Тож вночі Вогнерукий вирішив навідати одну жінку, Каприкорнову служницю, яка колись йому вже раз допомогла. Фарид знав, що її фото Вогнерукий носить у своєму наплічнику. Хлопець наполегливо просив взяти і його з собою, і Вогнерукий погодився.
ПОВЕРНЕННЯ
Меґі і Феноліо привезли у Каприкорнове село і відразу повели до церкви. Там саме ставили нове крісло для Каприкорна, а керувала цим стара, схожа на сороку, жінка, яку звали Мортола. Вона питала, чому не привезли Чарівновустого, і Меґі бачила, що баста боїться цієї старої. Мортола говорила, що Баста зробив багато помилок: у нього вкрали ключі, він загубив собак, його довелося розшукувати в горах, а тепер ще й не привіз Чарівновустого. Стара хотіла забрати у Басти ключі від кліток, склепу й бензосховища, але він не віддав.
Меґі із Феноліо замкнули в комірчині під номером п'ять – у тій самій, де колись сидів Фарид. Коли дівчинка розмовляла з Феноліо, то довідалася, що Мортола — матір Каприкорна. У книжці та жінка мала прізвисько Сорока, і саме так називала її Меґі. Коли дівчинка розповіла, що Каприкор хоче, щоб Мо вичитав з книжки якогось його давнього приятеля, Феноліо налякався. Старий лиш натякнув, що то жахлива і страшна істота.
КАПРИКОРНОВА СЛУЖНИЦЯ
Вогнерукий і Фарид пробралися у Каприкорнове село. Це вдалося їм майже без пригод. На автостоянці, повз яку вони йшли, вартовий виявився у навушниках. Потім вони йшли дахами, і виявилося, що Фарид у цьому майстер. Вогнерукий знав про Каприкорнове село майже все. Йому частенько випадало скрадатися вуличками села відтоді, як Каприкорн наказав привезти його сюди, щоб Вогнерукий шукав для нього Чарівновустого й книжку.
У садку під Каприкорновим будинком Вогнерукий нявкнув, а тоді різко скрикнув хижим птахом. З одного вікна визирнула жінка. Вогнерукий прошепотів Фариду, що цій жінці, яку звати Реза, можна довіряти. Жінка вийшла до них, вона мала бліде обличчя і темно русяві коси. Вона була німою і писала свої відповіді на аркуші паперу. Вогнерукий просив її дізнатися, де Капикорн ховає "Чорнильне серце". Реза повідомила, що всі ключі тепер у Сороки. Вогнерукий розповів жінці про Чарівновустого, який зумів викликати з книжки Фарида. Раптом з котрогось вікна показалася Мортола, або Сорока, як її називали поза очі. Усі служниці, у тому й числі Реза, підлягали їй, ніщо не могло уникнути її очей і вух.
Вогнерукий попрощався з Резою і попросив бути обережною й триматися від Басти якомога далі. Коли вони повернулися у свою схованку, Фарид запитав Вогнерукого, чи Реза завжди була німа. Хлопець дізнався, що жінка з'явилася 5 років тому. Її вичитав з книжки Даріус, але вона вийшла німою. Жінка двічі поривалася втекти, але це закінчувалося невдачею. Фарид зрозумів, що це її фото носить з собою Вогнерукий. Раптом хлопець сказав фокуснику, що Реза неймовірно схожа на доньку Чарівновустого: такі самі губи, такі ж очі, і сміється так само. Вогнерукий відповів, що зовсім не схожі, просто в обох блакитні очі.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ТАЄМНИЦІ
Каприкорн прийняв Меґі й Феноліо в церкві, з ним було з десяток його людей. Цього дня Каприкорн одягнув блідо жовтого костюма. З самого ранку він почав допит бранців, а поряд з ним стояла Мортола.
