Ханна не сердилася на Лорі та Лоренса, бо розуміла, що Бет може померти. Лікар попередив, що цієї ночі після півночі Бет може покращити, але й може стати ще гірше. Дівчата виглядали маму, а надворі була завірюха. Цілу ніч Джо, Мег і Ханна провели біля ліжка хворої. Після півночі Джо, яка не дрімала, здалося, що Бет померла, але Ханна прокинулася і сказала, що дівині стало краще, і вона нормально спить. Потім прийшов лікар і сказав, що дівчина повинна одужати. На світанку місіс Марч повернулася додому.
Глава XIX
Емі складає заповіт
Поки Бет хворіла, Емі знаходилася в полоні тітоньки Марч. Хоч тітка любила племінниць, вона була людиною, яка любил псувати усім життя. Кожного дня тітка давала Емі роботу, а на ігри відводила лише годину. Цю годину Емі майже завжди проводила з Лорі. Дівчина мусила доглядати папугу тітки і собаку−мопса. Через кульгавість тітка ходила мало, тому Емі мусила приносити і відносити усе, що вона просила.
Перебуваючи у тітки, Емі дуже подружилася з покоївкою Естер. Ця жінка була єдиною, хто мав вплив на деспотичну тітку Марч. Естер інколи дозволяла дівчині переглядати коштовності тітки, а якось розповіла, що це все дістанеться Емі та її сестрам, бо тітка склала заповіт, і Естер була свідком. Серед прикрас Емі побачила чудову вервичку, вона їй дуже сподобалася. Естер порадила дівчині усамітнюватися і молитися кожного дня. Невдовзі Емі влаштувала щось схоже на вівтар і кожного дня молилася. Потреба бути доброю і справедливою все більше оволодівала Емі.
Якось згадавши про заповіт тітки, Емі вирішила скласти свій заповіт. Вона дуже старанно писала, потім попросила Естер підписатися в ролі свідка, а згодом дала прочитати заповіт Лорі. Хлопець ледве стримував сміх, читаючи про те, які свої речі Емі залишає для кожної з сестер.
Лорі розповів Емі, що днями Бет було так погано, що вона вирішила подарувати рояль для Мег, для Джо − улюблену ляльку, дідусеві Лоренсу − свою любов, але заповіту не писала. Коли Лорі пішов, Емі довго і щиро молилася за здоров'я сестри.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Глава XX
Конфіденційність
Майже весь перший день місіс Мармі сиділа біля Бет. Тут же вона розповіла про батька, якому набагато краще, і про містера Брука, який тепер взяв на себе всі клопоти щодо догляду Роберта.
Емі хотілося побачити маму, але коли Лорі сказав, що їй доведеться ще пожити у тітки, дівчина не сперечалася. Та мама сама прийшла провідати Емі і побачила, що дочка сильно змінилася. Емі показала свій вівтар, а потім розповіла, що тітка подарувала їй перстень і говорила, що хоче, щоб Емі завжди у неї жила. Емі розповіла мамі, що старається бути менш капризною і зрозуміла, що всі люблять Бет тому, що вона піклується про інших і не думає про себе.
Того ж вечора Джо розповіла мамі про рукавичку Мег, яку зберігає у себе містер Брук. Маму це не здивувало і не обурило. Вона розповіла, що вони з батьком вже знають про почуття містера Брука, який дуже переживає через те, що мало забезпечений і не може дати для Мег всього, чого би хотів. Джо дізналася, що мама кличе тепер містера Брука просто Джон. Дівчині це все не подобалося, і вона думала, що Мег відшиє цього чоловіка. Звичайно, мама була проти ранніх заручин. Вона попросила Джо нікому про це не говорити. Джо сказала, що думала, що Мег вийде заміж за Лорі, але мама пояснила, що Мег старша, а Лорі ще дитина. Мармі бачила, що у Мег ще немає почуттів до Джона, але відчувала, що скоро вони з'являться.
Глава XXI
Сварки і примирення
Наступного дня Лорі відразу зрозумів, що Джо знає якийсь секрет. Хлопець довго вмовляв її розповісти, поки вона не призналася, що таємниця стосується містера Брука та Мег. Лорі дуже образився на Джона, бо вважав його другом, а той нічого йому не розповів про свої почуття. Лорі почав виношувати план помсти.
Наближався день, коли батько мав повернутися додому, і Мег готувала все до його приїзду, тож вона не мала часу вертати увагу на незвичайну поведінку Джо, яка знала таємницю.
Наступного ранку Джо дістала з поштового ящика, який зробив Лорі, лист, адресований Мег. Мег у присутності мами і Джо прочитала лист і раптом скрикнула та заридала. Вона сказала, що цей лист склали Джо і Лорі і насміхаються з неї. Тоді мама і Джо самі прочитали лист. Він був написаний від імені містера Брука. Він писав Мег, що не поговорив ще з її батьками, але просить її надіслати йому вісточку через Лорі. Почерк був схожий на почерк містера Брука. Джо уже бігла до Лорі, щоб насварити його, але мама зупинила її і змусила признатися, чи не брала і вона участі у цьому. Джо призналася, що дещо розповіла Лорі про секрет, але листа з ним не писала. Тоді мама наказала привести Лорі. Джо швидко побігла і вернулася з хлопцем. Перед цим Мег призналася, що це не перша записка, яку підробив Лорі. Лорі уже приносив їй закритий лист з признанням у коханні, а Мег відправила містеру Бруку лист, написавши, що ще занадто молода, і вони поки що можуть бути лише друзями. Після того містер Брук прислав лист, де писав, що ніякого признання не присилав їй, і йому жаль, що Джо так посміялася над сестрою. Джо швидко переглянула усі листи від містера Брука і заспокоїла сестру: усі були написані Лорі, отже відповіді Мег він вчителеві не відправив.
