баста спробував шпирнути його ножем, але Вогнерукий спритно ухилився від удару. Меґі помітила, як мати дістала з кишені сукні невеличкого сірого камінчика – не більшого за пташине яйце. Коли Баста ще раз замахнувся ножем, мама кинула камінець і вцілила Басті у голову. У цей час Вогнерукий відібрав ножа у Басти і замкнув того у камері. Вогнерукий втік, а Меґі залишилася з мамою.
На крики Басти прибігли Пласконіс і ще один. Вони не могли випустити Басту, бо ключі прихопив з собою Вогнерукий. Резу знову ув'язнили, а дівчинку повели до Феноліо.
ЕЛІНОР НЕ ЩАСТИТЬ
Елінор їхала понад годину, поки нарешті дісталася до селища, де був поліційний відділок. Там було двоє поліціянтів. Молодший узяв Елінор на сміх, навіть не давши їй розповісти історію до кінця. Він вважав, що вона п'яна. Старший поліціянт вислухав про село Каприкорна та його людей у чорному, про підпали та дохлих півнів, про страту і зробив Елінор знак іти за ним.