Феноліо, здавалося, зовсім не боявся і з цікавістю оглядав свої творіння і своєю роботою він був задоволений. Каприкорн назвав старого зухвалим і брехливим дідуганом, коли той почав розказувати про його характер і його марнославство. Письменник попередив, що коли його вб'ють, то всі його просто розчиняться у повітрі і зникнуть. Каприкорн розсміявся. І все ж він, як здалося Меґі, він стривожився.
Феноліо розповів при всіх, що Каприкорн підібрав Басту, коли той був дуже нещасним хлопцем. Для Басти Каприкорн став богом. Тоді старий розповів про самого ватажка: Каприкорном він називає себе від п'ятнадцятьох років – за науковою назвою сузір'я Козерога, під знаком якого він народився. Каприкорн – Неприступний, Незбагненний, Невситимий – любить удавати з себе бога. Або диявола – коли кого. Каприкорн говорив усім, що його матір — зі знатного роду, і батько був зброярем при королівському дворі. Та насправді його батько був простим ковалем, який підковував коней, і мати — проста служниця. Вона була в захваті від синової жорстокості, їй подобалося бачити, як він нагонить на людей страх. Вона любила його серце – чорне, як чорнило. Адже у Каприкорна не серце, а чорний камінь.
Після розповідей Феноліо Каприкорн вирішив залишити старого живим і попередив, що коли старий ще щось розкаже, то постраждають троє його онуків. Феноліо, вперше поглянув на своє творіння вже не із захватом, а з відразою.
Письменника і Меґі замкнули у кімнаті, де колись тримали Даріуса. Усі очікували, що скоро тут з'явиться Чарівновустий.
МЕТА В КОЖНОГО СВОЯ
Фарид і Вогнерукий помітили машину Чарівновустого, коли той наближався до Каприкорнового села. З Мо їхала Елінор. Хлопець з фокусником зупинили машину, і на Вогнерукого покотилася хвиля звинувачень, що саме він здав їх Каприкорну. Та фокусник не був винен. Вогнерукий дізнався, що Меґі і Феноліо викрали, а бібліотеку Елінор спалили. Він не долюблював Елінор, але тепер побачив сльози на її очах, і раптом у його душі ворухнулося щось схоже на співчуття. Тітка гворила, що хотіла привести поліцію, але Мортимер був проти.
Вогнерукий хотів викрасти цієї ночі книжку, а тоді хай Чарвіновустий йде до дочки. Та Мо не міг чекати, йому потрібно було побачити дочку.
Не встиг Мо сісти за кермо, як Вогнерукий і Фарид, діставши ножі, схопили Мо та Елінор. Обох прив'язали до дерев одразу за спаленою хатиною, за кілька кроків від своєї тимчасової схованки. Фарид мав стегерти їх уночі, а Вогнерукий збирався йти у село по книжку.
У КАПРИКОРНОВОМУ БУДИНКУ
Феноліо та Меґі сиділи у колишній кімнаті Даріуса, а під дверима їх охороняв Пласконіс. Вікно у кімнаті було відчинене, але кімната знаходилася надто високо, щоб втекти. Та Меґі все одно планувала втекти. Феноліо просив не пробувати робити цього, адже він що-небудь придумає, бо придумувати – його професія. Та дівчинка хотіла втекти, поки Мо ще не спіймали.
ЛЕГКОВАЖНІСТЬ
Вогнерукий знову пробирався до Каприкорнового села. Цієї ночі на автостоянці тинялося двоє вартових, і навушників не було в жодного. Отож Вогнерукий вирішив прокрастися до Каприкорнового будинку іншим шляхом.
Вікно кімнати, де спала Реза, було, як завжди, відчинене. Коли Вогнерукий цявкнув, як розлючений Ґвін, у вікні майнула рука й відразу зникла. До нього вийшла якась молода дівчина, а за нею з'явилися Баста і Пласконіс. Була і Мортола! Отже, минулої ночі вона все підслухала. Охоронці схопили Вогнерукого і жартували з його кохання до Рези.
Мортола наказала відвести Вогнерукого до церкви, а сама пішла доповідати синові.
