Виявилося, що він купив усі необхідні продукти. Маргарита хотіла піти до ліжка, але в неї так запаморочилось у голові, що вона мало не впала. Гінцель допоміг їй підвестися з підлоги. "Маргаритко, моя квітко, – сказав він, підтримуючи дівчину. – Ти гаряча, як піч на Різдво!" Гінцель хотів зробити їй холодний компрес на груди проти гарячки. Але дівчина дуже не любила такого, тому хлопець роздягнув її і натер оцтом.
Гінцель іще ніколи не був у неї вдома. Він говорив, що не може довго без Марагрити, тому подзвонив, а її мама сказала, що всі похворіли. От він і прийшов. "Гінцелю, ти дуже-дуже класний", – сказала Маргарита, взяла Гінцеля за руку і, міцно тримаючи її, заснула.
РОЗДІЛ 5, У ЯКОМУ ЦІЛКОМ НЕВИННИЙ ВИПАДОК ТРАКТУЄТЬСЯ ЯК СТРАШЕННО АМОРАЛЬНА СПРАВА, А МАРГАРИТА ПОМІЧАЄ, ЩО В ГАНСИКА І СПРАВДІ НЕ ВСЕ В ПОРЯДКУ З "ДАХОМ"
Маргарита п'ять днів лежала в ліжку з температурою, в неї боліла голова і ломило всі кості. Мама та Марі-Луїза теж іще не зовсім оклигали. Щоранку рівно о 8 приходив Гінцель, готував сніданок, ішов до магазину, а повернувшись, трішки прибирав і навіть куховарив. І бавився з Меді та Пепі. "Я навіть не знала, що неформали можуть бути такими хазяйновитими хлопцями", – визнала мама.
Меді та Пепі полюбили Гінцеля. Вони його майже обожнювали. Хвора Маргарита багато спала. А коли прокидалася, то просто тішилася, що Гінцель завжди був поряд. Маргарита грипувала весь тиждень. Нарешті у п'ятницю вона прокинулася без температури та головного болю. Марі-Луїза того дня вперше після хвороби відвезла Меді та Пепі до школи, а сама поплелася на роботу. Мама вирішила, що піде на заняття аж у понеділок. Вона була невдоволена своїм зовнішнім виглядом, хотіла змінити зачіску. Гінцель порадив їй свого перукаря. "Я ж не можу піти до панківського перукаря!" – запротестувала мама. А коли вона пішла, не уточнивши до якого перукаря, Гінцель і Маргарита заклалися на десятку: дівчина вважала, що мама не наважиться піти до Гінцелевого перукаря.
Поки Маргарита лежала, Гінцель вирішив прийняти ванну. За той тиждень, поки він був медбратом у Маргарити, він купався вже тричі. Очевидно, що у принципі він нічого не мав проти води, от тільки, певно, в його квартирі без ванни та гарячої води процес миття був для нього надто складним.
Рапом хтось подзвонив у двері, і Гінцель, мокрий і обмотаний рушником, пішов відчиняти. Прийшов тато Маргарити та відразу почав сваритися: "Маргарито, тобі тільки п'ятнадцять! Тобі ще зарано товктися з хлопцем у ліжку посеред білого дня!" Тато дивився на Гінцеля так, ніби перед ним було все зло світу. Маргарита помітила, що Гінцель трохи розхвилювався. Тут прийшла мама з новою зачіскою, і Гінцель сказав, що він виграв парі. Гінцель пояснив усім, що він саме покупався і сушив волосся, а тут подзвонили у двері, а тепер тато Маргарити вважає, що Гінцель вискочив прямісінько з Маргаритиного ліжка.
Згодом прийшли Меді, Пепі та Гансик. Гансик прийшов, бо тут домовився зустрітися з батьком. Тато нарешті повірив дочці, що вона хвора, а Гінцель просто купався. Маргарита наодинці з батьком радилися, що робити з Гансиком. А потім тато сказав, що хотів би, щоб Маргарита, Меді і мама переїхали до нього. І він навіть дозволить мамі ходити у свою кляту школу.
