Оскар раптом розповів йому, що хоче перенести свою фабрику до Чехословаччини і забрати з собою своїх кваліфікованих працівників. Він дав Амонові зрозуміти, що буде дуже вдячний за будь-яку підтримку. Амон відповів, що коли Оскар зможе домогтися підтримки всіх тих комітетів, то він, Амон, дозволить це. Того ж вечора Оскар виграв у карти Гелену Гірш, таким вчином врятувавши її від Амона.
Розділ 31
Восени 1944 року Шиндлер наполегливо готував остаточний притулок для євреїв з "Емалії". І не лише для них. Він просив долучитися до цієї справи і Мадріча, але той, ймовірно, побоювався керувати фабрикою разом із таким демонічним шибайголовою, як пан Шиндлер.
Шиндлер планував перенести свою фабрику до Моравії і почав їздити і збирати всілякі дозволи. Амона тим часом уже посадили до в'язниці СС, де він чекав слідства і суду.
Оскар вибрав місце для фабрики у селищі Брюннліці, що було зовсім недалеко від Цвіттау. Це мало бути зброярське підприємство, адже й до цього часу Оскар виробляв, крім посуду, ще й зброю.
Оскар уклав так званий підготовчий список і передав його в адміністрацію Плашува. У ньому була понад тисяча імен: і ті, хто працював у таборі при "Емалії", і нові люди. У ньому вже з'явилася Гелена Гірш. У кінці списку Оскара Тіч тепер додав над офіційними підписами прізвища працівників Мадріча. Додалося майже сімдесят імен, які вписав Тіч зі своєї та Оскарової пам'яті. Серед них були і зовсім не кваліфіковані працівники. Новий комендант Бюхер, який мав згорнути табір, за гроші вписував у список Оскара ще й інших євреїв. Таким чином туди потрапили Дреснери, ювелір Вулкан з сім'єю. Ну а Штерна Шиндлер записав у список одразу.
Розділ 32
Оскар цілими днями говорив із бюрократами, цілими вечорами задобрював їх. Оскільки табір у Брюннліці буде повністю підпорядкований табору Ґрьосс-Розен, то Оскар уже домовлявся з комендантом Ґрьосс-Розену штурмбанфюрером Гассебрьоком. Витрачаючи стільки часу на задобрення, підлещування і паперові справи того тижня, коли згортали Плашув, Оскар просто фізично не міг стежити за Ґольдберґом, який керував списком і приймав замовлення. Наприклад, доктор Ідек Шиндель ходив до Ґольдберґа записувати себе і двох молодших братів, та у вирішальний день стало зрозуміло, що ні він, ні його брати не потрапляють до табору Шиндлера. Чоловіки все одно стали до лав Шиндлерового люду, та їх зловили, побили і змусили залишитися з маленькою групою, яка займалася ліквідацією Плашува. Потім їх повезли до Аушвіцу, але там їм дивом вдалося вижити.
Насправді, попри старання Ґольдберґа, до Оскара поїхала більшість тих людей, про яких він просив, хоча траплялися й сюрпризи, наприклад, сам Ґольдберґ. Але були й приємніші несподіванки. Наприклад, Польдек Пфефферберґ з жінкою. Врятувалася і Гелена Гірш із сестрою, і Роснери.
Чоловіків зі списку Шиндлера відправили раніше, жінок мали відправляти ще за тиждень. Спершу чоловіків привезли у табір Ґрьосс-Розен. Ті, хто приплатив Ґольдберґу, пожирали його очима, готові вбити. У цьому таборі десь пропав список Шиндлера, і Ґольдберґ з пам'яті склав новий. На третій день 800 людей оновленого списку були відокремлені, їх посадили у вагони і відправили далі. Зранку другого дня вони зупинилися в депо Цвіттау. Пасажири вийшли, і їх повели до Брюннліцу, де їх вийшов зустрічати сам Оскар.
