Гендс сказав, що не боїться духів, а потім попросив Джіма принести йому пляшечку винця. Джім щось запідозрив, але пішов по вино. Хлопець збіг униз, тупаючи щосили ногами, тоді скинув черевики, тихо скрався коридором до кубрика, там піднявся по трапу й обережно визирнув з люка на палубу. Стерничий підвівся і, хоч поранена нога завдавала йому великого болю, прудко поплазував палубою. Він дістався до водостоку і витяг з-під скрученої линви довгого ножа і сховав за пазуху. Побачивши це, Джім швидко прокрався назад до каюти, взувся, знайшов пляшку вина і повернувся з нею на палубу.
Гендс лежав там само, де хлопець його й залишив. Пірат випив, а Джім порадив йому покаятись перед смертю у вбивстві друга-пірата та інших гріхах. Але Гендс у відповідь тільки ковтнув вина і несподівано заговорив поважним тоном. Він сказав, що з добра ніколи не виходить добро, і хто вдарив перший, того й правда, а мертві не кусаються — оце й уся його віра.
Вхід до Північної бухти виявився не тільки вузький і мілкий, а ще й звивистий, але Джім показав себе слухняним і тямущим виконавцем, а Гендс — бездоганним лоцманом. Вони вправно викеровували судно, уміло обминали мілини. Ледве вони пройшли повз обидва миси, як їх ізусібіч оточила земля. Бухта радше скидалася на гирло річки. Гендс командував, а Джім хутко виконував його накази. Хлопець мало не забув про загрозу його життю, бо коли він перехилився через правий борт і дивився, як вирує вода під провою шхуни, ззаду підійшов Гендс. Хлопець раптом оглянувся і побачив кинджал у руці пірата. Гендс рвонувся вперед, а Джім відскочив убік, випустивши з рук румпель, який вирівнявся й ударив пірата в груди. Джім витяг з кишені пістоля, спустив гачок, та виявилося, що порох біля запалу підмок у воді.
Попри свою рану Гендс пересувався на диво швидко. Напруживши кожен м'яз, Джім став чекати нападу. Поки вони підсиджували одне одного, "Еспаньйола" раптом врізалась у пісок, і від поштовху дала різкий крен на лівий бік, аж палуба нахилилась під кутом у сорок п'ять градусів. Труп пірата в червоному ковпаку полетів на Гендса і звалив. Джім вхопився за ванти бізань-щогли й подерся угору, а подих перевів аж тоді, як сів на рею.
Прудкість урятувала його, але Гендс поліз слідом за ним, тримаючи кинджал у руках. Джім швиденько набив одного пістоля, а потім задля більшої певності почав наново набивати й другого. Хлопець попередив пірата, що розтрощить йому голову, але той розреготався і сказав, що скориться молодому капітану. Та раптом він кинув кинджалом. Джім відчув удар і гострий біль, а плече його виявилось прип'ятим до щогли. Від жахливого болю й несподіванки хлопець спустив обидва гачки, і пістолі вистрелили й випали у нього з рук. Але впали не тільки вони: глухо скрикнувши, стерничий розкинув руки й полетів сторчма у воду.
РОЗДІЛ XXVII
"ПІАСТРИ!"
Гендс один раз виринув у скривавленій піні й зник уже назавжди. Джім налякався і боявся впасти з реї в воду й опинитись поруч з мертвим стерничим. Та хлопець знов опанував себе. Кинджал, виявилося, тільки скраєчку зачепив шкіру, тепер вона прорвалася, і Джім вже не був прип'ятий. Він зліз і перев'язав собі рану. Тепер Джім став повновладним господарем судна і вирішив звільнитись від останнього пасажира — мертвого пірата. Хлопець перекинув його через борт.