Коли мама, тато і Гансик поїхали в ательє по нові штани для Гансика, Гінцель і Маргарита обговорювали події останньої години. Хлопець вважав, що у батька Маргарити від'їхав дах на всі сто кілометрів, але старий просто страждає через свої упередження і через те, що йому здається, що його ніхто не любить. Маргарита кивнула й, оскільки мова вже зайшла про любов, проголосила: "До речі, мені здається, я тебе люблю!" Гінцель узяв Маргаритину праву руку і закарбував на пальцях ніжний поцілунок. У цей момент у кімнату вдерлася Меді: Пепі повитягав із Гансикового портфеля всі речі. Маргарита як ужалена зіскочила з ліжка. Вона добре знала збочену звичку кота Сепі справляти природну потребу на зошити. Коли Маргарита складала усі зошити Гансика, то знайшла великий товстий зошит у блискучій чорній обкладинці. "Виглядає, як бухгалтерська книга похоронної контори", – подумала Маргарита і розгорнула зошит. У ньому було повно "протоколів" стеження. У зошиті був однозначно Гансиків почерк. Виходило, що Гансик стежив за якимось чоловіком і писав йому листи з погрозами.
Гінцель вирішив йти, бо не хотів знову побачитись з татом Маргарити, коли той повернеться. На прощання Маргарита поцілувала Гінцелевого метелика. Хлопець торкнувся місця поцілунку і посміхнувся: "Маргаритко, моя квітко, а конфлікти між батьками і доньками, виявляється, можуть мати несподівані наслідки!" – сказав він і, посвистуючи, швидко побіг сходами вниз.
Коли мама, тато і Гансик повернулися, брат дізнався, що Пепі висипав усе з його сумки. Гансик заревів, і тато змушений був їхати з ним додому.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 6, У ЯКОМУ МАРГАРИТА НЕ МОЖЕ ВИПРАВДАТИ СПОДІВАНЬ БАГАТЬОХ ОСІБ, І ЖОДНА ЖИВА ДУША НЕ ДАЄ ЇЙ АНІ РОЗРАДИ, НІ НАВІТЬ ПРОСТО ПОРАДИ
Маргарита багато пропустила у школі через грип. Тому вона старанно усе переписувала з чужих зошитів. У Флоріановому зошиті вона не могла багато чого зрозуміти, тому пішла до хлопця, щоб він пояснив.
Дорогою до хлопця Маргарита міркувала, що треба нарешті визначитися, що ж вона відчуває до Флоріана і до Гінцеля. Що ближче підходила Маргарита до будинку Кальбів, то ясніше їй ставало, що вона сама не розуміє, як ставиться до Флоріана. Дійшовши до Флоріанового будинку, Маргарита вирішила не заходити, а спочатку, незважаючи на погану погоду, холодний вітер і мжичку, обійти ще раз довкола кварталу. Після першого кола Маргарита дійшла такого висновку: "Мені подобається Флоріан Кальб, відколи він зі мною вчиться, бо він найсимпатичніший хлопець у класі". Після другого кола Маргарита зрозуміла ще дещо: "Я завжди кажу, – зізналася вона собі, – що дозволяю йому себе цілувати! Але це тільки півправди! Я ж і сама його цілую! І роблю це не тільки тому, що він такий симпатичний, але і тому, що так добре його знаю. Зрештою, ми цілуємося – з перервами – вже понад рік. Вечори пестощів із Флоріаном стали для мене приємною звичкою. Мені буде важко відмовитися від них!"
Дівчина уже пройшла 5 кіл і вирішила: "Флоріан – безнадійний йолоп, от чому я не хочу з ним "ходити"! Бо він нічим не цікавиться, бо в нього погляди, як в останнього міщуха, і купа упереджень, як у цветльської бабусі. З ним нема про що поговорити, з ним не можна ні посміятися, ні посумувати. На нього можна просто дивитися". "Дивитись і доторкатись! А мені цього замало", – сказала собі Маргарита. Однак перед під'їздом будинку вона була змушена визнати, що це – лише її власна проблема й аж ніяк не Флоріанова.