Джо побігла про Лорі, і скоро хлопець мав серйозну розмову з місіс Мармі. Ніхто з сестер не знав, про що говорили мама і Лорі. Джо і Мег теж пробачили Лорі. Згодом Джо побігла до Лорі, але від служниці довідалася, що Лоренс дуже посварився з Лорі.
Джо стукала в двері, поки Лорі не відчинив. Він признався, що посварився з дідусем через те, що не признався, чому його кликала місіс Марч. Дідусь здогадався, що онук щось натворив, але хлопець не міг признатися, бо пообіцяв місіс Марч тримати все це у секреті. Джо вирішила помирити Лорі та дідуся. Вона побігла до старого і призналася, що все це стосується Мег і містера Брука. Також дівчина порадила старому бути добрішим з онуком, бо Лорі говорив, що хоче втекти. Зрештою онук і дідусь помирилися, і в цьому була заслуга Джо.
Всі ці події скоро забулися, але Мег не могла не думати про містера Брука. А якось Джо знайшла у столі Мег листочок, на якому було написано: "Місіс Джон Брук". Тепер Джо зрозуміла, що витівка Лорі лиш наблизила те, чого вона так боялася.
Глава XXII
Долина Радощів
Містер Марч повідомив у листі, що повернеться у січні. Бет уже виздоровлювала, Емі повернулася додому і тепер догоджала усім, жертвуючи собою. Наближалося Різдво, і була дуже тепла погода.
Однієї ночі Джо и Лорі зробили сюрприз для Бет. Вони створили Снігову королеву, яку Бет могла побачили з вікна. У одній руці королева тримала корзину з фруктами, а в іншій − ноти різдвяної пісні.
У ранок Різдва Бет, що вже могла трохи ходити по кімнаті, дуже зраділа, побачивши через вікно королеву з подарунками. Цього Різдва Джо отримала книгу, про яку мріяла рік тому, Емі отримала від мами літографію з Мадонною і маленьким Ісусом, а Мег мала тепер нову шовкову сукню.
Раптом відчинилися вхідні двері, і разом з Лорі зайшов містер Брук, який вів містера Марча. Мама і дівчата кинулись обіймати містера Марча. Навіть Бет змогла піднятися і перейти по кімнаті, щоб обійняти батька. Потім місіс Марч стала дякувати містеру Бруку. Вчитель і Лорі пішли додому, щоб містер Марч відпочив з дороги.
Батька і Бет посадили у м'які крісла біля печі. А згодом відбувся святковий обід, на який прийшов містер Лоренс, Лорі і містер Брук. На останнього Джо кидала грізні погляди, і Лорі це дуже веселило. Після обіду Лорі просив сестер покататися з ним саньми, але дівчата залишилися з батьком.
Містер Марч хвалив своїх дочок. Він дякував Джо за 25 доларів, тішився, що Бет стала менш сором'язливою, пишався, що Емі більше не капризує, не хвалиться, а навчилася думати про інших. Потім Бет вперше після хвороби заграла на роялі і заспівала.
Глава XXIII
Люта тітонька
Наступного дня Лорі зайшов у сад Марчів і, побачивши у вікні Мег, опустився на коліно і почав вдавати, що просить її руки. Мег гнівним жестом прогнала його, а Лорі витяг хустинку і почав вдавати, що плаче і витирає сльози. Джо теж побачила це і сказала сестрі, що Лорі просто зображує Джона. Мег почала запевняти сестру, що вона з Джоном тільки дружить, і між ними нічого серйознішого не може бути.
Раптом у кімнату зайшов містер Брук, і Джо поспішила залишити його і сестру наодинці, надіючись, що Мег зараз його відшиє. Та з Мег почало відбуватися щось дивне. А містер Брук після кількох слів признався, що кохає її. Він взяв її руку, і Мег майже прийняла його почуття, та тут вона помітила, що Джон усміхається, ніби наперед знає, що вона не відмовиться. Це був удар по її самолюбству, і дівчина попросила залишити її в спокої. Бідного містера Брука приголомшила така відповідь. Він сказав, що готовий чекати, якщо вона вважає, що їй ще надто рано виходити заміж.
Раптом у вітальню зайшла тітонька Марч власною персоною. Катаючись по місту, вона вирішила провідата брата, який повернувся нарешті додому. Джон відразу побіг у кабінет, а тітка почала випитувати племінницю, хто це був такий. Мег пояснила, що це вчитель, який працює у Лоренсів. Виявилося, що тітка знає від Джо про почуття містера Брука. Тітка почала переконувати Мег, що їй не слід виходити за бідного вчителя, а якщо вона це зробить, то вона, тітка, навіть не згадає її у заповіті. Почувши тітчині слова, Мег почала захищати Джона, вона говорила, що готова жити навіть в бідності, і щаслива, бо вони люблять одне одного. Такого тітка не очікувала, бо вже давно спланувала видати племінницю за багача та влаштувати їй пишне весілля. Тітонька розізлилася і пішла геть.
До Мег вийшов Джон і сказав, що чув усю розмову. Він був радий, що приходила тітка, бо коли б не вона, він не дізнався б про почуття дівчини. Закохані обійнялися.
Через чверть години Джо вирішила піти у вітальню і розвідати, як сприйняв відмову містер Брук, та зайшовши туди, вона побачила, що чоловік сидить на дивані, а Мег − у нього на колінах. Вигляд у них був щасливий. Джо не могла промовити слова, а Джон підвівся і попросив її привітати їх.