Джім пішов бродом до берега, лишивши "Еспаньйолу" лежати на боку. Хлопець хотів якнайшвидше дібратися до форту і похвалитися своїми здобутками. Була вже ніч, і він побачив удалині відблиск багаття. Джім подумав, що це островик готує собі вечерю. Нарешті він вийшов на галявину перед частоколом. По той бік блокгаузу палахкотіло велике вогнище, але нікого не було видно. У темноті хлопець почув хропіння. Він підповз до дверей і зазирнув усередину. В темряві нічого не можна було розгледіти. Хлопець на когось наштовхнувся, а потім у темряві папуга Флінт почав кричати: "Піастри! Піастри! Піастри!". Всі попрокидались і посхоплювались на ноги. Голос Сілвера запитав, хто йде. Джім хотів втекти, але на когось налетів. Відскочивши від нього, попав просто в обійми іншого. Цей уже схопив хлопця й не випустив. Один з матросів приніс смолоскип.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ШОСТА
КАПІТАН СІЛВЕР
РОЗДІЛ XXVIII
У ВОРОЖОМУ ТАБОРІ
Джім побачив, що шестеро піратів захопили будинок і всі припаси. Довгий Джон запалив люльку і почав переконувати Джіма стати на його бік. Хлопець боявся, але наважився спитати, що тут сталося. Сілвер розповів, що вчора вранці до них прийшов доктор Лівсі з білим прапором і повідомив, що шхуна зникла. Вони пішли на мирову, Лівсі віддав припаси і зі своїми друзями кудись пішов. Щодо Джіма, Лівсі сказав, що не хоче й знати, де той подівся.
Хлопець сказав Сілверу, що лишається з ними, але пояснив, що становище піратів погане: шхуну вони втратили, скарб втратили, людей своїх втратили. І тоді Джім признався, що підслухав розмову піратів, бо сидів тоді у діжці. Признався, що сам перерізав якірну линву і вбив тих двох, що були на борту. Хлопець був готовий до смерті, але попередив, що коли його зараз не вб'ють, він зможе допомогти піратам уникнути шибениці, коли їх притягнуть до суду. Один з піратів, Морган, уже вхопив ножа, щоб вбити хлопця, але Сілвер спинив його, бо був за капітана. Сілвер захищав Джіма і називав найсміливішим. Пірати збунтувалися проти Сілвера і вирішили влаштувати нараду.
Коли Сідвер і Джім залишились одні, кухар прошепотів хлопцеві, що буде захищати його, щоб на суді Джім врятував його шию від зашморгу. Отож, Сілвер розумів, що пірати програли, і тепер хотів лиш врятувати свою шкуру. Та він не розумів поки що, навіщо лікар віддав йому карту Флінта. Джім теж цього не розумів.
РОЗДІЛ XXIX
ЗНОВУ ЧОРНИЙ ЗНАК
Нарада піратів закінчилась, і вони вручили Сілверу чорний знак, на якому було написано: "Скинуто". Сілвер заявив, що він досі залишається капітаном і хоче вислухати усі закиди у його бік. Пірат Джордж звинуватив Сілвера у тому, що він завалив цей рейс, випустив ворога з пастки, заступився за Джіма. Також Сілверу закидали подвійну гру. Кухар почав сварити піратів за те, що вони його весь час підганяли, що вони не розуміють свого теперішнього кепського становища. Він говорив, що лікаря не вбили, бо самим піратам потрібна медична допомога, а Джіма він залишив живим, бо хлопця можна використати як заручника. А потім Сілвер кинув на підлогу карту Флінта. Побачивши карту, пірати зраділи до нестями. Сілвер оголосив, що складає свої звання. Та тут усі загукали, що тільки він їхній капітан. Отак все налагодилось. Усі лягли спати, а Джім не міг заснути, бо довго думав про подиву гідну гру Сілвера, який намагався однією рукою тримати в покорі піратів, а другою хапався за всяку соломинку, аби врятувати своє нікчемне життя.