Флоріан був сам удома. Він сказав, що йому байдуже до зошита і завдань і потягнув дівчину у свою кімнату. Вона з усієї сили вкусила Флоріана за шию, бо він її не відпускав. Згодом він заспокоївся і цілував кінчик її дитинячого носика. При цьому його руки плавно зісковзнули з Маргаритиних плечей на Маргаритині груди. Маргарита не знала, що робити.
Флоріан на руках приніс Маргариту до свого ліжка. Хлопець присвятився Маргариті в такий інтенсивний і приємний спосіб, що вона вже без спеціального запрошення добровільно скинула плащ, а потім увесь одяг. Аж тут клацання замка примусило Флоріана завмерти. Це прийшов його батько і відразу всівся за телевізор. Він не помітив, що Флоріан вдома. Маргарита в темноті почала збиратися, Флоріан аж заплакав в подушку зі злості, що в них ніколи не виходить: то ніде нема вільної хати, то Маргарита не хоче, і саме тоді, коли вона майже наважилася, його батько приходить раніше з роботи.
Коли Маргарита намагалася відімкнути вхідні двері, її побачив Флоріанів батько. Дівчині вдалося втекти, але в руках батька лишився її шарф, а шапку вона загубила по дорозі. Надворі падав дощ, віяв крижаний вітер. Вдома мама кричала, що дочка ще не встигла видужати, а вже бігає під дощем без шапки і шалика. Меді і Пепі сказали, що на Маргариті були і шапка, і шалик, коли вона вийшла. "Як ти можеш просто взяти і залишити десь свої шапку і шалик!" — сварилася мама. У Маргарити було таке почуття, що її не люблять і не розуміють. Вона подумала, що мама не турбується по-справжньому, щоби їй було добре, а просто зацікавлена, аби донька була здорова, як кінь, і могла справно виконувати функції няньки та прислуги. До того ж, мама помітила, що у дочки светр навиворіт. Маргарита швидко скинула светр і мама помітила, що бюстгальтер дочки перекручений, а з нього стирчать Маргаритині труси. Маргарита мусила усе пояснити. Марі-Луїза просила маму не втручатися в інтимну сферу Маргарити. Дівчина призналася, що вдягалась у темряві й дуже поспішала. Мама все зрозуміла і вирішила випити бурбону. А коли довідалася, що Маргарита була з Флоріаном, а не з Гінцелем, то здивувалася ще більше. Їй було шкода, що дочка запала на красунчика, а милого, лагідного, приємного Гінцеля ігнорує.
РОЗДІЛ 7, У ЯКОМУ МАРГАРИТІ НЕ ВДАЄТЬСЯ ВИРІШИТИ ВЛАСНІ ЕРОТИЧНІ ПРОБЛЕМИ, ТА ВОНА МОЖЕ ХОЧ ТРІШКИ ДОПОМОГТИ В ЦЬОМУ ТАТОВІ
Маргарита інтенсивно обмірковувала свої заплутані відносини з Гінцелем і Флоріаном. Урешті-решт, вона зробила єдиний висновок: їй хотілося би мати хлопця, котрий виглядав би, як Флоріан, і був би такий самий, як він, на дотик, але мислив, говорив і почував, як Гінцель. Однак існування такого створіння – і це дівчина визнавала – було геть неможливе.
Зазвичай Маргарита обговорювала свої еротичні конфлікти з Ґабріелою, яка з усіх сил намагалася зрозуміти подругу. Це їй було нелегко, бо вона дуже симпатизувала Гінцелеві, а Флоріана взагалі не могла терпіти. Ґабріела порадила Маргариті дотримуватися вичікувальної тактики, або знайти третього хлопця.
Маргарита вичікувала і намагалася не опинятися ні з Гінцелем, ані з Флоріаном наодинці. Ґабріела погодилася бути Маргаритиним охоронцем: вона супроводжувала подругу на перервах, виходила з нею зі школи й сідала поряд із нею у "Ваксельберґері". Флоріан був ображений і чекав на відповідь Маргарити, чи вона згодна з ним спати.