Розділ 33
Новий табір охороняло сто есесівців, усе в таборі Оскар будував за свій рахунок. Якщо говорити про речі та обладнання DEF, багато з того ще не доправили. Найбільшим дивом було те, що сам Оскар, не мав узагалі жодних серйозних промислових намірів; у його уяві взагалі не стояла колонка "продаж". Чотири роки тому він приїхав до Кракова, щоб розбагатіти, але тепер у нього геть не залишилося виробничих амбіцій. Та він платив за своїх працівників і йшов на масштабне промислове божевілля. Пані Емілія Шиндлер приїхала з Цвіттау жити разом з ним. Коханка Інґрід приїхала з Оскаром до Брюннліца працювати на новому заводі, але винаймала квартиру за межами табору. Стосунки між ними, вочевидь, охололи. Коханка Кльоновська залишилась у Кракові.
Під час своєї мандрівки плашувські жінки спершу потрапили в Біркенау. Там вони зазнали багато знущань, багато жінок захворіли і страшно схудли від голодування. Жінкам здавалося, що їх кинуто напризволяще.
Жінки з фабрики Шиндлера проходили часті масові медогляди і в жовтні, і в листопаді. Згодом їх переселили до бараку, ближчого до крематоріїв, і вони не знали, йдуть до душу чи до газових камер.
Коли в Брюннліц прибули чоловіки, там були майже самі стіни. Ще не було й нар − нагорі в гуртожитках було навалено соломи. Зате було тепло, тому що приміщення опалювалися з котельні. Інженер Фіндер почав роздавати роботу. Але від самого початку, якщо есесівці не дивились, усе йшло повільно. Темп роботи в Брюннліці став дуже неквапливим.
Багато в'язнів хвилювалися за своїх жінок. У Долека Горовиця в Аушвіці перебували дружина і дочка. В обох Роснерів − дружини. Пфефферберґ уявляв, як величезне страхіття Аушвіцу вплине на Мілу. Якоб Штернберґ і його син-підліток хвилювалися за пані Клару Штернберґ. Чоловіки часто питали Шиндлера, що ж буде з їхніми жінками.
Оскар знову заарештували і стали розпитувати про зв'язки з Ґьотом. Оскар попросив дружину, щоб зателефонувала Кльоновській, яка вирішувала подібні проблеми. Шиндлера привезли в Краків і посадили на Поморську. Наступного дня його допитувала група з дванадцяти слідчих СС, одним із них був суддя-есесівець. Оскар заперечував, що давав гроші, щоб комендант, як написано в протоколі допиту Амона, "м'якше ставився до євреїв". Допитували і на другий день, і на третій, і на четвертий. Ніякої шкоди Оскарові ніхто не завдавав, але слідчі були наполегливі. Тоді Оскар звернувся по допомогу до Шернера, і його випустили.
На початку листопада Оскар приїхав додому і був вражений, що жінки з Аушвіцу-Біркенау досі не приїхали. А поки Оскара не було, у Брюннліці сталася жахлива подія. Приїхав інспектор із Ґрьосс-Розену і забрав для медичних дослідів Олека, його двоюрідного братика Ричарда Горовиць, малого Ґінтера. З дітьми поїхали батьки. Їдучи до Аушвіцу, діти і їх батьки дізналися, що їх мам і жінок ці ж самі есесівці повезуть до Брюннліцу. Роснер і Горовиць написали жінкам листи і попросили передати жінкам. Есесівець пообіцяв передати.
Нарешті напівмертвих, худих, страшних жінок Шиндлера загнали у вагон, щоб їхати до Брюннліцу. Крізь дошки вони побачили Олека та інших і дуже здивувалися, адже думали, що чоловіки з дідтьми у Шиндлера на фабриці. Жінки заридали і вже гадали, що їх розстріляють, але вони отримали листи від своїх чоловіків, а потім здалеку побачили дітей. Хлопчики показували матерям, що мають татуювання (це означало, що їх не вб'ють).