РОЗДІЛ XXX
НА СЛОВО ЧЕСТІ
Зранку до блокгаузу прийшов лікар. Джім збентежився, згадавши про своє самовільство. Довгий Джон відразу повідомив, що хлопець приєднався до піратів. За хвильку лікар увійшов до блокгаузу і, похмуро кивнувши Джіму, почав оглядати хворих. Із своїми пацієнтами він розмовляв так, ніби це була звичайна візита до порядної англійської родини. Лівсі висловив припущення, що всі пірати, ймовірно, захворіють на малярію, бо раніше жили у болоті. Роздавши своїм пацієнтам ліки й висловивши їм належні приписи, лікар попросив дозволу поговорити з Джімом. Пірати не дозволяли, але Сілвер взяв у хлопця слово, що той не втече, і дозволив поговорити. За наказом кухаря Лівсі переліз через частокіл, а Джім став по цей бік.
Сілвер обізвав піратів дурнями й бовдурами, заявив, що без Джімової розмови з лікарем не обійтися, тицьнув їм карту в обличчя й запитав: невже вони хочуть порушити перемир'я саме того дня, коли належить взятися за розшуки скарбів? Довгий Джон відвів хлопця до того місця, де стояв лікар, і попросив дати йому хоч крихту надії на порятунок. Кухар виглядав зовсім іншою людиною, коли стояв тут осторонь від своїх товаришів і обернувшись до них спиною: щоки його запали, голос тремтів, він весь був ніби ледь живий. Лівсі спитав Джона, чи він боїться. Той відповів, що його аж морозом обсипає на саму згадку про шибеницю. Потім він відійшов, щоб не чути розмови.
Лікар насварив Джіма за те, що покинув команду та ще й тоді, коли капітан був поранений. Хлопець мало не заплакав, але лікар раптом сказав, щоб він перелазив через паркан і тікав. Та Джім не міг втекти, бо дав слово. Він повідомив, що захопив шхуну, і вона тепер на південному березі Північної бухти. Лікар подякував Джіму за те, що на кожному кроці рятує їх, адже хлопець викрив змову, знайшов Бена Гана, врятував шхуну. Коли підійшов Сілвер, лікар порадив йому не дуже хапатися шукати скарби. Та кухар відповів, що тільки пошуком скарбів він спроможний врятувати життя собі й Джіму. Тоді лікар дав ще одну пораду: бути насторожі, коли знайдуть скарби. Сілвер нічого не розумів і питав, чому йому ані натяком не дали надії, хоч він виконав усі умови. Лівсі відповів, що коли їм пощастить видертися з цієї пастки, він зробить все, щоб врятувати Сілвера від шибениці.
РОЗДІЛ XXXI
ШУКАННЯ СКАРБІВ. ВКАЗІВНА СТРІЛКА ФЛІНТА
Лікар пішов геть, а Сілвер зрадів, що є надія на порятунок. Він сказав хлопцеві, що вони мусять триматися разом, бо тільки так врятуються.
Поснідавши, Сілвер повідомив піратам, що шхуна у ворогів, але як тільки скарби будуть знайдені, вони знайдуть шхуну і втечуть. Цими словами кухар відживляв у піратів надію і довіру до власної персони. Щодо Джіма, то Сілвер оголосив, що поведе хлопця за собою на мотузці, а от уже на шхуні, пірати зможуть помститися йому, тобто вбити.
Пірати були тепер у доброму гуморі. Зате Джім відчував себе вкрай пригнічено. Якщо новий Сілверів план здійсниться, то цей подвійний зрадник не вагатиметься ні хвилини, як йому вчинити. Крім цього, Джіма непокоїла дивна й таємнича поведінка його друзів — чому вони покинули блокгауз, чому віддали карту, що означає остання пересторога лікаря Сілверові: "Будьте насторожі, коли знайдете скарби".
Добре озброївшись, пірати рушили на пошуки скарбів. Джіма обв'язали впоперек тулуба мотузкою, і він слухняно поволікся за кухарем.
Пірати пішли до бухти, де на них чекали дві шлюпки.