ТИХІ СЛОВА
Коли стемніло, Меґі попросилася в туалет і зробила спробу втекти. Та вартовий відразу спіймав її. Феноліо знайшов під своїм матрасом кишенькового ліхтарика і кілька книжок. Схоже, їх там сховав Даріус. З дитячих книжок була тільки збірка казок та "Пітер Пен і Венді". Меґі взяла останню і пошепки читала. Дівчинка двічі прошепотіла ім'я Дінь-Дінь, і раптом у кімнаті з'явилася фея, не більша від долоні, у вишуканій сукенці з листочка. Меґі розбудила Феноліо, він був вражений.
Раптом прийшов Баста, бо Каприкорнові була потрібна Меґі. Він побачив фею і зрозумів, що дівчинка теж має надзвичайне уміння. Баста схопив фею і разом з дівчинкою доставив Каприкорну.
ПОКАРА ЗРАДНИКАМ
У церкві з Каприкорном знов була Мортола. Баста показав їм фею і книжку "Пітер Пен і Венді". Каприкорн згадав, що цю книжку розхвалював Даріус. З неї він мав вичитати одного з піратів, але нічого не вийшло: з'явився тільки іржавий абордажний гак і риба.
Каприкорн вирішив, що від сьогодні його читцем буде дівчинка, а Мо йому більше не потрібний. Він сказав, що покликав Меґі так пізно, щоб вона з деким побачилася. Зі стелі опустилися дві сітки. В одній був Вогнерукий, а в іншій — Реза. Меґі не видно було обличчя жінки. Дівчинка бачила тільки темно русяві коси, край блакитної сукні й тонкі руки, що трималися за мотуззя. Каприкорн ганьбив Вогнерукого за зв'язок з Резою і питав, чи знає він, що колись у Рези було волосся, мов щире золото. Раптом дівчинка подумала, що Реза може бути її мамою, адже жінку вичитав з книжки Даріус.
На післязавтра Каприкорн задумав влаштувати велике свято, а Меґі повинна була вичитати ката з "Чорнильного серця", який би вбив Вогнерукого і Резу. Та перед цим Даріус мав влаштувати їй іспит.
ЧОРНИЙ КІНЬ НОЧІ
Баста привів Меґі у кімнату до Феноліо. Дівчинка розповіла старому, що Каприкорн схопив Вогнерукого і, здіється, її маму. Меґі попросила Феноліо розповісти про ката, якого мусить вичитати. Тоді старий розповів, що то чоловік, якого всі боялися дужче, ніж людей Каприкорна. Його називали Привидом. З'являвся він лише тоді, коли його кликав Каприкорн. Смертельним був уже доторк пальців Привида, навіть його подих. Ходили чутки, що привид створений з попелу жертв Каприкорна і є безсмертним.
ФАРИД
Тієї ночі Вогнерукого спіймали, а Фарид все ще чекав свого напарника. Перед світанком Чарівновустий та Елінор просили хлопця відпустити їх, щоб з'ясувати, що сталося з Вогнеруким і де Меґі. Фарид вирішив, що піде сам у село. З собою він прихопив Ґвіна.
Чарівновустий попорпався у кишенях і знайшов клаптик паперу. На ньому він написав таємним шрифтом записку для дочки про те, що вони з Елінор близько і скоро прийдуть на допомогу.
ПУШОК НА КАРНИЗІ
Зранку Пласконіс приніс для Феноліо та Меґі розкішний сніданок і розповів, що страта Вогнерукого і Рези буде влаштована, як за добрих давніх часів. Після цього прийшов Даріус, читець, щоб за наказом Каприкорна послухати, як дівчинка читає. Меґі дізналася від Даріуса, що його замикають і годують тільки черствим хлібом, коли він вичитував щось не зовсім вдало. Коли голод ставав уже просто нестерпним, він розглядав картинки в книжках. На найкращій картинці були намальовані абрикоси. Саме Даріус вичитав Пласконоса, Мортолу, служниць, а Реза вийшла з книжки випадково, там навіть не стояло її ім'я.