Прибувши з Аушвіцу, жінки на два тижні були відправлені на карантин, адже могли привезти звідти різні хвороби. Емілія проявила милосердя і доглядала хворих жінок та відгодовувала їх.
Розділ 34
Євреї лікарі Гільфштейн, Гандлер, Левкович і Біберштейн переймалися через імовірність епідемії тифу, тому Оскар відразу дав розпорядження влаштувати блок боротьби з паразитами: душові, пральня, де можна виварювати одяг, відділ дезінсекції.
Коли казати правду, то весь Брюннліц − і сам табір, і його промислова діяльність − являли собою буквально суцільну карколомну авантюру, бо насправді нічого не виробляли.
Розділ 35
Жоден вироблений там сорокап'ятиміліметровий снаряд не можна було використовувати, жоден ракетний корпус. Оскар пояснював згодом, що в Брюннліці узагалі про якісь масштаби виробництва навіть говорити не випадало. Та пояснювати все "початковими труднощами" ставало дедалі небезпечніше. Небезпека Оскарової імітації виробництва полягала не лише в тому, що це псувало його репутацію в міністерстві озброєння. Це сердило керівників інших підприємств. Корпуси, вироблені в Брюннліці, завжди відбраковувалися під час контролю якості.
Як же Оскар протримався весь цей час? Люди Брюннліцу пам'ятають цілу серію інспекцій і перевірок. Оскар усіх підкупляв, споював, а інколи видавав чужу продукцію за свою. Брюннліц продовжував своє існування завдяки спритності рук Оскара.
Протягом зими Оскар добув зброї і облаштував незалежний арсенал, керувати яким призначив Урі Бейського.
Розділ 36
Оскар найняв ще 30 працівників по металу. Звичайно, виробництво його вже не цікавило. Але, поглянувши на ситуацію збоку, він розумів, що коли фабриці треба буде доводити своє право на існування, буде потрібно мати більше кваліфікованих працівників.
Шиндлер викупляв жінок з Аушвіцу і розсилав по моравських таборах, проте, найбільш масштабною подібною акцією став порятунок в'язнів Ґолешува. Ґолешув був каменоломнею і цементним заводом у межах Аушвіцу-III. Протягом січня 1945 року жахливі князівства Аушвіцу розформовували, і посеред місяця 120 працівників каменоломень посадили у два вагони для худоби. Варто відзначити, що, як і людей з Ґолешува, майже всіх із Аушвіцу того місяця кудись везли. Долека Горовиця відправили до Маутгаузену. Але малого Ричарда залишили на місці разом з іншими малими дітьми. Потім його знайдуть росіяни в Аушвіці, звідки вже на той час повтікають есесівці, і цілком слушно стверджуватимуть, що його та інших дітей затримали там для медичних експериментів. Генрі Роснера і Олека повели з Аушвіцу колоною майже на п'ятдесят кілометрів; тих, хто відставав, розстрілювали. У Сосновці їх напхали в товарні вагони. Сім днів поїзд їхав до Дахау, і за той час померла половина попутників у вагоні Роснерів.
Для в'язнів ґолешувських каменоломень дорога була ще тяжчою. 10 днів вонине їли, а надворі був лютий мороз. У замкнених вагонах їх залишили під Цвіттау. Нащастя, Оскар з Пфефферберґом знайшли вагони і врятували тих, хто не замерз. Як потім виявилося, ніхто з них тоді не важив більше за 35 кілограмів. Ті покручені трупи, які було винесено з товарних вагонів, поховали.
Тієї зими на фабрику Оскара приїхав Амон Ґьот, хоч розслідування в його справі тривало.
Розділ 37
Шиндлер хвилювався, що зроблять з Брюннліцом війська, які відступатимуть через околиці Цвіттау. Щовечора, слухаючи новини BBC, Оскар заспокоював себе тим, що війна може скінчитися ще до того, як росіяни дійдуть до околиць Цвіттау.